Постанова
Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
справа № 751/1915/17
провадження № 51-2880 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора прокуратури Чернігівської області, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12017270010000548, за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 08 травня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.
Вирішено питання про судові витрати та речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, 20 січня 2017 року, близько 04:00 год , знаходячись поряд з будинком № 5 по вул. Козацькій у м.Чернігові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, застосовуючи насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_7 , від яких останній сів на засніжене ґрунтове покриття, після чого із лівої нагрудної кишені куртки ОСОБА_7 відкрито заволодів мобільним телефоном марки «GSMART Tuku T 2» в корпусі чорного кольору, вартістю 199 грн. 80 коп., у комплекті з сім-карткою мобільного оператору «МТС», вартістю 25 грн.,00 коп. та сім-карткою мобільного оператору «Лайф», вартістю 30 грн., мобільним телефоном марки «Nokia» на 2 сім-картки в корпусі чорного кольору, вартістю 500 грн. у комплекті з сім-карткою мобільного оператору «Київстар», вартістю 25 грн., що належать ОСОБА_7 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 779 грн. 80 коп.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не навів мотивів відхилення доводів апеляції прокурора в частині призначення обвинуваченому більш суворого покарання, недостатньою мірою урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та конкретні обставини справи, а також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, зокрема ст.66 КК , адже визнані судом пом'якшуючі обставини, на думку прокурора, є безпідставними.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржується. При розгляді доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - це покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності при наявності в санкції статті альтернативи при визначенні виду та розміру призначеного покарання, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість призначити більш м'яке покарання, передбачене санкцією статті (частини статті), за якою засуджено винного.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Твердження прокурора, наведені у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність безпідставні.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні ОСОБА_6 покарання місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, є сиротою, його молодий вік, те, що за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчиненому визнав повністю . Враховано також думку потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має і не наполягав на призначенні суворого покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням даних про особу винного місцевий суд призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді 240 годин громадських робіт.
З такою позицією місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції, який в ухвалі відповідно до вимог ст. 419 КПК України навів докладні мотиви свого рішення. Суд апеляційної інстанції взяв до уваги всі доводи апеляційної скарги прокурора та надав їм обґрунтовані спростування. Висновки апеляційного суду належним чином мотивовано. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду у частині призначеного покарання, а також свідчили б про неможливість виправлення засудженого, прокурор у касаційній скарзі не навів.
З урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку засудженого після постановлення судових рішень, який протиправних дій не вчиняв, чим фактично досягнута мета покарання, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини дали апеляційному суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 та попередження нових злочинів можливе без призначення йому більш суворого за своїм видом покарання.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора.
У зв'язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
З цих підстав Суд ухвалив:
Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8