15 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 2-23/11
Провадження № 14-201 звц 18
Велика Палата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєв В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася із заявою ОСОБА_3 (далі також - заявник) про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року й ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року (далі - заява про перегляд судових рішень)
у справі за позовом заявника до Комунального підприємства (далі також - КП) «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням квартири, та
у січні 2018 року заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Верховного Суду України про відмову у відкритті провадження від 24 січня 2017 року та розглянути долучену до цієї касаційної скарги заяву про перегляд судових рішень (вх. № 10922/3/220-18 від 27 лютого 2018 року).
12 березня 2018 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою в частині оскарження ухвали Верховного Суду України від 24 січня 2017 року. Щодо заяви про перегляд судових рішень у зв'язку з виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що її має розглянути Велика Палата Верховного Суду.
5 травня 2018 року Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду надіслав заяву про перегляд судових рішень з доданими матеріалами за належністю до ВеликоїПалати Верховного Суду.
За обставинами справи 25 січня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог: стягнув з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь заявника 669 643,30 грн; зобов'язав заявника передати у власність КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) належну заявнику на праві власності квартиру АДРЕСА_1 в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовив.
2 березня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою виправив арифметичну помилку, яку допустив у рішенні від 25 січня 2012 року: змінив абзац другий резолютивної частини рішення, зазначивши стягнуту з КП «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суму у розмірі 680 283 грн замість 669 643,30 грн.
6 червня 2012 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року й ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року.
26 вересня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановив ухвалу, якою залишив без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 6 червня 2012 року, а провадження за касаційною скаргою заявника на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року закрив.
20 жовтня 2016 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив рішення у справі «Сергій Васильович Годня проти України та 2 інші заяви» («Sergiy Vasylyovych Godnya against Ukraine and 2 other applications», заяви № 9638/09, № 33693/09 та № 30017/13). У цій справі ЄСПЛ об'єднав декілька заяв, зокрема і № 30017/13, подану заявником. У вказаному рішенні ЄСПЛ вказав, що Уряд визнав тривалість провадження у справі заявника надмірною та погодився з відсутністю ефективних засобів юридичного захисту від надмірної тривалості провадження. З огляду на те, що заявники у вказаній справі в рамках процедури дружнього врегулювання погодилися з умовами поданих Урядом декларацій, ЄСПЛ вилучив відповідні справи зі свого реєстру на підставі статті 39 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
8 грудня 2016 року заявник звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час звернення.
24 січня 2017 року Верховний Суд України постановив ухвалу про відмову у допуску до провадження справи за вказаною заявою.
Ухвала Верховного Суду України мотивована тим, що у рішенні від 20 жовтня 2016 року в справі «Сергій Васильович Годня проти України та 2 інші заяви» ЄСПЛ відповідно до статті 39 Конвенції вилучив справу зі свого реєстру на підставі декларацій щодо дружнього врегулювання спору, згідно з якими заявники погодились відмовитись від будь-яких подальших скарг проти України щодо фактів, викладених у цих заявах, в обмін на зобов'язання Уряду України сплатити їм відшкодування.
Верховний Суд України зазначив, що рішення ЄСПЛ у справі заявника не може бути підставою для перегляду ухвали суду касаційної інстанції від 26 вересня 2012 року, оскільки не містить висновків щодо порушення Україною міжнародних зобов'язань і відповідних положень Конвенції при вирішенні спору у справі, за результатами розгляду якої суд ухвалив рішення, про перегляд яких подано заяву. На підставі викладеного Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2016 року не може бути підставою для перегляду судових рішень у цій справі на підставі пункту 3 частини першої статті 355 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали Верховним Судом України.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, чинного на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з практикою ЄСПЛ правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, заява № 41984/98, § 53).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
Такий перегляд є одним із додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», і для його проведення суд має враховувати Рекомендацію № R (2000) 2 від 19 січня 2000 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини.
Оскільки Верховний Суд України вже висловився щодо заяви про перегляд судових рішень на підставі рішення ЄСПЛ у справі «Сергій Васильович Годня проти України та 2 інші заяви» і 24 січня 2017 року постановив ухвалу про відмову у допуску до провадження справи за відповідною заявою про перегляд судових рішень, Велика Палата Верховного Суду не має правових підстав для відкриття провадження за виключними обставинами за новою заявою про перегляд судових рішень, поданою заявником у січні 2018 року.
З огляду на викладене, керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 18, пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду
відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_3 (вх. № 10922/3/220-18 від 27 лютого 2018 року) про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2012 року й ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 2 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Житлоінвестбуд-УКБ» Головного управління житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування матеріальних збитків у зв'язку з пошкодженням квартири.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Текст ухвали підписаний 21 травня 2018 року.
Суддя-доповідач Д. А. Гудима
Судді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко
С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко
В. В. БританчукЛ. І. Рогач
В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна
О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік
О. Р. КібенкоО. С. Ткачук
В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич
Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська