Провадження № 22-ц/774/239/18 Справа № 202/6988/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бєсєда Г. В. Доповідач - Демченко Е.Л.
Категорія 59
18 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року по справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради до ОСОБА_2, треті особи: Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів, -
У листопаді 2016 року Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпрі ради (УП та СЗН Індустріальної районної у м.Дніпрі ради) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення незаконно отриманих коштів, мотивуючи тим, що ОСОБА_4 звернулася до них із заявою про призначення адресної допомоги внутрішньопереміщеним особам для покриття витрат на проживання та житлово-комунальні послуги.
Вказували, що у заяві ОСОБА_4 зазначила про відсутність у будь-кого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку коштів у розмірі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Зазначали, що на підставі поданої заяви ОСОБА_4 була призначена допомога для внутрішньопереміщених осіб для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 5.323 грн.96 коп.
Посилаючись на те, що в ході проведення ревізії в УП та СЗН Індустріальної районної у м.Дніпрі ради було виявлено, що під час отримання допомоги для внутрішньопереміщених осіб ОСОБА_4 мала на депозитному банківському рахунку кошти у розмірі, що перевищує 10 кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а тому просять ухвалити рішення, яким стягнути виплачені кошти адресної допомоги внутрішньопереміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 5.323 грн.96 коп. та стягнути сплачений судовий збір.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року до участі у справі в якості правонаступника померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 залучено ОСОБА_2
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року позовні вимоги УП та СЗН Індустріальної районної у м.Дніпрі ради задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 21 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги УП та СЗН Індустріальної районної у м.Дніпрі ради залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено наявності депозитного банківського рахунку у ОСОБА_4, крім того в рядку 13 заяви ОСОБА_4 не було вказано про відсутність в неї депозитного рахунку, крім того вважає безпідставною відмову суду у задоволенні її клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи з метою визначення вартості набутого нею спадкового майна.
03 жовтня 2017 року на адресу апеляційного суду Дніпропетровської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Східний офіс Держаудитслужби, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати та провадження у справі закрити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом УП та СЗН Індустріальної районної у м.Дніпрі ради до ОСОБА_5 звернулось 09 листопада 2016 року.
Колегія суддів наголошує на тому, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Підставами для закриття провадження у справі є обставини, які підтверджують: неправомірність виникнення процесу (п.п.1,2,5 ст.255 ЦПК України); неможливість його подальшого продовження (п.п.6,7 ст.255 ЦПК України); недоцільність його продовження (п.п.3,4 ст.255 ЦПК України).
Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України, перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу (ст.37 ЦПК України у редакції чинній на момент винесення оскаржуваного рішення).
Отже, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Статтями 1218,1219 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частина 1 ст.608 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1)особисті немайнові права; 2)право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3)право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4)право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5)права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст.608 цього Кодексу.
З урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Колегія суддів наголошує на тому, що дані правовідносини допускають правонаступництво, втім суд першої інстанції відкрив провадження 22 листопада 2016 року (а.с.1), в той час коли відповідач по справі померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.30)
Тобто провадження було відкрито по справі за позовом до померлого особи.
Залучивши до участі у даній справі ОСОБА_2 у якості правонаступника померлого відповідача, суд першої інстанції також допустив порушення вимог законодавства саме у зв'язку з тим, що відповідач помер до подання позову та відкриття провадження по справі, що виключає залучення правонаступника та передбачає інший порядок для звернення з вимогою до спадкоємців про повернення боргу.
Суд першої інстанції не мав підстав залучати до участі правонаступників боржника, оскільки процесуальне правонаступництво можливо у випадку настання юридичних фактів під час судового провадження у справі, а не до його початку.
Згідно ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Під час вирішення питання щодо належних процесуальних дій суду у разі встановлення факту смерті відповідача, що настала до моменту подання позову, слід виходити з визначення цивільної процесуальної правоздатності як передумови виникнення процесуальних відносин між сторонами.
Так, відповідно до ст.46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Згідно зі ст.47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягай повноліття, а також юридичні особи. При цьому цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (ч.4 ст.25 ЦК України).
Результати аналізу зазначених правових норм дають підстави для висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено можливості пред'явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч.4 ст.25 ЦК України припинилася. При цьому вирішення питання щодо належних процесуальних дій суду у наведеному випадку залежить від стадії судового провадження, на якій судом було встановлено факт пред'явлення позову до померлої особи.
У тому випадку, якщо факт смерті відповідача, що настала до подання позову, буде встановлено на стадії судового розгляду, суду слід керуватись положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України та закривати провадження у справі у зв'язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, позивачу має бути роз'яснене право звернутися з відповідним позовом до спадкоємців померлого боржника в порядку, передбаченому ст.1281 ЦК України.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку провадження у справі підлягає закриттю відповідно до положень п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Враховуючи, що рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року не узгоджується з даними, отриманими апеляційним судом при перевірці доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст.ст.374,377,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2017 року скасувати та провадження по справі закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Максюта Ж.І.