Постанова
Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 320/2894/16-к
Провадження № 51-1484км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Орлово Мелітопольського району Запорізької області та мешканця м. Мелітополя, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України;
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 2 листопада 2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; на підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено відповідні обов'язки, передбачені п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 майнову шкоду у розмірі 70 650 грн.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 22.06.2014, приблизно о 10 год. 30 хв.., знаходячись за місцем орендованого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи із корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи, що якого-небудь майна, що знаходиться за даною адресою йому не належить та доступу до 2-х кімнат у вказаному будинку у нього не має, шляхом вільного доступу проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, звідки таємно викрав майно, яке належить потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 3 500 грн.
07.08.2014, приблизно о 11 год. 30 хв.., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи, що якого-небудь майна, що знаходиться за даною адресою йому не належить та доступу до 2-х кімнат у вказаному будинку у нього не має, шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав пилу дискову, вартістю 2000 грн., яка належить потерпілій ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
30.12.2014, приблизно о 16 год. 30 хв.., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав комп'ютерний монітор, що належить потерпілій ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій шкоди на загальну суму 2000 грн.
03.01.2015, приблизно о 16 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав праску «Тефаль» вартістю 700 грн., яка належить потерпілій ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
06.01.2015, приблизно о 12-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , на загальну суму 600 грн.
09.01.2015, приблизно о 15-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав пилу кутову відрізну у корпусі зеленого кольору, вартістю 3000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
15.01.2015, приблизно о 14 год. 20 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, звідки таємно викрав перфоратор, у корпусі зеленого кольору, вартістю 1500 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальний збиток на вказану суму.
20.02.2015, приблизно о 10-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 2 000 грн.
15.03.2015, приблизно о 11 год. 30 хв.., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: електричну пилу та електричний кутошлифувальний пристрій на загальну суму 6000 грн.
02.04.2015, приблизно о 09 год. 30 хв.., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав крани для радіаторів, в кількості 40 штук, вартістю за один кран 150 грн., на загальну суму 6000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
09.04.2015, приблизно о 09 год. 30 хв.., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до спальної кімнати вищевказаного будинку, який є житлом, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , на загальну суму 1150 грн.
27.04.2015, приблизно о 10-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: електричні двигун та наждак, зварювальний апарат, мідні зварювальні кабелі на загальну суму 2500 грн.
20.09.2015, приблизно о 17-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи, що якого-небудь майна, що знаходиться за даною адресою йому не належить, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: сокиру, садову пилу, 2 молотки, стамески, будівельний рівень, рубанок, металеві тиски, ножиці по металу, пилу по металу, набір з викрутками, плоскогубцями, кусачками, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 7850 грн.
30.11.2015, приблизно о 17-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: зарядний пристрій для зарядки автомобільного акумулятора і автомобільний причіп «Кременчук» чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 7500 грн.
10.12.2015, приблизно о 11 год. 40 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: металеві прути для арки, алюмінієві бідони, вал циркулярки з ножами, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 1300 грн.
15.12.2015, приблизно о 16-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, який є сховищем, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: шкіряний портфель у вигляді папки з набором ключів і головок для автомобіля, вартістю 2000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на вказану суму.
20.12.2015, приблизно о 16-00 год., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , шляхом підбору ключа, проник до гаражного приміщення, розташованого у дворі вищевказаного будинку, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілій ОСОБА_8 , а саме: електричний насос «Малюк», садовий обприскувач; пляжний комплект - міні плита з балоном, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 , матеріальний збиток на загальну суму 2100 грн.
25.12.2015, приблизно о 14 год. 50 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_7 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, із корисливих мотивів, шляхом підбору ключа, проник до будинку, та таємно викрав матеріали для системи опалення, що належали ОСОБА_8 , спричинивши їй матеріальний збиток на загальну суму 5300 грн.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ставить питання про скасування постановленого апеляційним судом вироку та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок надмірної суворості. Вважає, що покарання, визначене ОСОБА_7 місцевим судом зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК, було вмотивованим, обґрунтованим та справедливим.
Позиції інших учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги та просив залишити вирок апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 185 КК Україниу касаційній скарзі не оспорюється.
Зі змісту скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Що стосується доводів захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і надмірної суворості призначеного ОСОБА_7 покарання, то вони не можуть вважатися обґрунтованими.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Застосовуючи до ОСОБА_7 положення от. 75 КК, місцевий суд виходив з того, що останній свою вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв органам досудового слідства в розкритті злочинів, потерпіла не наполягала на суворому покаранні для обвинуваченого, позитивно характеризується за місцем проживання.
Разом із тим, апеляційний суд, зваживши на конкретні обставини кримінального провадження, прийшов до висновку, що місцевий суд порушив зазначені вимоги закону, оскільки при звільненні ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не в повному обсязі врахував тяжкість вчинених злочинів та дані про особу винного, що свідчить про незаконність та необґрунтованість вироку. Зокрема, місцевий суд не врахував, що ОСОБА_7 на протязі короткого проміжку часу вчинив значну кількість (18) тяжких корисливих злочинів, матеріальну шкоду потерпілій не відшкодував, що свідчить про стійкий та систематичний характер його протиправної поведінки та підвищену суспільну небезпечність як особи.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства та хибність рішення місцевого суду про звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням та іспитовим строком, з чим погоджується і касаційний суд.
На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 апеляційним судом покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
Переконливих доводів, які б спростовували висновок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, захисник у касаційній скарзі не навів.
За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року,
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_9 ОСОБА_2