Справа № 302/453/18
1-кп/302/64/18
37
23.05.2018смт. Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі суддя ОСОБА_1 ,
з участю:секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
представник потерпілого - ОСОБА_5 ,
представник органу пробації - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , гр. України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого Міжгірським районним судом Закарапстької області вироком від 11 січня 2018 р. за ч.2 ст.296 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі строком на три роки, із застосуванням статтей 75,76 КК України звільнений від відбування цього покарання з випробуванням протягом іспитового строку двох років, судимість не знята і не погашена, -
про обвинувачення у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 3 КК України, -
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за хуліганство (ст.296 ч.2 КК України), 26 березня 2018 року біля 18 год 40 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, їдучи в автобусі по маршруту Міжгір'я - Лісковець в село Голятин Міжгірського району Закарпатської області, у присутності сторонніх осіб, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно чіплявся до водія та пасажирів автобуса, ображав їх нецензурними словами, розпивав з пляшки алкогольні напої, не звертаючи уваги на неодноразові словесні зауваження водія автобуса марки БАЗ - А079, д.н.зн. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , не реагував на неодноразові словесні зауваження пасажирів автобуса. Після зупинки автобуса в с. Голятин Міжгірського району ОСОБА_4 в прояві агресії схопив пасажира автобуса ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканку АДРЕСА_2 , руками за волосся і смикав.
Вийшовши з автобуса на зупинці в с. Голятин, ОСОБА_4 підійшов до задньої частини цього транспортного засобу, де умисно, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, висловлювався різними нецензурними словами в сторону водія і пасажирів. Після цих дій ОСОБА_4 взяв в руки камінь, який лежав на вулиці, та кинув в задню частину автобуса. В результаті чого на вказаному транспортному засобі розбилось заднє скло, а камінь пролетів повз пасажирів і впав у салон автобуса. ОСОБА_8 продовжив протиправні дії, підняв із землі ще один камінь, який знову кинув в заднє вікно автобуса, розбивши його. Згідно з висновком судової товарознавчої експертизи від 29.03.2018 р. Івашко заподіяв приватному підприємству «Міжгірське АТП 121382» матеріальну шкоду на загальну суму 1200 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 грубо порушив громадський порядок, що виразилось в принизливому ставленні до всіх присутніх громадян, заподіянням матеріальної шкоди приватному підприємству «Міжгірське АТП 12138» та зриванням графіку руху рейсового автобуса, так як пасажири змушені були вийти з нього і йти додому пішки.
Згідно з положеннями ст. 349 ч. 3 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження встановлених обставин, бо вони ніким не оспорюються і роз'яснив наслідки такої процесуальної дії. Суд ухвалив обмежитись дослідженням показів обвинуваченого, позиції потерпілої сторони в частині відшкодування завданої шкоди, а також відомостей про особу обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вище встановлені обставини, які відповідають формулюванню обвинувачення в обвинувальному акті, повністю визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.296 ч.3 КК України (за зміненим прокурором обвинуваченням в суді в частині правової кваліфікації), у вчиненому розкаявся, підтвердивши свою позицію в показах. ОСОБА_4 свої дії пояснив вживанням алкоголю до події. В судовому засіданні обвинувачений повернув представнику потерпілого суму завданої шкоди (1400 грн), вибачився за вчинене. Просить суворо не карати.
Представник потерпілого підприємства ОСОБА_5 визнав встановлені судом обставини. Одержав у судовому засіданні відшкодування шкоди від ОСОБА_4 та подав письмове підтвердження про це і заявив, що не бажає покарання обвинуваченому .
Оцінивши встановлене, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 є винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 296 ч.3 КК України, який мав місце за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене особою, раніше судимою за хуліганство.
За вчинений злочин ОСОБА_4 підлягає покаранню.
Обираючи вид і розмір покарання, передбаченого санкцією ст. 296 ч. 3 КК України, суд зважає на таке.
Вчинений злочин, згідно з ст.12 КК України, відноситься до злочинів середньої тяжкості. Цей злочин характеризується умисною формою вини.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, бо саме ця обставина сприяла вчиненню злочину, а також рецидив злочинів, бо ОСОБА_4 в період непогашеної судимості та іспитового строку вчинив аналогічний умисний злочин (хуліганство).
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його розкаяння, повне визнання вини, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому в суді до винесення вироку.
Суд бере до уваги особу обвинуваченого, який не має постійного місці праці . заробляє на прожиття тимчасовими не облікованими роботами,утриманців не має , не хворіє. За місцем проживання Голятинською сільською радою ОСОБА_4 характеризується позитивно. Натомість за відомостями з бази даних Національної поліції Івашко допускав вчинення умисних злочинів у минулому і ці відомості суд розцінює як такі, що характеризують особу ОСОБА_4 , схильну до вчинення правопорушень. Окрім цього, ОСОБА_9 вчинив злочин, будучи звільненим від відбування покарання за вчинення аналогічного злочину (хуліганства) в період іспитового строку, тобто через три місяці після винесення вироку суду.
Отже, обставини справи, наявність двох обтяжуючих покарання обставин, двох пом'якшуючих покарання обставин, відомості , що характеризують особу обвинуваченого, - переконують суд у тому, що ОСОБА_9 заслуговує покарання у виді позбавлення волі реально на мінімальний строк, передбачений ст. 296 ч.3 КК України.
Згідно з ст.71 ч. 1 КК України до вище визначеного покарання слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від11.01.2018р. (справа №302/1033/17) у виді позбавлення волі за правилами, визначеними у ч.4 ст.71 КК України.
Цивільного позову не заявлено. Судових витрат до стягнення чи повернення не має. Речові докази - каміння, вилучені з місця події, які зберігаються в Міжгірському відділенні поліції, - підлягають знищенню.
Клопотання прокурора, заявлене в судових дебатах про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з особистого зобов'язання на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, суд відхиляє з огляду на такі обґрунтування і підстави.Ст.183 ч.2 п. 5 КПК України передбачає застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Натомість цей запобіжний захід застосовується, якщо прокурор доведе ризики, передбачені ст.177 КПК України. Прокурор своє клопотання усно обґрунтував тим, що ОСОБА_4 може переховатися від суду і виконання вироку, бо не має утриманців, працює і проживає в м. Свалява без реєстрації. Обвинувачений підтвердив ці обставини під час з'ясування відомостей про його особу. Однак ОСОБА_4 на досудовому розслідуванні і під час розгляду справи в суді належно виконував процесуальні обов'язки, зокрема завжди з'являвся до слідчого і суду. Отже, прокурор не довів зазначені ним ризики для застосування виняткового запобіжного заходу найсуворішого виду до набрання вирком законної сили. Суд вважає, що обраний на досудовому розслідуванні запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з строком дії до 17.06.2018 р.слід продовжити до набрання вироком законної сили з визначенням строку дії на два місяці з дня постановлення вироку суду.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 ч. 3 КК України, і призначити покарання у виді позбавленні волі на строк два роки.
Згідно з ст.71 ч.ч.1,4 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати до призначеного покарання за цим вироком не відбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2018 року один рік три місяці позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і три місяці.
Речові докази- два камені, які зберігаються в Міжгірськомі відділенні поліціі, - знищити.
Запобіжний захід - особисте зобов'язання ОСОБА_4 з обов'язками не відлучатися з населеного пункту без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи, обраний ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.04.2018 р. з строком дії на два місяці, починаючи з 17 квітня 2018 року, - продовжити до набрання вироком законної сили, з визначенням строку дії цього запобіжного заходу протягом двох місяці в . починаючи з 23 травня 2018 року.
Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом 30 днів з дня проголошення.
Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ст. 349 ч.3 КПК України, не допускається.
Вирок набирає законної сили після спливу строку його оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Суддя: ОСОБА_1