Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 127/20937/14-ц
провадження № 61-11554св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року у складі судді Іщук Т. П. та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2016 року у складі колегії суддів: Пащенко Л. В., Жданкіна В. В., Ковальчука О. В.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У вересні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 17 серпня 2006 року між акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (далі - АКБ «ТАС-Комерцбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі
30 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних строком до 16 серпня 2016 року. 28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» відступило, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прийняло право вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2006 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2
28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Кредитні ініціативи» придбало право вимоги заборгованості за кредитними договорами, зокрема, і за цим кредитним договором, про що був повідомлений відповідач. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору станом на 01 вересня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 36759,29 доларів США, яка у добровільному порядку погашена не була.
На підставі викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2006 року в розмірі 371 983,22 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 286 227,56 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 36 154,82 грн; пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору - 49 600,84 грн.
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2006 року в розмірі 371 983,22 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 286 227,56 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 36 154,82 грн; пеня за несвоєчасне виконання умов кредитного договору - 49 600,84 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що внаслідок укладення договорів факторингу відбулася заміна кредитора, ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором від 17 серпня 2006 року, позичальником/боржником згідно з яким є ОСОБА_2 Оформляючи відступлення права вимоги, банк і фактор не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав та обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2015 року заочне рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2015 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2016 року заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідач умови кредитного договору не виконав, а право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача, тому є підстави для стягнення заборгованості з відповідача на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі встановили обставини справи, не надали належної оцінки усім доказам в їх сукупності. У повідомленні про заміну первісного кредитора ПАТ «Сведбанк» на нового - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» зазначено, що станом на 28 листопада 2012 року до нового кредитора перейшло право вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2006 року. Доказів того, що до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги на суму 371 983,22 грн, яку позивач просив з нього стягнути, немає. Позивач не надав йому можливості виконувати умови кредитного договору, оскільки не відкрив спеціальних рахунків для сплати кредиту та процентів. Відсутність у
ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» ліцензії на здійснення валютних операцій та на здійснення факторингової діяльності свідчить про укладення ними правочинів без відповідної цивільної правоздатності. Договори факторингу можуть бути укладенні виключно щодо прав грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання.
03 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 17 серпня 2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у вигляді кредиту в розмірі
30 000 доларів США строком до 16 серпня 2016 року та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.
28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу, згідно з яким клієнт відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладених з боржниками, зазначених у реєстрі заборгованості боржників та у переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, серед яких і кредитний договір, укладений з відповідачем у даній справі.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір факторингу № 15, за умовами якого банк відступає фактору свої права вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеними у реєстрі. Після переходу прав вимоги заборгованості фактор має право нараховувати, як новий кредитор, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі відносно боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів по сплаті обов'язкових платежів, строк сплати яких не настав на дату підписання цього договору, але настане у майбутньому.
На підтвердження виконання умов даного договору факторингу між
/ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» були складені акти прийому-передачі реєстру заборгованостей боржників, персональних даних в електронному вигляді, прийому-передачі інформації згідно з реєстром заборгованості боржників в електронному вигляді.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (стаття 1078 ЦК України).
Установлено, що договір факторингу між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та
ТОВ «Кредитні ініціативи» від 28 листопада 2012 року є укладеним і виконаним, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» здійснило розрахунок з
ПАТ «Сведбанк», а ТОВ «Кредитні ініціативи» - з ТОВ «ФК «Вектор Плюс» за придбані права вимоги, зокрема за спірним кредитним договором.
Враховуючи викладене, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що усі права первісного кредитора за вищевказаним кредитним договором перейшли до ТОВ «Кредитні ініціативи».
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням усіх обставин справи, встановивши, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором від 17 серпня 2006 року і що відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ТОВ «Кредитні ініціативи» як нового кредитора виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів.
Доводи відповідача у касаційний скарзі про те, що договори факторингу були укладені між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс», а також між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» без відповідного дозволу (ліцензії) не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Установлено, що ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєстроване як фінансова установа на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18 вересня 2008 року № 1121 за реєстраційним № 13102248, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 15 вересня 2011 року.
Згідно з додатком до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК № 214 ТОВ «Кредитні ініціативи» надано право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства, зокрема таких, як факторинг. ТОВ «ФК «Вектор Плюс» є аналогічною фінансовою установою відповідно до свідоцтва про реєстрацію серії ФК № 357 від 16 листопада 2012 року.
Отже, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовими установами, мають право здійснювати без отримання ліцензії та/або дозволів фінансові послуги, зокрема факторинг, що відповідає положенням пункту 11 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також - про те, що ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та в подальшому між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» були укладені договори факторингу, що не передбачає наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Доводи касаційної скарги щодо надання Національним банком України ТОВ «Кредитні ініціативи» дозволу на здійснення валютних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ «Кредитні ініціативи» пред'явило позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в національній валюті України - гривні за її офіційним курсом до валюти кредитного договору на час звернення до суду, що у повній мірі відповідає положенням статті 533 ЦК України, за змістом якої грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Незалежно від валюти боргу, тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання, є національна валюта України - гривня.
Отже, позивачем не здійснювалися валютні операції, на проведення яких необхідна ліцензія Національного банку України.
Доводи касаційної скарги про те, що договори факторингу можуть бути укладенні виключно щодо прав грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання, є безпідставним, з огляду на таке.
Глава 73 розділу ІІІ Книги п'ятої ЦК України не обмежує передачу прав кредитора у зобов'язанні за договором факторингу категорією боржників, право вимоги до яких відступається за цим договором.
Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» (далі - Розпорядження
№ 231), на недотримання якого посилався відповідач як на підставу недійсності договорів факторингу, прийнято у відповідності з пунктом 6 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», за яким Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України дає висновки про віднесення операцій до того чи іншого виду фінансових послуг.
Тобто, підпунктом 2 пункту 1 Розпорядження № 231 операцію щодо набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання віднесено до фінансової послуги факторингу (набуття відступленого права грошової вимоги до боржників - суб'єктів господарювання є фінансовою послугою факторингу, а не будь-якою іншою фінансовою послугою).
Поняття «факторингу» не обмежується, а доповнюється вчиненням операцій з фінансовими активами, що визначені пунктом 1 вказаного розпорядження.
Враховуючи викладене, Розпорядження № 231 не встановлює вимог, які мали бути додержані сторонами спірних договорів факторингу при їх вчиненні.
Крім того, Розпорядження № 231 втратило чинність на підставі Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 13 серпня 2015 року № 1926.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення місцевого та апеляційного судів ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому ці рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська
С. П. Штелик