Постанова
Іменем України
17травня2018 року
м. Київ
справа № 273/77/17
провадження № 51-3229км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянуву відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської областінаухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17травня2017 року у кримінальному провадженні № 12017060110000011за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцясмт. Кам'яний Брід Житомирської області,жителяс. АДРЕСА_1 , раніше судимого, останньогоразу за вироком Баранівськогорайонного суду Житомирської області від 06липня 2014 року за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців, звільненого29січня 2016 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Баранівськогорайонного суду Житомирської області від 09березня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1700 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду встановлено, ОСОБА_7 13 січня 2017 року приблизно о 13:30 год. з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, перебуваючи в с. СмолдирівБаранівського району Житомирської області повідомив ОСОБА_8 про те, що продає дизельне пальне нижче за ринкову вартість, про що останній, будучи введеним в оману, повідомив своєму двоюрідному брату ОСОБА_9 .
У подальшому ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_10 та пообіцяв йому допомогти придбати 40 літрів дизельного пального на загальну суму 400 грн. Будучи переконаним в добросовісності ОСОБА_6 , ОСОБА_10 на власному автомобілі «MitsubishiL200» спільно з обвинуваченим поїхали на вул. Леванівського в м. Баранівка до місцевого маслозаводу. Там ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_10 , що пальне знаходиться на території заводу, при цьому ОСОБА_10 , будучи переконаним у добросовісності намірів ОСОБА_6 передав йому гроші в сумі 400 грн для купівлі дизельного пального. Останній взяв кошти, пішов у напрямку маслозаводу, однак назад до потерпілого не повернувся і непомітно для останнього зник з місця події.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурорпросить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочинуі особі засудженого внаслідок м'якостійпризначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Прокурор зазначає, щоухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, в ній не наведено оцінки всім доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, не дано належного мотивування рішення суду про відхилення цих доводів, що призвело до призначення покарання, яке суперечить загальним засадам та вимогам статей 50, 65 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності при наявності в санкції статті альтернативи при визначенні виду та розміру призначеного покарання, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначити більш м'яке покарання, передбачене санкцією статті (частини статті), за якою засуджено винного.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Твердження прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості безпідставні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_6 покарання, суд дотримався положень статей 50, 65 КК України, дійшов висновку про необхідність призначення покарання у виді штрафу в його максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 190 КК України, за якою його засуджено, що, на думку суду, є співмірним протиправним діянням, достатнім для виправлення винного та запобігання вчиненню нових злочинів.
З такою позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції, який в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів докладні мотиви свого рішення. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, що він є злочином середньої тяжкості, розмір завданої майнової шкоди, що тяжких наслідків від злочину не настало, завдані збитки відшкодовано ; дані про особу винного, також й ті, на які є посилання в апеляційній скарзі , а саме , що ОСОБА_6 раніше судимий, негативно характеризується , однак вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Обставини, що обтяжують покарання відсутні. Наведене дало суду підстави призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в його максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 190 КК України. Таке покарання не можна вважати явно несправедливим, необґрунтованими, чи недостатнім для досягнення його мети. Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду у частині призначеного покарання, а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого прокурор у касаційній скарзі не навів.
З урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку засудженого після постановлення судових рішень, який після сплати ним штрафу жодних протиправних дій не вчиняв, чим фактично досягнута мета покарання, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини дали апеляційному суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів можливе без призначення йому більш суворого за своїм видом покарання.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги прокурора немає.У зв'язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
З цих підстав суд ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 17 травня 2017 рокувідносно ОСОБА_6 без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Житомирської області - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_11