Справа № 11-кп/796/503/2018 Головуючий у І-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
15 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження № 12016100030012854 від 28 жовтня 2016 року по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, учениці 8-В класу школи № 306 м. Києва, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів - ОСОБА_8 , ОСОБА_9
захисника - ОСОБА_7
представника служби у справах дітей - ОСОБА_10
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2017 року застосовано до неповнолітньої ОСОБА_6 , яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження та передачі під нагляд батьку ОСОБА_11 до її повноліття.
Згідно клопотання, неповнолітня ОСОБА_6 , яка не досягла віку, з якого наступає кримінальна відповідальність, 09 вересня 2016 року у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням кабінеті школи № 306 м. Києва по вул. Лісківській, 4-А, умисно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала мобільний телефон «Samsung» SM-G361H з сім-карткою та грошима на рахунку, в чохлі, із захисним склом, що належить ОСОБА_12 , після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим на власний розсуд, і тим самим завдавши ОСОБА_12 матеріальної шкоди на загальну суму 2402 грн.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 , не погоджуючись з прийнятим рішенням у повному обсязі, вважаючи вину підзахисної недоведеною, а ухвалу суду заснованою на недопустимих доказах та припущеннях, а тому незаконною та необґрунтованою, просить ухвалу суду скасувати та закрити кримінальне провадження.
Вказує, що у клопотанні зазначено, що в діях ОСОБА_6 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 КК України, без відповідної частини цієї статті, а отже кримінальне правопорушення не є кваліфікованим належним чином. Також вказує про те, що невстановлені дата і місце вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_12 не може бути потерпілою в розумінні ч.1 ст. 55 КПК України, оскільки саме неповнолітня ОСОБА_13 була власником викраденого телефону і саме їй кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Також, додані до клопотання матеріали не містять належних та допустимих доказів про спеціально уповноважених на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх слідчих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яких уповноважив би на це керівник органу досудового розслідування.
Вказує, що неповнолітні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 всупереч вимогам ч.1 ст. 226 КПК України допитані у відсутність їх законних представників.
Зазначає, що тимчасове вилучення телефону відбулось без відповідної ухвали суду та понятих, а отже всі зібрані на досудовому слідстві докази отримані із порушенням порядку, визначеному КПК України, а тому мають бути визнанні судом недопустимими в силу ст. ст. 86-89 КПК України.
Крім того, вказує на порушення норм процесуального закону та порушення права на захист, невірно визначений розмір спричиненої матеріальної шкоди та на відсутність достатніх доказів для доведення винуватості особи.
Заслухавши доповідь судді, думки сторін кримінального провадження, провівши судові дебати, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 498 КПК України, кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно-небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
В ході досудового слідства органами досудового розслідування встановлено, що неповнолітня ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованого їй діяння не досягла 16 років, тобто не являється суб'єктом злочину, передбаченого ст. 185 КК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що неповнолітньою ОСОБА_6 були вчинені діяння, які підпадають під ознаки діянь, передбачених ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Зокрема, вина ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_12 , свідка ОСОБА_13 , свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 ; протоколом огляду від 27.10.2016; даними роздруківки телефонних з'єднань; висновком товарознавчої експертизи, з урахуванням чого суд першої інстанції правильно застосував до неповнолітньої ОСОБА_6 примусові заходи виховного характеру, а саме передання її під нагляд батьків.
При цьому суд врахував дані про особу неповнолітньої, обставини провадження і те, що ОСОБА_6 на той час навчалася, наявні кваліфікуючі ознаки, поведінку в школі, дані про сім'ю, ступінь здатності батька здійснювати постійний виховний вплив на неповнолітню доньку та можливість забезпечити позитивний виховний вплив на ОСОБА_6 і постійний контроль за її поведінкою.
Відповідно до ч.1 ст.292 КПК України клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам статті 291 цього Кодексу, а також містити інформацію про захід виховного характеру, який пропонується застосувати.
Згідно п.2 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити, серед іншого, такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Клопотання про застосування до ОСОБА_6 заходів виховного характеру повністю відповідає вимогам ст. 291 КК України і у ньому, як і в ухвалі суду, зазначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, а тому довід апеляційної скарги про наявність порушень у цій частині, є необґрунтованим, як і довід скарги про незазначення у клопотанні часу та місця вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, оскільки їх не встановлення не суперечить вимогам ст. 291 КПК України та не впливає на висновки суду про доведеність вини останньої.
Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_12 не може бути потерпілою у кримінальному провадженні в розумінні ч.1 ст. 55 КПК України, є безпідставним, оскільки викрадений телефон був придбаний нею для користування донькою, а отже, саме вона є особою, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Довід апеляційної скарги про те, що додані до клопотання матеріали не містять належних та допустимих доказів про спеціально уповноважених на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх слідчих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , спростовується долученим до матеріалів справи Наказом № 225 від 27.07.2016 «Про закріплення спеціалізації слідчих», яким вказаних слідчих уповноважено на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх з 01.06.2016, а отже, на думку колегії суддів, є надуманим.
Довід про недопустимість доказів, а саме показань неповнолітніх свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 , начебто вони допитаних з порушенням ст. 226 КПК України, є необгрунтованим, оскільки свідок ОСОБА_21 була допитана в присутності законного представника, а в подальшому в присутності педагога. Свідки
ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 допитані в судовому засіданні в присутності педагога, а свідок ОСОБА_16 ще й в присутності законного представника. В судовому засіданні у педагога зауважень з приводу допиту неповнолітніх свідків не виникло.
Крім того, слідча дія по вилученню у ОСОБА_22 мобільного телефону «Самсунг» проведена в присутності понятих, з дотриманням ст.ст. 223, 237 КПК України, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, а тому є безпідставними.
При перевірці кримінального провадження, істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, не встановлено, а тому колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
Судді:
_______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4