вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.05.2018м. ДніпроСправа № 904/504/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В.
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення недобору провізної плати у розмірі 316 652,76 грн. за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 26.10.2017р
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 14-472юр від 02.11.2017р.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" суму недобору провізної плати у розмірі 316 652,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп від 02.01.2018 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги", предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги. Залізниця протягом 2016-2017 років здійснювала перевезення продукції ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" у власних вагонах з додатковим обладнанням (знімним дахом) та після вивантаження повертала їх у порожньому стані відповідачу. Провізна плата за перевезення порожніх вагонів нараховувалась відповідно до п. 24.1 Розділу П "Правила застосування тарифів" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317.
Наказом Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016 № 161 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України" затверджено зміни до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 року за № 340/16356. Зокрема в пункті 24.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги зазначено, що при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20%.
Разом з тим, 22.04.2016 між сторонами було укладено договір № НЗ-1-18/89 на перевезення вантажів на особливих умовах. Цим договором було передбачено, що при перевезенні порожніх вагонів із знімним обладнанням (знімним дахом) тариф має нараховуватись відповідно до п. 24.1 Розділу П "Правила застосування тарифів" Збірника тарифів. Строк дії договору закінчився 31.12.2016, отже, за твердженням позивача, з 01.01.2017 плата за перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням мала нараховуватись за тарифною схемою 1 Розділу П "Правила застосування тарифів" Збірника тарифів, як за перевезення вантажу масою 10 т. При проведенні ревізії, що проводилась ревізорами відділу комерційної роботи та маркетингу Криворізької дирекції залізничних перевезень Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" (акт перевірки від 03.08.2017) було виявлено, що після закінчення дії договору на особливі умови від 22.04.2016 № НЗ-1-18/89 залізницею за вказані перевезення недоотримано тариф за перевезення у розмірі 316 652,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 27.02.2018.
26.02.2018 Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що недобір провізної плати виявлено під час ревізії, що проводилась ревізорами відділу комерційної роботи та маркетингу Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця", про що складено відповідний акт від 03.08.2017.
На підставі Акту ревізії, позивачем 07.08.2017 складено декілька актів загальної форми в тому числі акт загальної форми № 6232, який зазначив, що в результаті проведеної ревізії виявлено факт недобору на суму 2 003 665,80 грн. з ПДВ.
На підставі зазначеного, позивач помилково вважає, що строк позовної давності має обчислюватись з дати складання акту проведення ревізії (03.08.2017), оскільки строк позовної давності має обраховуватись окремо по кожній накладній - протягом 6 місяців з дати складення накладної.
Ухвалою від 27.02.2018 відкладено підготовче засідання на 26.03.2018.
20.03.2018 позивач надав відповідь на відзив в якій зазначив, що права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.
Тобто посилання Відповідача на укладений між сторонами Договір про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, як на єдину підставу виникнення прав і обов'язків є безпідставним.
При цьому Договором встановлено, що усі спірні питання з виконання умов цього договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.
Позивач зазначає, що оскільки сторони шляхом переговорів не дійшли згоди, щодо добровільної сплати провізних платежів, залізниця була змушена звернутися з позовом до суду.
Також позивач зазначає, що спірне питання даної справи виникло не по причині невірного застосування залізницею коефіцієнту для визначення тарифу за перевезення, а по причині зміни порядку нарахування спірного тарифу за перевезення.
Між Позивачем та Відповідачем укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. Відповідно до п. 3.1 цього договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, додаткових послуг на підставі діючих тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, та послуг за вільними тарифами. Сторони погодили суму попереднього перерахування грошових коштів на особовий рахунок вантажовласника за дві доби до надання транспортних послуг. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін та зазначається в додатку до договору.
У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця стягує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та інше (п.3.2 договору).
Відповідно до частин 1, 2 статті 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввіреній їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Згідно із статтею 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору перевезення вантажу.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317 затверджено Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1).
Позивач зазначає, що протягом квітня 2017 року на адресу Відповідача надходили власні вагони з додатковим обладнанням. Дати приймання вантажу до перевезення, номера залізничних накладних, суми стягнутої провізної плати при відправленні, правильні суми тарифу, суми недобору тарифу зазначено у розрахунку до позовної заяви та в додатку до акту загальної форми ГУ-23 № 6232 від 07.08.2017р. При цьому, додаток до акту складався через те, що форма акта загальної форми ГУ-23 не дозволяє вмістити всю необхідну інформацію для опису обставин, що є підставою для матеріальної відповідальності Відповідача. На кожному аркуші додатку є позначка “додаток до акту ф.ГУ-23 № 6232” та кожний аркуш додатку до акту загальної форми ГУ-23 № 6232 підписаний тими ж двома особами, які приймали участь у складанні самого акту. Тож, не можна відокремлювати додаток від акту загальної форми ГУ-23 від самого акту бо це один документ, а не окремі.
При відправленні спірних вагонів станціями з платника тарифу за перевезення стягнуто провізну плату, розраховану відповідно до п.24.1 Тарифного керівництва № 1. Відповідно до п.24.1 Тарифного керівництва № 1, при перевезенні порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням, яке не входить до тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення власного (орендованого) вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1, а саме множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання. Якщо додаткове обладнання не габаритне, то плата за нього збільшується на 20%.
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури від 26.04.2016 року № 161 внесено зміни до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) у пункт 24.1, який викладено в наступній редакції: “При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням)”. Тому, провізну плату за перевезення додаткового обладнання у власних вагонах з 01.01.2017 необхідно було розраховувати за тарифною схемою 1 Тарифного керівництва № 1, як для перевезення вантажів в універсальних вагонах.
Проте, за договором перевезення на особливих умовах між Позивачем та Відповідачем, укладеного 22.04.2016 року за № НЗ-1-18/89, перевезення здійснювалось по коду ЄТСНВ-421034, як за порожній рейковий рухомий склад. Строк дії вказаного договору скінчився 31.12.2016 року.
Відповідно до статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому, під час видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення, на шляху перевезення та на станції призначення (п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644).
Таким чином, у зв'язку із змінами у Тарифному керівництві № 1, та строком закінчення дії договору № НЗ-1-18/89, недобір провізної плати за накладними вказаними у акті загальної форми ГУ-23 № 6237 від 07.08.2017р. підлягає донарахуванню та стягненню з одержувача ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” в сумі 316 652,76 грн.
Крім того, позивач зазначає, що доводи відповідача про те, що розрахунок провізних платежів за новим розміром повинен був проводитись з 01 січня 2017 року, на підставі діючих тарифів, без права на отримання належних залізницею платежів в інший період, після видачі вантажу, безпідставні з огляду на наступне.
Відповідач зокрема посилається на ст. 62 Статуту залізниць України. За змістом зазначеної статті Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
При цьому, жодним нормативно-правовим документом не встановлені негативні наслідки для залізниці у вигляді неможливості отримання належних їй платежів після видачі вантажу одержувачу, якщо недоотримання таких платежів було виявлено.
Пунктом 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться в порядку, встановленому цим пунктом, незалежно від терміну видачі вантажу станцією.
У випадках, коли залізницею виявляється перебір або недобір провізних платежів, останній зараховується в рахунок додаткових платежів. Іншого застосування визначення “додаткового провізного платежу” в нормативно - правових документах та діючих Правилах і Інструкціях не існує.
Також, відповідач у відзиві зазначає, що відповідальність за невірно зазначену та застосовану схему розрахунку тарифу, дотримання правил розрахунку тарифу покладається на працівників залізниці.
Позивач зазначає, що таку відповідальність працівники залізниці несуть перед підприємством, а притягнення працівників залізниці до відповідальності не впливає на отримання належних залізниці платежів від відправників чи одержувачів.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачу було добре відомо, що з 01 січня 2017 року у зв'язку із закінченням дії договору № НЗ-1-18/89 та у зв'язку із внесеними змінами до Тарифного керівництва № 1 за перевезення зазначених вагонів повинен був нараховуватись зовсім інший тариф, а саме, провізну плату за перевезення додаткового обладнання у власних вагонах з 01.01.2017 необхідно було розраховувати за тарифною схемою 1 Тарифного керівництва № 1, як за перевезення вантажів в універсальних вагонах.
Однак, Відповідач не звернувся до Позивача із питанням щодо невірного нарахування залізницею провізної плати, пов'язаної із перевезенням спірних вагонів у квітні 2017 року, хоча він був добре обізнаний, що відповідно до умов укладеного договору про перевезення вантажів, платежі, які нараховуються залізницею за перевезення вагонів, повинні відповідати тарифам визначеним станом на час здійснення цього перевезення.
Таким чином відповідач недобросовісно поставився до виконання своїх обов'язків передбачених укладеним із залізницею договором та чинним законодавством.
При цьому, обов'язок щодо сплати платежів за здійсненні перевезення за тарифами, визначеним станом на час здійснення перевезення встановлений для вантажовідправників та вантажоотримувачів незалежно від наявності вини останніх в неповному перерахуванні таких платежів.
На адресу ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” позивачем направлені листи від 15.11.2017р. та від 26.01.2018р. з проханням надати дозвіл на стягнення з особового рахунку комбінату спірних сум недоборів, однак відповіді на цей час не отримано.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення із цією позовною заявою до суду. При цьому, Відповідач визначає строк позовної давності від дати складання накладної на перевезення вантажу та вважає неправильним відлік залізницею строку позовної давності від дати складання акту загальної форми ГУ-23.
Таке твердження Відповідача є безпідставним, необґрунтованим та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статями 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно з вимогами п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що “строк (термін) виконання зобов'язання” визначає, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок негайного виконання якого випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
При цьому, ст. 530 ЦК України регламентовано, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час.
Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.
Названою статтею не визначено форму пред'явлення такої вимоги про виконання зобов'язання, тому сторона у зобов'язанні може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (підтверджується судовою практикою ВСУ у справі № 43/308-10).
Позивач зазначає, що відповідач, посилаючись на пропуск строків позовної давності ігнорує той факт, що ані договором, ані нормами чинного законодавства України не встановлений строк, у який перевізник має вимагати сплати належних за перевезення платежів.
Однак, відсутність регламентованого договором та законодавством строку, у який перевізник має вимагати сплати належних за перевезення платежів не звільняє відповідача від обов'язку оплатити надані послуги.
Пункт 2.7 Правил розрахунків встановлює, що сплата додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення, провадиться через розрахунковий підрозділ незалежно від терміну видачі вантажу станцією.
Відтак, строк позовної давності в даному випадку має розраховуватись за правилами абз. 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України.
При цьому, обмеження заявника у праві на судовий захист навіть за відсутності попереднього звернення з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту (ВСУ, справа № 43/308-10).
Позивач зазначає, що враховуючи той факт, що:
- за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання;
- 15.11.2017 та 26.01.2018р. на адресу відповідача засобами Нової пошти за експрес-
накладною № 59000296237193 направлено лист з проханням надати дозвіл на списання з особового рахунку комбінату сум недоборів за період з лютого по травень 2017 р., до яких входить і сума, що є предметом спору, на який взагалі не було отримано жодної відповіді та не надано дозволу на списання відповідних сум.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів із дотриманням встановлених чинним законодавством строків позовної давності.
Відтак, твердження Відповідача про пропуск строків позовної давності є безпідставними, а заява про визнання таких строків пропущеними - такою, що не підлягає задоволенню.
Тому позивач вважаємо, що строк позовної давності для звернення залізниці із цією позовною заявою не пропущено.
26.03.2018 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 08.05.2018 та оголосив перерву в підготовчому зсіданні до 24.04.2018.
03.04.2018 Відповідач надав до суду заперечення в яких проти позову заперечив, підтримав відзив на позов та клопотання про застосування строку позовної давності, та зазначив, що підстави для подання позову (перевезення та недобір плати за нього) мали місце у березні - квітні 2017 року, тоді як акт ревізії та складений на його підставі акт загальної форми є похідними від самого перевезення і відповідно акти (складені у серпні) не можуть змінювати перебігу позовної давності. Також, відповідач вважає помилковим посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 904/7036/17, оскільки в ній не досліджувалося питання пропуску строку позовної давності.
13.04.2018 Позивач надав відповідь на заперечення в якій підтримав позовні вимоги та заперечення на відзив на позов та зазначає, що строк позовної давності з урахуванням вимог ч.2 ст. 530 ЦК має обраховуватися починаючи з дати виставлення вимоги про погодження сплати коштів, яка виставлена у відповідності до акту, із якого залізниці стали відомі суми недонарахованого тарифу.
Ухвалою від 24.04.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 21.05.2018.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив.
У судовому засіданні 21.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
02 січня 2018 року між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - вантажовласник, відповідач) укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір).
Предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).
Договір укладено строком на один рік і вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір продовжує діяти до надходження такої пропозиції зі здійсненням всіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги. Кожна сторона вправі розірвати цей договір до закінчення терміну його дії з попереднім повідомленням іншої сторони не менше ніж за десять діб (п. 8.4 договору).
Згідно умов пункту 2.1 вантажовласник зобов'язується пред'являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12 (ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляється ним або прибувають на його адресу.
Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати від навантаження вагони (контейнери), згідно із затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. 2.2 договору).
Протягом квітня 2017 року на адресу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" надходили власні вагони з додатковим обладнанням (знімним дахом). Вказані перевезення оформлені залізничними накладними: №№ 42929844, 42929893, 42929901, 42929869, 42929851, 42929802, 42929836, 42741736, 42807271, 42807263, 42807255, 42807248, 42807230, 42807222, 42807214, 42807206, 42807198, 42807180, 42807172, 42807164, 42807305, 42807313, 42807123, 42807115, 42807107, 42807099, 42807081, 42807073, 42807065, 42816371, 42816256, 42816249, 42816355, 42816397, 42816348, 42816231, 42816215, 42821363, 42821355, 42821348, 42821306, 42821298, 42825372, 42825364, 42825349, 42825331, 42825646, 42825661, 42825653, 42743419, 42743369, 42743385, 42743427, 42743435, 42774208, 42774240, 42774141, 42774125, 42774190, 42774133, 42774117, 42774182, 42780585, 42780551, 42747899, 42748087, 42748061, 42748046, 42748079, 42747881, 42747907, 42748095, 42751362, 42751370, 42751388, 42751396, 42751404, 42751412, 42751420, 42751438, 42751446, 42751453, 42751461, 42792457, 42795112, 42795104, 42795088, 42795070, 42795062, 42795054, 42795047, 42795039, 42795021, 42824359, 42824342, 42747840, 42748038, які наявні в матеріалах справи. Дати приймання вантажу до залізничних накладних та вагонів, код платника, коди станцій відправлення та призначення, суми стягненої при відправленні провізної плати зазначено у Додатку № 1 до позовної заяви.
Відповідно до пункту 3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень, додаткових послуг на підставі діючих тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, та послуг за вільними тарифами.
Сторони погоджують суму попереднього перерахування грошових коштів на особовий рахунок вантажовласника за дві доби до надання транспортних послуг.
Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін та зазначається в додатку до договору.
При відправленні станціями з платників тарифу за перевезення стягнуто провізну плату розраховану відповідно до п. 24.1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, в редакції до 26.04.2016, "При перевезенні порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням, яке не входить до тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення власного (орендованого) вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання. Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20%."
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016 № 161 внесено зміни до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги.
При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування). Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшується на 20 % (пункт 24.1 Збірника, в редакції, що діє з 26.04.2016).
Разом з тим, за договором перевезення на особливих умовах № НЗ-1-18/89, укладеного сторонами 22.04.2016 перевезення здійснювалось по коду СТСНВ-421034 як за порожній рейковий рухомий склад. Строк дії вказаного договору закінчився 31.12.2016.
Згідно статті 62 Статуту залізниць України остаточні розрахунки між залізницями та одержувачами за перевезення вантажів здійснюються на станціях призначення.
Недобір провізної плати виявлено під час ревізії, що проводилась ревізорами відділу комерційної роботи та маркетингу Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», про що складено відповідний акт від 03.08.2017.
На підставі акту ревізії складено акт загальної форми № 6232 від 07.08.2017, здійснено розрахунок суми недобору провізної плати.
15.11.2017 позивачем на адресу відповідача направлено лист, яким відповідачу було запропоновано надати дозвіл на списання зазначеної суми недобору з його особового рахунку, проте станом на момент подачі позовної заяви позивачем відповіді не отримано.
Позивач вважає, що у зв'язку зі змінами у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, провізна плата за перевезення за залізничними накладними підлягає донарахуванню за рахунок одержувача в сумі 316 652,76 грн., що і є причиною виникнення спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову на підставі наступного.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, вантажобагажу визначає Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 №457.
Частиною 1 статті 57 Статуту визначено, що тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно статті 62 Статуту порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше непередбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.
Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016 № 161 внесено зміни до Збірника тарифі на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, у т.ч. у пункт 24.1, який викладено в наступній редакції: "При перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням (перевізним пристосуванням), маса якого не включена до маси тари вагона, крім нарахованої за тарифною схемою 14 плати за перевезення вагона, стягується додаткова плата, яка нараховується за тарифною схемою 1 множенням ставки за 1 тонну (ставка понад 72,5 тонни) на розрахункову масу обладнання (перевізного пристосування)."
Проте, за договором перевезення на особливих умовах між позивачем та відповідачем від 22.04.2016 № НЗ-1-18/89 перевезення здійснювалось, як за порожні вагони із знімним обладнанням (знімним дахом). Строк дії вказаного договору скінчився 31.12.2016.
Згідно п. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь одержувача.
Належним чином оформлена залізнична накладна є угодою на перевезення вантажів залізничним транспортом, і на надання послуг по її візуванню укладення окремого договору не потрібно.
Згідно залізничних накладних, які містяться в матеріалах справи, залізницею прийнято до перевезення вантаж з зазначенням у графі 23 "код вантажу" коду "421034".
Відповідно Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів (ЄТСНВ) в період після закінчення строку дії договору мав застосовуватися код вантажу - "693176" який застосовується до знімного обладнання (турникети, стійки, касети, призми, хлібні щити, стяжки, стропи, та ін.).
Відповідно до п. 3.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що Застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги при виявленні на станції призначення, що найменування вантажу не відповідає фактичному, неповне або неясне (неточне), то уточнення з метою перевірки правильності нарахування тарифу здійснюється до видачі вантажу з ініціативи станції (перевізника) або на вимогу одержувача шляхом унесення до перевізних документів у графі "Найменування вантажу" ("Наименование груза") під попереднім неточним найменуванням уточненого найменування. Унесене до перевізних документів уточнене найменування завіряється підписами працівників станції (перевізника) та одержувача.
Таким чином, для добору тарифу за перевезення вантажів у випадку виявлення неправильно зазначеного коду необхідні обов'язкові умови: виявлення такого факту та відповідно внесення уточнюючих даних до перевізного документу.
Недодержання процедури в частині внесення відповідних змін фактично виключає можливість в подальшому заявляти вимоги про стягнення донарахованої провізної плати, оскільки порушений порядок визначення та нарахування таких платежів.
Оскільки зміни провізної сплати у встановленому порядку позивачем до залізничної накладної не вносилися, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення недобору провізної плати. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідач заявляє про пропуск позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
В ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України передбачено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до п.137 Статуту залізниць позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Подія, що стала підставою для звернення з позовом настала з моменту надання послуги з перевезення вантажів, а саме у квітні 2017 року, у зв'язку з чим строк позовної давності сплив у жовтні 2017 року.
Разом з цим, позивач звернувся з позовом до суду у лютому 2018 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Але, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Тому позовна давність не підлягає застосуванню у зв'язку з необґрунтованістю позову.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення недобору провізної плати через невнесення змін щодо розміру провізної плати до перевізних документів, а отже встановлено відсутність порушеного права позивача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення недобору провізної плати у розмірі 316 652,76 грн. - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.05.2018
Суддя ОСОБА_3