Іменем України
22 травня 2018 року м. Кропивницький
справа № 392/1505/17
провадження № 22-ц/781/864/18
Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю.А.
Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дьомич Л.М., Чельник О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року за позовом ОСОБА_2 до Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска (ПТУ №16), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, та з урахуванням збільшення позовних вимог просила скасувати наказ №59-к від 02 жовтня 2017 року, поновити її на роботі на посаду майстра виробничого навчання з 02 жовтня 2017 року, та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день постановлення рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в період з 04 вересня 2002 року по 02 жовтня 2017 року позивач перебувала з відповідачем у трудових відносинах.
27 червня 2017 року позивач була попереджена про наступне звільнення у зв'язку зі скороченням штату і 02 жовтня 2017 року наказом № 59-к року звільнена з роботи.
Позивач вважає звільнення незаконним, тому що вона є одинокою матір'ю і самостійно виховує сина, 2010 року народження, проживає одна з дитиною, в сім'ї відсутні інші працівники з самостійним заробітком, внаслідок звільнення вони з дитиною залишились без засобів до існування.
Зазначала, що в установі працювала понад 15 років, за час роботи не мала жодного дисциплінарного стягнення, має вищу освіту та більш високу кваліфікацію, ніж інші працівники, які залишились працювати. Відповідач при її звільненні не взяв до уваги рекомендації профспілкового комітету щодо можливості залишити її на роботі з наданням іншого навантаження у вигляді гурткової роботи та класного керівництва.
Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року позов задоволено. Скасовано наказ директора Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска від 02 жовтня 2017 року № 59-к про звільнення ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання по скороченню штату працівників. ОСОБА_2 поновлено на роботі майстра виробничого навчання Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска з 02 жовтня 2017 року. Стягнуто з Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска на користь ОСОБА_2 - 10754 гривні 30 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20 березня 2018 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року по справі № 392/1505/17, провадження № 2/392/137/18, зазначивши «21509 гривень 63 копійки» замість «10754 гривні 30 копійок».
В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зазначається, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Відповідач вказує, що фактично мали місце не скорочення чисельності або штату працівників, а зміна істотних умов праці. Такі зміни у трудових відносинах з працівником мають, відповідно, й різні правові наслідки та не можуть ототожнюватися. Підставою звільнення позивачки згідно з наказом про її звільнення від 02.10.2017 року є фактично припинення трудового договору у зв'язку із відмовою працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці згідно із положеннями п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Вважає, що суд, як орган, який розглядає трудовий спір має право зі своєї ініціативи змінити формулювання причин звільнення, а не скасовувати наказ про звільнення, як про це просить позивач, у разі дотримання процедури звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Посилається на таке:
Наказом від 27.06.2017 року №15-к, у зв'язку з відсутністю регіонального замовлення на професійну підготовку робітничих кадрів на 2017 рік, з професії «Оператор комп'ютерного набору» було виведено із штатного розпису училища штатну одиницю майстра виробничого навчання по групі Операторів комп'ютерного набору та внесено зміни до штатного розпису училища на 01.07.2017 року, тим самим виключивши посаду майстра виробничого навчання по групі операторів комп'ютерного набора.
Наказом №20-к від 27.06.2017 року позивача та інших працівників училища було попереджено про майбутнє звільнення. Підставою для прийняття цього наказу стало зменшення набору учнів на 2017 - 2018 навчальний рік, відсутність регіонального замовлення на професійну підготовку робітничих кадрів на 2017 рік з професії «Оператор комп'ютерного набору» та необхідність приведення у відповідність чисельності працівників училища згідно затверджених норм Міністерства освіти і науки передбачених ПТНЗ.
Після ознайомленні із наказом №20-к від 27.06.2017 року позивач відмовилась від підпису про ознайомлення, що підтверджено протоколом комісії у складі працівників училища та голови профспілки працівників училища від 27.06.2017 року.
Наказом від 28.08.2017 року №24-к ОСОБА_2 було запропоновано вакантні посади, що з'явились, а саме: заступника директора з навчальної роботи відокремленого структурного підрозділу ПТУ№16 смт. Олександрівка, лаборанта відокремленого структурного підрозділу ПТУ №16 смт. Олександрівка та прибиральниці службових приміщень ПТУ №16 м. Мала Виска, від роботи на яких позивач відмовилась.
Упродовж строку попередження позивачеві пропонувались усі вакантні посади, у тому числі й ті, що відповідають її спеціальності та кваліфікації.
Тому відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував докази, які свідчать про повідомлення позивача про перелік вакантних посад, що відповідають його спеціальності і кваліфікації, від яких вона відмовилась та/чи проігнорувала.
Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Відповідач вважає, що позивач помилилась у формулюванні позовних вимог, а суд не досліджував по суті цих обставин. Тому звільнення позивачки відбулось з дотриманням норм Кодексу законів про працю України. При цьому необхідно враховувати, що позивач не заявляла вимог про виконання зобов'язання по працевлаштуванню, а отже її вимоги про поновлення на посаді не підлягають задоволенню.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК).
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК).
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог і вирішив, що порушене право позивача на працю підлягає судовому захисту шляхом скасування наказу директора Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска від 02 жовтня 2017 року № 59-к про звільнення ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання по скороченню штату працівників, та поновлення на роботі на посаді майстра виробничого навчання з 02 жовтня 2017 року, а також стягнув середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Колегія суддів повністю погодитися з такими висновками суду не може з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що 04 вересня 2002 року позивач ОСОБА_2 прийнята на роботу в Маловисківське ПТУ № 16 (надалі - ПТУ № 16) викладачем по бухгалтерському обліку, 01 вересня 2005 року наказом № 20-к від 01.09.2005 року переведена майстром виробничого навчання (а.с. 4, 203 т.1).
Права і обов'язки майстра виробничого навчання ОСОБА_2 визначені посадовою інструкцією (а.с.34-35, 201-202 т.1).
ОСОБА_2 має повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобула кваліфікацію економіста, підвищила кваліфікацію шляхом проходження окремого навчання (а.с.11-15 т.1).
ОСОБА_2 є одинокою матір'ю, має дитину віком до чотирнадцяти років (а.с.8-10, 133 т. 1).
Професійно-технічне училище № 16 м. Мала Виска (скорочена назва - ПТУ № 16) має статус юридичної особи (а.с.19-22, 34-71, 198-200 т. 1), у навчальному закладі діє незалежна профспілка, членом якої є позивач (а.с. 40-53 т. 1).
01 вересня 2015 року наказом № 141 директора ПТУ № 16 закріплено майстрів виробничого навчання за навчальними групами, працівників ОСОБА_4 і ОСОБА_2 закріплено за групою № 43, код 4112, оператор комп'ютерного набору (а.с.204-205 т. 1).
13 червня 2017 року рішенням № 2 регіональної ради професійної освіти, затвердженого головою Кіровоградської обласної державної адміністрації, для професійно-технічних навчальних закладів області встановлено показники регіонального замовлення у 2017 році (а.с.85-88 т.1).
27 червня 2017 року наказом № 20-к директора ПТУ № 16 в зв'язку із зменшенням чисельності учнів у 2017-2018 навчальному році та з необхідністю приведення у відповідність чисельності працівників училища згідно затверджених норм Міністерства освіти і науки, передбачених ПТНЗ, позивача ОСОБА_2 та інших працівників училища попереджено про майбутнє звільнення (а.с.89-92 т.1).
27 червня 2017 року наказом № 15-к директора ПТУ № 16, у зв'язку з відсутністю регіонального замовлення на професійну підготовку робітничих кадрів на 2017 рік з професії «Оператор комп'ютерного набору», внесено зміни до штатного розпису ПТУ № 16 та виведено із штатного розпису одиницю майстра виробничого навчання по групі операторів комп'ютерного набору (а.с.93-96 т.1).
28 серпня 2017 року майстру виробничого навчання ОСОБА_2, яка попереджена про майбутнє вивільнення штату, запропоновані посади заступника директора з навчальної роботи відокремленого структурного підрозділу ПТУ № 16 смт. Олександрівка, лаборанта відокремленого структурного підрозділу ПТУ № 16 смт. Олександрівка та прибиральниці службових приміщень ПТУ № 16 м. Мала Виска (а.с.215 т.1).
30 серпня 2017 року директор ПТУ № 16 вніс в профспілкову організацію подання про надання згоди на звільнення працівника ОСОБА_2 за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з відмовою працівника на переведення на іншу роботу (а.с.6, 216 т.1).
31 серпня 2017 року профспілковий комітет постановив: по можливості врахувати рішення, у разі, якщо в рішенні немає обґрунтованої відмови у наданні згоди на скорочення ОСОБА_2, директор ПТУ № 16 м. Мала Виска ОСОБА_3 має право звільнити працівника без згоди профкому профспілкової організації. Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету члени профкому внесли пропозицію щодо навантаження по можливості ОСОБА_2 годинами гурткової роботи та классного керівництва, якщо є такі вакансії у переліку педпрацівників ПТУ № 16, обов'язково врахувавши її фах і спеціальність (а.с. 5, 217 т.1).
02 жовтня 2017 року наказом директора Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска позивач ОСОБА_2 звільнена з роботи майстра виробничого навчання по скороченню штату працівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України (а.с.3, 218 т.1).
Згідно частини 3 статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Вирішуючи питання законності звільнення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач як роботодавець порушив трудові права позивача і звільнив її з роботи без урахування положень частини 3 статті 184 КЗпП України, яка не допускає звільнення жінок - одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням.
Факт повної ліквідації ПТУ № 16 не знайшов свого підтвердження.
Тому суд правомірно вважав, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом скасування наказу директора Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска від 02 жовтня 2017 року № 59-к про звільнення ОСОБА_2 з посади майстра виробничого навчання по скороченню штату працівників та поновлення позивача на роботі.
За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
Середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).
ОСОБА_2 звільнена 02 жовтня 2017 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за серпень і вересень 2017 року.
Середня заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає 4511 гривень 75 копійок (а.с.74 т.1), середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 21 509,63 грн.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв'язку із незаконним звільненням на користь позивача підлягає виплаті середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте, визначаючи суму, яка підлягає стягненню, суд не врахував, що ПТУ №16 при звільненні ОСОБА_2 виплатило вихідну допомогу в розмірі двохмісячного середнього заробітку в сумі 10 555,21 грн. (а.с.75,76 т.1), що не заперечувалось позивачем.
При обчисленні розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню, необхідно врахувати, що ОСОБА_2 звільнено незаконно і підстав для виплати вихідної допомоги не було.
Тому з урахуванням виплаченої суми вихідної допомоги - заробітної плати за два місяці - 10 555,21 грн., з ПТУ №16 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10 954,42 грн. з подальшим утриманням податку на доходи фізичних осіб та інших обов'язкових платежів (21 509,63 грн. - 10 555,21 грн.).
Відповідно до ст. 376 ЦПК України через невідповідність висновків, викладених у оскарженому судовому рішенні, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішення суду першої інстанції підлягає зміні зі зменшенням стягнутої суми середнього заробітку до 10 954,42 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, і підлягає залишенню без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення позивача фактично відбулося з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, через відмову працівника від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці, і тому суд в порядку ч. 3 ст. 235 КЗпП України має право зі своєї ініціативи змінити формулювання причини звільнення, є безпідставними і суперечать встановленим обставинам справи, дослідженим і належно оціненим судом доказам, зокрема наказам відповідача, якими вирішувалось питання підстав і порядку звільнення позивача (а.с. 36, 39).
Також не грунтуються на доказах посилання відповідача щодо підсутності у позивача пільг одинокої матері через фактичне проживання однією сім'єю з чоловіком, який допомагає їй утримувати дитину.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що одинокою матір'ю є жінка, яка не перебуває в шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо наведених вище обставин і підстав задоволення позовних вимог, не впливають на законність судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті ст. 141 ЦПК України та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів виходить з пропорційності заявлених та задоволених позовних вимог, того, що у трудових спорах позивачі звільняються від сплати судового збору, при подачі вказаного позову підлягало до сплати 1280 грн., понесені ПТУ №16 судові витрати в сумі 480 грн. (640*150%=960/2) підлягають компенсації за рахунок держави, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, шляхом взаємозаліку з відповідача на користь держави підлягає стягненню 800 грн. (1280-480).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска задовольнити частково.
Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2018 року змінити в частині розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.
Стягнути з Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска, вул. Шевченка, 56/1, м. Мала Виска, Кіровоградська область, ідентифікаційний код юридичної особи 03070722, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, 10954 гривні 42 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнути з Професійно-технічного училища № 16 м. Мала Виска, вул. Шевченка, 56/1, м. Мала Виска, Кіровоградська область, ідентифікаційний код юридичної особи 03070722, на користь держави судовий збір в сумі 800 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення (постанову) складено 22 травня 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Єгорова
Судді:
Л.М. Дьомич
О.І. Чельник