16 травня 2018 року
місто Київ
справа №754/105/15-ц
провадження №22-ц/796/2664/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.,
суддів - Кравець В.А., Лапчевська О.Ф.
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2
третя особа за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес-центр «Орлен»
розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Деснянського районного суду міста Києва в складі судді Галась І.А. від 19 грудня 2017 року у справі за позовом про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі та за зустрічним позовом про визнання договору недійсним,
встановив:
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17.11.2009 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір учасниками ТОВ «Бізнес - Центр «Орлен» про визначення особливих умов.
Відповідно до п.п. 1.1.1.1. договору, відповідач в термін до 17.11.2009 р. власними силами та за власні кошти або шляхом залучення третіх осіб зобов'язується забезпечити виготовлення та затвердження в установленому порядку технічної, дозвільної, реєстраційної документації та пряме підключення (без посередництва) до зовнішніх міських мереж електроенергії, водо- та теплопостачання до будинку, який належить ТОВ «Бізнес-центр «Орлен», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язується забезпечити наявність всіх необхідних інженерних комунікацій, у тому числі оформлення належної реєстраційної, дозвільної та технічної документації (необхідної для експлуатації зазначеного будинку як торгово-офісного центру).
Підпунктом 1.1.1.2 договору передбачено, що відповідач в термін до 17.11.2009 р. власними силами та за власні кошти, або шляхом залучення третіх осіб зобов'язується здійснити приведення реєстраційної і проектної документації на будинок, який належить Товариству (розташований за адресою: АДРЕСА_1) у відповідність з фактичним плануванням приміщень, яке виникло після проведення реконструкції вищевказаного будинку.
Відповідно до п.п. 1.1.1.3. договору на підтвердження виконання відповідачем зобов'язань, передбачених п.п. 1.1.1.1. та 1.1.1.2. договору, він зобов'язаний в термін до 17.11.2009 р. надати копії оформленої належним чином технічної, дозвільної, реєстраційної, проектної документації.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, з урахуванням п. 2.1. договору, яким передбачено штраф за порушення умов договору, а також з урахуванням п. 2.2. договору, яким передбачено, що виплата штрафу не звільняє його від виконання своїх зобов'язань за договором, просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 3 884 000,00 грн. без податку на додану вартість штрафу; зобов'язати ОСОБА_2 виконати в натурі обов'язки, передбачені договором між учасниками ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» про визначення особливих умов від 17.11.2006 р., а саме: власними силами та за власні кошти або шляхом залучення третіх осіб зобов'язується забезпечити виготовлення та затвердження в установленому порядку технічної, дозвільної, реєстраційної документації та пряме підключення (без посередництва) до зовнішніх міських мереж електроенергії, водо- та теплопостачання до будинку, який належить ТОВ «Бізнес-центр «Орлен», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов'язується забезпечити наявність всіх необхідних інженерних комунікацій, у тому числі оформлення належної реєстраційної, дозвільної та технічної документації (необхідної для експлуатації зазначеного будинку як торгово-офісного центру); власними силами та за власні кошти, або шляхом залучення третіх осіб зобов'язується здійснити приведення реєстраційної і проектної документації на будинок, який належить Товариству (розташований за адресою: АДРЕСА_1) у відповідність з фактичним плануванням приміщень, яке виникло після проведення реконструкції вищевказаного будинку; надати ОСОБА_1 копії оформленої належним чином технічної, дозвільної, реєстраційної, проектної документації.
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» про визнання договору недійсним, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог, просив суд визнати договір про визначення особливих умов, укладений 17.11.2006 р. між ним та ОСОБА_1 недійсним повністю.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог, зазначав, що оспорюваний договір, який стосується діяльності ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» та його майна, укладений без відповідної правової підстави та волевиявлення учасників товариства, яке мало бути виражене через органи управління товариства.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф в розмірі 971 000,00 грн.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним - залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 192,40 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ТОВ «Бізнес - центр «Орлен» про визнання договору недійсним - задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що укладений 17.11.2006 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договір про визначення особливих умов суперечить, зокрема, положенням ЦК України, Закону України «Про господарські товариства» та статуту ТОВ «Бізнес-центр «Орлен», а тому він підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, не спрямований на настання реальних наслідків, містить домовленості безоплатної передачі майна третьої особи позивачу без будь-якої згоди цієї особи.
Вказував на те, що суд не урахував, що умовами договору не передбачено зобов'язання ОСОБА_2 на пряме підключення до інженерних комунікацій спірного приміщення, а документацію на пряме підключення він не міг зробити, оскільки не мав відповідних повноважень.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд не мав правових підстав для зменшення суми штрафу з 3 884 000,00 грн. до 971 000,00 грн., оскільки, по-перше, зменшення розміру неустойки може бути застосовано лише за заявою відповідача, а така заява не була заявлена ОСОБА_2, а по-друге, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тоді як такі обставини судом не були встановлені.
Вказував на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що заявлена вимога про зобов'язання ОСОБА_2 виконати обов'язок в натурі, не ґрунтується на принципах справедливості та співмірності, оскільки суд не урахував, що п. 2.2. договору передбачено, що стягнення неустойки за порушення зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.
Посилався на те, що суд у рішенні не навів достатньої та логічної мотивації чому суд першої інстанції вважав вимогу про виконання відповідачем порушеного зобов'язання в натурі несправедливою та неспівмірною.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 з наведених у ній підстав, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, оскільки її доводи є безпідставними.
Представник ОСОБА_2 просив задовольнити його апеляційну скаргу, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Представник третьої особи ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» в судовому засідання просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІ від 3 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 2 червня 2016 року №1402- VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, виходить з наступного.
Судом встановлено, що 17.11.2006 р. учасники ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» уклали договір про визначення особливих умов.
Відповідно до п. 1.1.1.1. ОСОБА_2 в термін до 17.11.2009 р. власними силами та за власні кошти або шляхом залучення третіх осіб забезпечує виготовлення та затвердження в установленому порядку технічної, дозвільної, реєстраційної документації на пряме підключення (без посередництва) до зовнішніх міських мереж електроенергії, водо- та теплопостачання до будинку, який належить Товариству (розташованого за адресою: АДРЕСА_1), а також забезпечує наявність всіх необхідних інженерних комунікацій, у тому числі оформлення належної реєстраційної, дозвільної та технічної документації (необхідної для експлуатації зазначеного будинку як торгово-офісного центру).
Відповідно до п. 1.1.1.2. договору, ОСОБА_2 в термін до 17.11.2009 р. власними силами та за власні кошти, або шляхом залучення третіх осіб здійснює приведення реєстраційної і проектної документації на будинок який належить Товариству (розташований за адресою АДРЕСА_1) у відповідності з фактичним плануванням приміщень, яке виникло після проведення реконструкції вищевказаного будинку.
26.01.2010 р. позивач направив ОСОБА_2 вимогу щодо надання йому у строк до 01.02.2010 р. копій належним чином оформленої документації, передбаченої умовами договору.
10.02.2010 р. позивачем було направлено ОСОБА_2 вимогу щодо сплати протягом п'яти днів штрафу у розмірі 5 606 395,00 грн. за порушення останнім виконання вимог предмету договору. Крім того, ОСОБА_1 повторно вимагав від ОСОБА_2 надати йому протягом семи днів копії належним чином оформленої документації.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском позивачем трирічного строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач за зустрічним позовом.
Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штрафу у розмірі 971 000,00 грн., суд першої інстанції не урахував наступного.
Так, згідно ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» (чинний на момент укладення договору) замовник - фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування.
Зокрема у ст. 27 Закону зазначено, що фізична чи юридична особа, яка подала заяву (клопотання) про намір забудови на земельній ділянці, що перебуває у її власності або користуванні, має право на одержання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування.
Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування; завдання на проектування.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки надаються в порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.
Технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування після отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки надаються юридичними особами, які є власниками відповідних елементів інженерної інфраструктури або здійснюють їх експлуатацію, у п'ятнадцятиденний строк з дня реєстрації відповідного клопотання замовника або уповноваженої ним особи. Перелік осіб, які надають технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта містобудування, встановлюється містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.
При наданні технічних умов враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж знаходиться на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території цієї земельної ділянки. Якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів поза межами його земельної ділянки, величина пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту зменшується на суму пов'язаних з цим витрат. Побудовані замовником інженерні мережі та/або об'єкти передаються на баланс відповідним підприємствам з їх утримання.
Організація розроблення містобудівного обґрунтування, його погодження, а також отримання в інтересах замовника вихідних даних у повному обсязі може здійснюватися на договірних засадах з підприємством, установою чи організацією. Уповноважене підприємство, установа чи організація для виконання своїх функцій від імені замовника має право отримувати від органів влади та підприємств, установ і організацій весь обсяг відповідної містобудівної, топографічної, інженерно-технічної інформації.
Порядок надання вихідних даних для проектування об'єкта містобудування (489-2009-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Своєчасне підведення магістральних чи інших інженерних мереж до межі земельної ділянки замовника або за згодою замовника - на територію цієї земельної ділянки, а також збільшення їх пропускної спроможності здійснюються власниками цих мереж за договором, укладеним із замовником. У разі невиконання зобов'язань щодо підключення об'єкта до інженерних мереж у встановлений договором строк їх власник несе відповідальність, передбачену законом та договором.
Згідно ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ст. 29 Закону, фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
У ст. 30 Закону передбачено, що технічні умови - комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об'єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам, зокрема щодо водо-, тепло-, енерго- і газопостачання, каналізації, радіофікації, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод, телефонізації, телекомунікації, диспетчеризації, пожежної та техногенної безпеки. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Склад, зміст, порядок надання технічних умов та порядок визначення вартості послуг з їх надання визначаються відповідними центральними органами виконавчої влади.
На момент укладення спірного договору (2006 року), отримання технічних умов регулюється Законом України «Про планування і забудову територій» та Постановою Кабінету міністрів України від 20 грудня 1999 року № 2328 (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ № 489 (489-2009-н) від 20.05.2009) «Про порядок надання архітектурно-планового завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визнання розміру плати за їх видачу».
ОСОБА_2 не міг виконати покладені на нього зобов'язання за договором від 17.11.2006 р., оскільки він не є власником або користувачем приміщення по АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
22.05.2006 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» видано реєстраційне посвідчення № 019723, яке посвідчує, що адміністративно-побутова будівля загальною площею 3377,9 кв.м, розташована в АДРЕСА_1, зареєстрована за ТОВ «Бізнес-центр «Орлен» на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду м. Києва від 29.04.04р. та записано в реєстрову книгу №10д-232 за реєстровим №733з.
Згідно Статуту Товариства його учасник не наділений повноваженнями представництва Товариства без довіреності в усіх установах, підприємствах, організаціях.
Тобто, на момент укладення оспорюваного договору власником приміщень, розташованих в АДРЕСА_1 було ТОВ «Бізнес-ценр «Орлен», у ОСОБА_2 не було повноважень діяти від імені та в інтересах Товариства, яке має виключне право на укладення будь-яких договорів відносно нерухомого майна, що належить йому на праві власності.
З огляду на зазначене, ОСОБА_2 не має повноважень на вчинення взятих на себе зобов'язань за договором від 17.11.2006 р., укладеного між ним та ОСОБА_1, оскільки власником нерухомого майна, відносно якого необхідно було вчинити певні дії передбачені договором, є ТОВ «Бізнес-центр «Орлен», яке не видавало довіреності ОСОБА_2 на представництво в установах, підприємствах, організаціях з метою виконання зобов'язань за договором, та не вчинило будь-яких дій, що свідчили б про можливість виконання умов цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Зазначеного суд першої інстанції не урахував, а тому дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 штрафу за невиконання зобов'язань за договором від 17.11.2006 року.
Ураховуючи наведене, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення штрафу підлягає скасуванню.
Згідно ст.. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 923,20 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та зобов'язання виконати обов'язок в натурі - відмовити.
В іншій частині рішення Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2017 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 923,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2018 року
Головуючий: С.В. Кулікова
Судді: В.А. Кравець
О.Ф. Лапчевська