номер провадження справи 12/14/18
15.05.2018 Справа № 908/305/18
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/305/18
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”
до відповідача: Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради
про стягнення 15459,92 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3195 від 08.12.2016 року
від відповідача: не з'явився
Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 13549,72 грн., пені в сумі 856,79 грн., інфляційних витрат в сумі 802,83 грн. та трьох процентів річних в сумі 250,58 грн. за договором № 5Т-11 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 25.10.2011 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2018 року наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.03.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/305/18, присвоєно справі номер провадження 12/14/18, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.04.2018 року о 10:00.
Ухвалою суду від 03.04.2018 року відкладено підготовче засідання на 26.04.2018 року об 11:30.
Ухвалою суду від 26.04.2018 року в порядку приписів п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України закрито підготовче провадження у справі № 908/305/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2018 року о 14:00.
В судовому засіданні 02.05.2018 року була оголошена перерва відповідно до вимог ст. 216 ГПК України до 15.05.2018 року об 11:30, про що було винесено відповідну ухвалу.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача в судове засідання 15.05.2018 року не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.05.2018 року.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 25.10.2011 року між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС”, далі Теплопостачальна організація, та Комунальним підприємством “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, далі Споживач, був укладений договір № 5Т-11 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (далі - Договір).
До вказаного договору між сторонами у справі були укладені та підписані: додаткова угода № 1 від 08.07.2013 року, додаткова угода № 2 від 20.06.2014 року, додаткова угода № 3 від 01.10.2015 року.
Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору Теплопостачальна організація зобов'язується відпустити Споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в обсягах, зазначених у Додатку № 1, з параметрами теплоносія згідно температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером (першим заступником генерального директора) Теплопостачальної організації, погодженого з місцевими органами влади, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію за встановленими тарифами у строки, які передбачені даним Договором.
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. Договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року) теплова енергія відпускається Споживачу у відповідності з тепловими навантаженнями згідно Додатків №№ 1, 3, 4 даного договору у вигляді гарячої води на наступні потреби:
- опалення та вентиляція в опалювальний період - 1,619 Гкал/год.;
- гаряче водопостачання 0,068 Гкал/год. Підключення (відключення) до теплових мереж повинно здійснюватись у присутності представника Теплопостачальної організації та Споживача зі складанням відповідного акта.
Пунктом 3.2.4. Договору передбачений обов'язок Споживача теплової енергії виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах та у строки, передбачені договором.
Згідно з п. 3.2.17. Договору по закінченню звітного місяця Споживач зобов'язаний підписати надані нарочно з боку Теплопостачальної організації акти про надані послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у 3-х примірниках протягом 2-х робочих днів, з моменту отримання, з обов'язковим зазначенням дати підписання акта та по 2 примірника актів повернути представнику Теплопостачальній організації, який передає Споживачу податкову накладну. Споживач в актах про надання послуг в обов'язковому порядку робить відмітку про отримання податкової накладної та дату її отримання.
Умовами п. п. 5.1. Договору визначено, що облік споживання теплової енергії здійснюється Теплопостачальною організацією розрахунковим способом згідно договірним тепловим навантаженням. Після встановлення приладів обліку теплової енергії (лічильників) облік здійснювати по приладам теплолічильників.
Додатковою угодою № 1 від 08.07.2013 року до Договору доповнено договір об'єктами:
- ООС КП «ПКС» ЕГС (місцезнаходження: промзона, м. Енергодар, Запорізької обл.);
- база РЕП КП «ПКС» ЕГС (місцезнаходження: промзона, м. Енергодар, Запорізької обл.).
Разом з тим вищевказаною додатковою угодою доповнено Договір зокрема пунктом 5.2., 5.2.1., відповідно до яких облік споживання теплової енергії за об'єктами ООС, база РЕП проводиться за приладами комерційного обліку теплової енергії, які встановлені Споживачем та розташовані на межі балансової належності сторін. Межа балансової належності сторін зазначена в Додатках № 5 і № 6 до Додаткової угоди та не може бути змінена в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 6.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 20.06.2014 року до Договору) розрахунковим документом на оплату є 2-х сторонній акт про надання послуг з виробництва теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з транспортування теплової енергії, 2-х сторонній акт про надання послуг з постачання теплової енергії. Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються Споживачем за фактично спожитий обсяг теплової енергії на підставі оформлених 2-х сторонніх актів про надання послуг з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії відповідно до діючого у звітний період тарифу на теплову енергію, визначену як сума:
- тарифу на виробництво теплової енергії, тарифу на транспортування теплової енергії, тарифу на постачання теплової енергії, які затверджуються уповноваженим до відповідного законодавства органом, переглядається та вступає в дію в установленому діючим законодавством порядку.
При цьому у додатковій угоді № 2 від 20.06.2014 року до Договору сторони зазначили, що дана угода набуває чинності з моменту її підписання обома сторонами, керуючись п. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умови даної угоди застосовуються до правовідносин між ними, які виникли до її складання з 01.04.2014 року.
Пунктами 6.2. (в редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року до Договору), 6.3. Договору визначено, що у випадку зміни тарифу на виробництво теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії, які діяли на момент укладання договору, розрахунки Споживачем за поставлену теплову енергію здійснюються за новими тарифами без зміни інших умов договору. Про встановлення, зміну тарифів Теплопостачальна організація повідомляє Споживача в письмовій формі протягом 15 робочих днів з дня набрання законної сили у відповідності з діючим законодавством України. По закінченню звітного місяця між Споживачем та Теплопостачальною організацією підписуються двосторонні акти про надання послуг, які включають вартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у строк, встановлений п. 3.2.17. даного договору.
Умовами п. 6.4. Договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року) визначено, що оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється Споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за даним Договором, які не суперечать діючому законодавству.
Згідно з п. 10.1. Договору даний договір вважається укладеним з моменту його підписання Споживачем та Теплопостачальною організацією. Строк дії даного договору - до 31.12.2012 року. Договір вважається подовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 1 місяць до припинення строку його дії жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Враховуючи відсутність заяв сторін про закінчення строку дії договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.
Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату наданих послуг за наступними актами: № 43/04 від 30.04.2017 року про надання послуг з виробництва теплової енергії, № 44/04 від 30.04.2017 року про надання послуг з транспортування теплової енергії, № 45/04 від 30.04.2017 року про надання послуг з постачання теплової енергії, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 13549,72 грн., яку і намагається стягнути позивач.
Так, в квітні 2017 року позивач надав відповідачу послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на загальну суму 13549,72 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі актами за квітень 2017 року, а саме:
- актом № 43/04 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року про надання послуг з виробництва теплової енергії на суму 10816,04 грн.;
- актом № 44/04 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року про надання послуг з транспортування теплової енергії на суму 2686,58 грн.;
- актом № 45/04 від 30.04.2017 року за квітень 2017 року про надання послуг з постачання теплової енергії на суму 47,10 грн. (а.с. 35-37).
Втім, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, наданих за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року, не виконав, у зв'язку з чим позивач намагається стягнути з нього борг в сумі 13549,72 грн.
Оскільки мало місце прострочення оплати наданих послуг за вказаними актами, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 31.05.2017 року по 28.11.2017 року в сумі 856,79 грн. на підставі п. 6.5. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року, яким передбачено, що у випадку прострочки оплати наданих послуг у строк, передбачений п. 6.4. даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки оплати.
З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за 226 днів прострочення в сумі 250,58 грн. та інфляційні витрати за період з червня по грудень 2017 року в сумі 802,83 грн.
Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору надання послуг та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712, 714, 901 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Одночасно, статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Оскільки предметом укладеного між сторонами у справі договору є теплова енергія, тому в даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 714 ЦК України, яка визначає поняття договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Порядок розрахунків між сторонами узгоджено в розділі 6 Договору, а саме в п. 6.4. (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року), яким визначено, що оплата за відпущену теплову енергію, враховуючи транспортування та постачання теплової енергії, здійснюється Споживачем щомісячно до останнього числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Можливі інші форми розрахунків за відпущену теплову енергію за даним Договором, які не суперечать діючому законодавству.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання, а саме надав відповідачу в квітні 2017 року послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що підтверджується підписаними сторонами актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року (а.с. 35-37).
Зі змісту вказаних актів, підписаних між сторонами, вбачається, що вони посилаються на договір № 5Т-11 / 37-121-SD-15-02253 від 25.10.2011 року.
Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача пояснив, що посилання в актах на договір за № 5Т-11/ 37-121-SD-15-02253 від 25.10.2011 року це є внутрішньою реєстрацією на підприємстві договору № 5Т-11 від 25.10.2011 року. Також представник зазначив, що будь-якого іншого договору, окрім договору № 5Т-11 від 25.10.2011 року, з відповідачем немає, та що вказаний договір наразі діє. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, з урахуванням пояснень представника позивача суд дійшов висновку, що акти № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року складені саме за договором № 5Т-11 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 25.10.2011 року.
Згідно з п. 6.4. Договору строк оплати наданих відповідачу у квітні 2017 року послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за вказаними вище актами настав 30.05.2017 року, прострочка виникла з 31.05.2017 року.
До матеріалів позовної заяви позивачем додана претензія № 28-23/11755/1309 від 13.06.2017 року з розрахунком суми претензії адресована відповідачу, за змістом якої позивач вимагає відповідача сплатити заборгованість за договором № 5Т-11 від 25.10.2011 року за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року в розмірі 13549,72 грн., пеню за порушення строку оплати вартості наданих послуг за вказаним договором в розмірі 92,81 грн. та три відсотка річних в розмірі 11,14 грн. В якості доказу вручення відповідачу вказаної претензії позивач надав до позову рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 40).
Проте, відповідь відповідача на вказану претензію в матеріалах справи відсутня.
Стосовно вихідного номеру претензії, а саме останніх цифр « 1309» представник позивача в судовому засіданні 15.05.2018 року пояснив, що це є внутрішньою реєстрацією претензії на підприємстві.
Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач зі свого боку послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії прийняв, про що свідчать підписані ним з позивачем акти № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року, втім не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за отримані послуги згідно умов договору, внаслідок чого за ним рахується борг в сумі 13549,72 грн.
В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором щодо не здійснення оплати за отримані послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вказаних послуг настав, а наявність заборгованості підтверджується підписаними сторонами актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За такими обставинами, позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради заборгованості в сумі 13549,72 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов'язань за Договором в частині оплати послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, наданих за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року нарахував відповідачу пеню за період з 31.05.2017 року по 28.11.2017 року на загальну суму 856,79 грн. на підставі п. 6.5. Договору.
Так, умовами п. 6.5. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року передбачено, що у випадку прострочки оплати наданих послуг у строк, передбачений п. 6.4. даного Договору, Споживач зобов'язаний сплатити Теплопостачальній організації пеню за весь час прострочення в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки оплати.
В судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача на запитання суду пояснив, що після укладення додаткової угоди № 1 від 08.07.2013 року до договору № 5Т-11 від 25.10.2011 року зміни до редакцій пунктів 6.4. та 6.5. вказаного договору не вносилися.
Зі змісту розрахунку пені, доданого до позову, вбачається, що вона була нарахована в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що відповідає п. 6.5. Договору.
Прострочення виконання грошових зобов'язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 31.05.2017 року по 28.11.2017 року відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 856,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, наданих за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року, позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних за 226 днів прострочення в сумі 250,58 грн. та інфляційні витрати за період з червня по грудень 2017 року в сумі 802,83 грн.
Зі змісту розрахунку трьох відсотків річних, доданого до позову, вбачається, що три відсотка річних позивач нараховує за 226 днів прострочення, не вказуючи при цьому конкретного періоду прострочення, за який він їх нараховує.
Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року щодо періоду нарахування трьох відсотків річних представник позивача пояснив, що вони нараховані з 31.05.2017 року, однак по яке число не зміг пояснити.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач вказує, що строк оплати наданих послуг за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року настав до 31.05.2017 року, а станом на 10.01.2018 року заборгованість КП «ПКВ» перед ВП «ЗАЕС» не оплачена, прострочення оплати вищевказаних актів складає 226 днів.
Виходячи зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні 15.05.2018 року суд дійшов висновку, що період нарахування трьох відсотків річних складає з 31.05.2017 року по 10.01.2018 року включно.
Проте позивачем невірно визначена кількість днів прострочення, оскільки з 31.05.2017 року по 10.01.2018 року включно кількість днів прострочення складає 225 днів.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням викладеного суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних за допомогою програми “Законодавство”.
Три проценти річних розраховані наступним чином:
1) на заборгованість за актами № 43/04, № 44/04, № 45/04 від 30.04.2017 року, строк оплати якої настав 30.05.2017 року, прострочка виникла з 31.05.2017 року
- за період з 31.05.2017 року по 10.01.2018 року (включно) (225 днів прострочення) від суми 13549,72 грн. три проценти річних складають 250,58 грн.
Таким чином, позивачем вірно розраховано суму трьох відсотків річних.
За таких обставин, позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради трьох відсотків річних в сумі 250,58 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 802,83 грн. слід зазначити наступне.
Зі змісту розрахунку інфляційних витрат, доданого до позову, вбачається, що останні нараховані за період з червня по грудень 2017 року за індексом інфляції - 1,059 за вказаний період, сума інфляційного збільшення заборгованості складає 802,83 грн.
Безпосередньо в судовому засіданні 15.05.2018 року представник позивача пояснив суду, що інфляційні витрати нараховує за період з червня 2017 року по грудень 2017 року, Втім на запитання суду чи включно по грудень 2017 року позивач нараховує інфляційні витрати представник позивача не зміг відповісти.
Оскільки позивачем в розрахунку інфляційних витрат зазначений період нарахування індексу інфляції з червня по грудень 2017 року, відтак суд виходить саме з визначеного позивачем в розрахунку періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, тобто що періодом нарахування інфляційних витрат є: з червня 2017 року по грудень 2017 року (включно).
Перевіривши розрахунок інфляційних витрат позивача, за розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми “Законодавство” за період прострочення: з червня 2017 року по грудень 2017 року (включно) інфляційні витрати від суми боргу 13549,72 грн. складають 946,35 грн.
Втім, оскільки згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак задоволенню підлягають позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про стягнення з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради інфляційних витрат в сумі 802,83 грн.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Комунальне підприємство “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, відповідно до вимог п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 15.05.2018 року, згідно частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст. ст. 530, 599, 611, 628, 625, 629, 638, 712, 714, 901 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232, 265, 266 ГК України, ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” до Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Підприємство комунальної власності” Енергодарської міської ради, юридична адреса: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 17, офіс 5-1, поштова адреса: 71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 376, код ЄДРПОУ 32166551, на користь:
- Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, 71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964,
заборгованість в сумі 13549 (тринадцять тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн. 72 коп., пеню в сумі 856 (вісімсот п'ятдесят шість) грн. 79 коп., три відсотка річних в сумі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 58 коп., інфляційні витрати в сумі 802 (вісімсот дві) грн. 83 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 24.05.2018 року
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.