пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 травня 2018 р. Справа № 903/142/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,
представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК СЕРВІС Львів”
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ВМП”
про стягнення 53473грн. 26коп.
встановив: позивач - ТОВ “ТРАК СЕРВІС Львів” звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - ТОВ “ВМП” 53473грн. 26коп., з яких: 40809,06грн. - основного боргу, 8297,10грн. - пені, 949,23грн. - 3% річних та 3417,87грн. - інфляційних втрат. Також просить стягнути з відповідача 1762грн. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг №19906 від 01.02.2013р. щодо своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою суду від 06.03.2018р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 16.04.2018р. продовжено строк підготовчого провадження до 04.06.2018р. та повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 08.05.2018р.
Ухвалою суду від 08.05.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться в судовому засіданні 15.05.2018р.
В судовому засіданні 15.05.2018р. представник позивача позовні вимоги підтримав. Подав клопотання про приєднання до матеріалів справи копії позовної заяви з додатками та конверт, що надсилалися відповідачу та повернулися на адресу позивача з відміткою пошти "За закінченням встановленого строку зберігання".
Відповідач в судові засідання не з'являвся. Відзиву на позов не надав.
Ухвали суду, що направлялись відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позивній заяві та в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громацьких формувань (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 3), повернулися на адресу суду без вручення відповідачу з відміткою пошти "За терміном зберігання".
Суд вважає, що ним виконано обов'язок щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи в суді, оскільки всі ухвали суду були надіслані відповідачу за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною та зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.
01.02.2017 року між позивачем- ТОВ “ТРАК СЕРВІС Львів” та відповідачем- ТОВ "ВМП" було укладено договір про надання послуг №19906.
Згідно п.1.1. договору, СТО виконує технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів клієнта, постачання запасних частин та матеріалів, а клієнт бере на себе зобов'язання перед СТО повністю та у строк, обусовлений п.4.3. договору, оплатити виконані роботи, використані для ремонту матеріали та встановлені на транспортний засіб або передані клієнту запасні частини.
Пунктом 2.8. договору встановлено, що передача виконаних робіт проводиться на підставі акту прийому- передачі виконаних робіт (далі- Акт прийому- передачі), що підписується уповноваженими представниками сторін. Акт прийому- передачі підтверджує виконання СТО замовлених робіт, надання послуг та/або передачу замовлених запасних частин та матеріалів клієнту відповідної якості, а також відсутність у клієнта претензій і зауважень до СТО з приводу виконання зазначеного замовлення та стану транспортного засобу, на якому проводилися ремонтні роботи або надавалися послуги. При передачі тільки ТМЦ оформлюється накладна.
Відповідно до п. 2.12. договору, після закінчення робіт та підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт, СТО надає клієнту по одному примірнику рахунку та накладної (у разі передачі тільки ТМЦ), у яких наводиться перелік складових частин (матеріалів), використаних СТО, а також наданих клієнтом СТО для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту, Акта прийому- передачі виконаних робіт та податкової накладної.
Згідно п. 3.1.1. договору, СТО зобов'язується прийняти транспортний засіб Клієнта і, в узгоджений з клієнтом термін, на підставі замовлення, провести діагностику (дефектування) транспортного засобу чи підібрати необхідні запасні частини і матеріали та надати клієнту рахунок на ремонтні роботи та/або технічне обслуговування транспортного засобу чи постачання запасних частин для узгодження.
Пунктом 3.2.6. встановлено, що клієнт зобов'язується вчасно та у повному обсязі (відповідно до умов даного Договору) здійснити оплату виконаних робіт/наданих послуг/запасних частин, згідно виставлених СТО рахунків та підписаних сторонами актів приймання- передачі.
Відповідно до п. 4.3. договору, оплата виконаних робіт, використаних під час виконання ремонтних робіт запасних частин і матеріалів та інших послуг, наданих СТО, проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок СТО на умовах попередньої оплати (до моменту закінчення робіт) чи внесення готівкових коштів у касу товариства або на інших умовах оплати, узгоджених сторонами окремо шляхом підписання Додаткової угоди до даного Договору.
09.03.2017р. на виконання своїх зобов'язань, позивачем виконано роботи (ремонт транспортного засобу) та встановлено (замінено) запасних частин відповідачу на загальну суму 60809грн. 06коп., що підтверджується складеним сторонами актом виконаних робіт №ТС-00000784 від 09.03.2017р., скріпленим печатками та підписаним сторонами (а.с. 12-13).
Як зазначає позивач, відповідачем частково оплачена заборгованість у сумі 20000грн., що підтверджується виписками за рахунками банку (а.с. 14-15).
В порушення умов договору про надання послуг від 01.02.2013р. відповідачем не виконано своїх зобов'язань щодо повної оплати боргу за виконані позивачем роботи (надані послуги) та встановлені запасні частини у строки, порядку та розмірах, визначених п.4.3. договору, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 40809грн. 06коп.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору заборгованість відповідача за виконані роботи та встановлені запчастини становить 40809грн. 06коп., не погашена, не оспорена, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 нього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).
В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач просить стягнути з відповідача 8297грн. 10коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої в строк, що перевищує шість місяців, а саме з 25.04.2017р. по 01.02.2018р.
Пунктом 6.1 договору сторони визначили, що у випадку затримки повної оплати виконаних робіт, вартості встановлених матеріалів та запасних частин у строк, обумовлений п. 4.2. цього договору, клієнт сплачує СТО пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості виконаних робіт чи поставлених запасних частин чи матеріалів за кожен день прострочення платежу, до моменту повного погашення заборгованості.
Згідно п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
П. 6.1 договору не може розцінюватись як збільшення сторонами шестимісячного строку нарахування пені.
А тому, суд, перевіривши розрахунки позивача за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" та врахувавши шестимісячний строк нарахування, щодо вимог про стягнення пені, прийшов до висновку, що підставними є нарахування в розмірі 5149грн. 77коп. за період з 25.04.2017р. по 24.10.2018р.
В частині стягнення 3147грн. 33коп. пені слід відмовити у зв'язку з нарахуванням позивачем пені за межами шестимісячного строку.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховано 3417грн. 87коп. інфляційних втрат та 949грн. 23коп. - 3% річних за період з 25.04.2017р. по 01.02.2018р., які є підставними та підлягають до стягнення.
Перевірка розрахунків позивача здійснена судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ".
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати на підставі п.3 ч.4 ст.129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-238, 240 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ВМП” (код ЄДРПОУ 36266887) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАК СЕРВІС Львів” (код ЄДРПОУ 31417137) 50325грн. 93коп. (з них 40809грн. 06коп. - заборгованості, 5149грн. 77коп. - пені, 3417,87грн. - інфляційних втрат, 949грн. 23коп. - 3% річних), а також 1658грн. 30коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В частині стягнення 3147грн. 33коп. пені відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 23.05.2018р.
Суддя О. Г. Слободян