Справа № 761/12222/18
Провадження №1-кп/761/1481/2018
іменем України
10 травня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Луганської області, Антрацитівського району с. Дякове, громадянина України, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,
Установив:
ОСОБА_4 07.03.2018 року, приблизно о 11 годині 15 хвилин, перебуваючи в приміщенні супермаркету «АТБ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Василевської, 6 вирішив таємно викрасти чуже майно, що належить ТОВ «АТБ -Маркет» (код ЄДРПОУ 30487219).
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_4 07.03.2018 року, приблизно о 11 годині 15 хвилин, знаходячись в приміщенні супермаркету «АТБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. В. Василевської, 6 підійшов до відділу з продажу рибних виробів та видаючи себе за добросовісного покупця взяв з прилавку дві банки ікри лососевої зернистої «Парамушир» вартістю 175 гривень 58 копійок кожна (без ПДВ), на загальну суму 351 гривня 16 копійок, що належить ТОВ «атб - Маркет».
Після цього, ОСОБА_4 впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, знаходячись у відділі з продажу рибних виробів сховав дві банки ікри лососевої зернистої «Парамушир» до кишень своєї куртки. Згодом, ОСОБА_4 з метою доведення до кінця свого злочинного умислу направленого на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно та не маючи наміру оплачувати вартість взятого ним товару разом із прихованими у кишенях куртки двома банками ікри лососевої зернистої «Паламушир» прослідував до виходу із приміщення супермаркету.
Пройшовши повз каси супермаркету ОСОБА_4 , виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були помічені працівниками супермаркету, які зупинили ОСОБА_4 на виході з приміщення супермаркету.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив суду, що: 07.03.2018 року, він о 11 годині 15 хвилин, знаходячись в супермаркеті «АТБ», який розташований за адресою: м. Київ, вул. В. Василевської, 6 підійшов до відділу з продажу рибних виробів та взяв з прилавку дві банки ікри лососевої зернистої «Парамушир» вартістю 175 гривень 58 копійок кожна, а всього на суму 351 гривня 16 коп. Після цього, він ОСОБА_4 не маючи наміру оплачувати за товар сховав їх до кишень своєї куртки та прослідував до виходу із приміщення супермаркету. Пройшовши повз каси супермаркету, його дії були помічені працівниками супермаркету і на виході з приміщення супермаркету його, ОСОБА_4 працівниками охорони магазину було зупинено та викрито у скоєній крадіжці. В скоєному сильно жалкує та просив суд при призначенні покарання обмежитись штрафом.
Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України, роз'яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінальних правопорушень, перевіривши, що вони вірно розуміють зміст цих обставин, встановивши відсутність сумнівів в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових документів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого як особу.
Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені в судовому засіданні докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_4 , а його дії вірно кваліфікованими за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, як закінчений замах (вчинення усіх дій, які особа вважала за необхідні для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі) на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_4 , а саме те, що останній не перебуває під наглядом лікаря-нарколога та психіатра, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, має позитивну характеристику за місцем проживання.
Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд вважає, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції частини 1 статті 185 Кримінального кодексу України у виді штрафу.
На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень.
Цивільний позов, в рамках кримінального провадження не заявлено.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Судові витрати відсутні.
Запобіжний захід, обраний стосовно ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання слід скасувати, після вступу вироку в законну силу.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді штрафу 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання обраний до 13.05.2018 року під час досудового розслідування - скасувати, після вступу вироку в законну силу.
Цивільний позов, в рамках кримінального провадження не заявлено.
Речовий доказ: дві банки ікри лососевої зернистої «Парамушир», які належать ТОВ «АТБ - Маркет» та переданні останнім на відповідальне зберігання, після вступу вироку в законну силу залишити у володінні законного володільця.
Судові витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя