номер провадження справи 18/16/18
15.05.2018 справа № 908/412/18
м. Запоріжжя
за позовом: публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)
до відповідача: приватного акціонерного товариства “Бердянське підприємство теплових мереж” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Морська, буд. 65/97)
про стягнення 1410846,38 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.
при секретарі судового засідання Чубар М.В.
учасники справи:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14-85 від 14.04.2017
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2 від 05.01.2018
Розглядаються позовні вимоги про стягнення 1410846,38 грн., які складаються з 816501,83 грн. пені, 53271,94 грн. - 3 % річних та 541072,61 грн. інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату природного газу за договором № 1120/15-КП-13 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014.
Ухвалою суду від 16.03.2018 відкрито провадження у справі № 908/412/18, присвоєно справі номер провадження 18/16/18, визначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2018; оголошувалась перерва до 15.05.2018.
В судовому засіданні 15.05.2018 за письмовою згодою представників всіх учасників справи суд перейшов до розгляду справи по суті та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Представник позивача у судовому засіданні 15.05.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що на виконання укладеного сторонами договору № 1120/15-КП-13 купівлі-продажу природного газу від 05.12.2014 ним передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 7 109 306,74 грн., оплата вартості якого останнім здійснювалась несвоєчасно, що є порушення умов господарського зобов'язання. За доводами позивача, неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо строків оплати отриманого природного газу є підставою для покладення на нього додаткової відповідальності у вигляді передбачених договором та діючим законодавством санкцій. Посилаючись на приписи на ст.ст. 16, 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 655 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 175, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, просив позов задовольнити.
Відповідач у наданому суду відзиві на позов проти заявлених вимог заперечив та вказав, що задовго до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач вже не мав заборгованості за договором. Як вбачається з доданого до позову документу «Сальдо, підприємство «Бердянське ПТМ ПАТ» по договору 1120/15-КП-13 відповідачем в повному обсязі сплачено в період 01.01.2015-31.03.2016 обсяг спожитого природного газу в сумі 7109306,74 грн. Це ж вбачається з документу «Операції по Договору « 1120/15-КП-13», підприємство «Бердянське ПТМ ПАТ», в якому зокрема зазначено, що останньою датою платежу за Договором є 16.03.2016. Невчасність розрахунків за отриманий за договором природний газ відповідач не заперечив, проте, зазначив, що порушення зобов'язання сталося з незалежних від нього причин. За доводами відповідача, оскільки, станом на день набрання чинності Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» він не мав перед позивачем кредиторської заборгованості за спожитий природний газ за договором купівлі-продажу природного газ та враховуючи, що основним видом діяльності підприємства є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, то відповідно до ч. 3 ст. 7 вказаного Закону позивач не мав права нараховувати пеню, три проценти річних та інфляційні втрати. Просив в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем, позивачем у справі) та публічним акціонерним товариством “Бердянське підприємство теплових мереж” (покупцем, правонаступником якого є відповідач у справі) 05.12.2014 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1120/15-КП-13 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі по тексту - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.п.1.1, 1.2 Договору.).
Згідно п. 2.1 Договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року газ обсягом до 1672,5 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів, згідно наведеного графіку.
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
У пункті 5.5 Договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно із пунктом 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Розділом 11 Договору передбачено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частинні проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору позивачем у період з січня по грудень 2015 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 7 109 306,74 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Оскільки відповідач порушив зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений в період з січня по грудень 2015 року природний газ у встановлений договором строк, дана обставина стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 816 501,83 грн. пені, 53 271,94 грн. 3% річних та 541 072,61 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, заслухавши представників сторін, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу природного газу, а обов'язком відповідача - прийняття природного газу і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 ГК України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії Актів приймання-передачі природного газу, позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання - передав відповідачу природний газ на загальну суму 7 109 306,74 грн. Відповідач у визначені Договором строки оплату отриманого природного газу не здійснив, що останнім не заперечується.
Долученою до матеріалів справи Довідкою по операціям за Договором підтверджується несвоєчасна оплата відповідачем отриманого природного газу.
Згідно наданого позивачем документу «Операції по Договору « 1120/15-КП-13», підприємство «Бердянське ПТМ ПАТ» останньою датою платежу за Договором є 16.03.2016.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 816501,83 грн. пені за період з 15.02.2015 по 15.03.2016, 53271,94 грн. 3% річних за період з 15.02.2015 по 15.03.2016 та 541072,61 грн. інфляційних за період з 15.02.2015 по 31.03.2016.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 за № 1730-VIII, що набув чинності 30 листопада 2016 року (надалі - Закон № 1730-VIII), дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (спожитий природний газ, електричну енергію).
Частиною першою статті 3 Закону № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16 та від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась підприємствами та організаціями (п. 1.2 Договору), погашена останнім в повному обсязі станом на 17 березня 2016 року, тобто до набрання чинності Закону № 1730-VIII.
Отже, на момент звернення до суду з даним позовом (07.03.2018 згідно штемпель відділення поштового зв'язку на конверті) у позивача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення 816501,83 грн. пені за період з 15.02.2015 по 15.03.2016, 53271,94 грн. 3% річних за період з 15.02.2015 по 15.03.2016 та 541072,61 грн. інфляційних за період з 15.02.2015 по 31.03.2016, внаслідок неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором № 1120/15-КП-13 від 05.12.2014, оскільки, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат після набрання чинності Законом № 1730-VIII України є неправомірним. Разом з тим, визнавши неправомірність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат господарський суд не перебирав на себе функції органу зі списання заборгованості, оскільки списанню підлягає заборгованість, яка визнана правомірною у визначеному законом порядку, а не заборгованість, яку нарахував, в даному випадку, позивач.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав на нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на приписи ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII , а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного суд відмовляє в задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.05.2018.
Суддя В.В. Носівець