22 травня 2018 року м. Київ
Унікальний номер справи № 760/16391/16-ц
Апеляційне провадження 22-ц/796/4292/2018
Апеляційний суд м. Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача: Махлай Л.Д.,
суддів: Кравець В.А., Музичко С.Г.
при секретарі: Борисенко Д.В.
сторони
позивач ОСОБА_1
відповідач Департамент патрульної поліції
відповідач Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України «Інформ - ресурси»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кізюн Л.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Інформ - ресурси», треті особи: Державна казначейська служба України, інспектор роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Пацкань Богдан Валерійович про стягнення коштів,
у/н справи № 760/16391/16-ц № а/п 22-ц/796/4292/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Кізюн Л.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Махлай Л.Д.
у вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, ДП Міністерства внутрішніх справ України «Інформ - ресурси», в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути солідарно з останніх на свою користь грошові кошти в розмірі 1 416 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що 25.04.2016 року відносно нього працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та вилучено транспортний засіб «Mercedes-Benz Е430», д.н. НОМЕР_1 і доставлено на спеціальний майданчик за адресою: Київ, вул. Пухівська, 3. Деснянським районним судом м. Києва 15.06.2016 року винесено постанову, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно нього закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Оскільки не підтвердилось твердження, що автомобіль перешкоджав руху та те, що він вчинив правопорушення, вважає, що затримання та доставка транспортного засобу на спеціальний майданчик відбулись незаконно. Без сплати на рахунок ДП МВС України «Інформ-Ресурси» коштів за транспортування та зберігання ТЗ автомобільйому не віддавали, тому він був змушений сплатити послуги за транспортування ТЗ у розмірі 840 грн та його зберігання у розмірі 576 грн. Такі дії представників ДП МВС України він вважає протиправними та незаконними.
Ухвалою суду від 11.01.2017 року, занесеною до журналу судового засідання, до участі у справі як третю особу залучено інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Пацкань Б.В..
Ухвалою суду від 06.12.2017 року до участі у справі як третю особу залучено Державну казначейську службу України.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.03.2018 року в позові відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, судом не було застосовано ст. 56 Конституції України та ст. 1172 ЦК України щодо відшкодування шкоди та не враховано ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України щодо безпідставного набуття ДП МВС «Інформ-Ресурси» належного йому автомобіля. ДП МВС «Інформ-Ресурси» не повертало автомобіль доки позивач не написав розписку про відсутність претензій. Однак розписка не може братися судом до уваги, оскільки остання написана ним під примусом і з остраху за збереження майна. Автомобіль не перешкоджав руху, він не вчиняв адміністративного правопорушення, а відтак підстав доставляти ТЗ на спеціальний майданчик не було, як і не було підстав стягувати з нього кошти за транспортування та зберігання автомобіля.
У відзиву на апеляційну скаргу представник ДП МВС України «Інформ-Ресурси» - К.Л. Вознюк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість, доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими. Відповідач правомірно прийняв на зберігання автомобіль позивача. Той факт, що в подальшому постановою судді було закрито провадження у справі за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення не свідчить про протиправність дій відповідача та не звільняє водія від обов'язку оплати витрат, пов'язаних зі зберіганням автомобіля. Крім того, дії/бездіяльність Департаменту патрульної поліції не визнані у встановленому законом порядку неправомірними. Твердження позивача щодо застосування до нього примусу є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.
Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи подано не було.
У судовому засіданні представник ДП МВС України «Інформ-Ресурси» - К.Л. Вознюк підтримала відзив на апеляційну скаргу та просила залишити скаргу без задоволення.
Позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ДП МВС України «Інформ-Ресурси», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.04.2016 року працівниками поліції складено протокол відносно ОСОБА_1 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і затримано автомобіль марки «Mercedes-Benz Е430», д.н. НОМЕР_1, про що складено акт огляду та тимчасового затримання зазначеного транспортного засобу.
В подальшому цей транспортний засіб доставлено на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Пухівська, 3.
Згідно квитанцій за транспортування і зберігання затриманого транспортного засобу позивачем було перераховано на рахунок ДП МВС України «Інформ-Ресурси» кошти розмірі 1 416 грн.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.06.2016 року справа № 754/6036/16-п, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутності в його діях складу правопорушення.
ДП МВС України «Інформ-Ресурси» відповідно до заяви ОСОБА_1 видало останньому автомобіль, який був у них на зберіганні.
При передачі автомобіля ОСОБА_1 склав розписку від 28.04.2016 року, у якій вказав на відсутність претензій по транспортуванню та зберіганню його автомобіля.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до неналежних відповідачів, а дії працівників поліції у встановленому законом порядку неправомірними не визнані.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122 5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 1321, 2061 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
У разі якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво не перешкоджає дорожньому руху, такий транспортний засіб не може бути доставлений для зберігання на спеціальний майданчик.
Транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
Позивач просить стягнути у солідарному порядку з відповідачів кошти, які він сплатив за транспортування та зберігання його автомобіля на спеціальному майданчику. Будь - якого обґрунтування щодо солідарного стягнення позовна заява не містить. Також позов не обґрунтовується вчиненням позивачу шкоди чи збереженням майна без достатньої правової підстави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Законом випадках.
З постанови Деснянського районного суду м. Києва від 15.06.2016 року вбачається, що 25.04.2016 року о 3 год 15 хв працівники поліції виїхали на виклик за адресою вул. Будищинська, 5 у м. Києві у зв'язку з порушенням тишини. На прохання працівників поліції позивач вимкнув музику та відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, оскільки визнав, що вживав алкогольні напої, проте не збирався керувати автомобілем у такому стані.
З даної постанови не вбачається де саме було розміщено автомобіль, чи перешкоджав він дорожньому руху, в тому числі і у дворовій території, яким чином позивач мав доїхати до свого місця проживання (чи було звернення до служби «таксі» чи виклик драйвера) тощо.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що дана постанова має преюдиційну силу і вказує на неправомірність дій працівників поліції безпідставні.
Зазначена постанова вказує на те, що позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто не керував автомобілем у стані сп'яніння. Проте, не вказує на відсутність підстав для транспортування автомобіля на спеціальний майданчик.
Дії працівників поліції у встановленому законом порядку неправомірними не визнані. Позивач зазначає, що звертався з позовом в порядку адміністративного судочинства про стягнення коштів за транспортування та зберігання автомобіля та у відкритті провадження було відмовлено. Проте, неправомірність дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлюється у порядку адміністративного судочинства. З позовної заяви не вбачається, що позивач звертався з вимогою про визнання дій працівників поліції неправомірними. Відшкодування ж шкоди, яка полягає у понесенні витрат на транспортування та зберігання автомобіля позивача, є похідним від встановлення обставин щодо правомірності чи неправомірності дій працівників поліції у ситуації, яка склалася.
ДП МВС України «Інформ-Ресурси» на виконання договірних зобов'язань з Департаментом патрульної поліції правомірно провело роботи по транспортуванню та прийняло на зберігання транспортний засіб позивача та будь - якої шкоди останньому не вчиняло і у договірних відносинах з позивачем не перебувало.
Згідно з п. 13 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102 (в редакції чинній на час затримання спірного автомобіля) за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС, Мінфіну та Мінекономіки розмірі.
А тому отримання плати ДП МВС України «Інформ-Ресурси» за транспортування та зберігання автомобіля позивача є правомірним.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що навіть за наявності встановлених обставин щодо незаконності дій працівників поліції, за положеннями даних норм відповідачем у таких спорах є держава.
Посилання у апеляційній скарзі на ст. 1212 ЦК України колегія суддів вважає безпідставним, оскільки дана норма не регулює спірні правовідносини.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.05.2018 року.
Головуючий
Судді