Постанова
Іменем України
17травня2018 року
м. Київ
справа № 225/6423/15-к
провадження № 51-948км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянуву відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 17 лютого 2017 року таухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01червня2017 року у кримінальному провадженні № 12014050220001833 за обвинуваченням
ОСОБА_6
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинська Донецької області, жителя
АДРЕСА_1 , раніше судимого за вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 19 лютого 2015 року за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільненого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського міського суду Донецької області від 17 лютого 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців.
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 19 лютого 2015 року постановлено виконувати самостійно.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3677,80 грн та 4000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без задоволення.
Вирок місцевого суду змінено в частині зазначення по батькові обвинуваченого. У вступній, мотивувальній та резолютивній частинах вироку по батькові обвинуваченого змінено, замість « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 ».
У решті вирок місцевого суду залишити без зміни.
За вироком суду встановлено, що04 листопада 2014 року о 14:03 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на привокзальній площі в м. Дзержинську (зараз м. Торецьк) Донецької області, сів у легковий автомобіль марки «DaewooLanos», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував водій служби «Економ-таксі» ОСОБА_6 . Під час поїздки на вул. Залізничну в м. Дзержинську між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у салоні автомобіля виникла сварка,в результаті якої ОСОБА_6 зупинив автомобіль поблизу магазину «Водолій», розташованого на вул. Фестивальній, 2, та почав вимагати, щоб ОСОБА_7 вийшов із автомобіля. Коли останній залишив салон, ОСОБА_6 умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень взяв у салоні автомобіля дерев'яну палицю в формі бейсбольної бити, пристосовану для нанесення тілесних ушкоджень, і умисно наніс цією ОСОБА_8 удар в ліву частину голови. Від удару потерпілий присів на асфальтове покриття дороги, а ОСОБА_6 , продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень, наніс йому два удари палицею по нозі. В результаті протиправних дій потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність іпризначити новий розгляд у суді першої інстанції. Засуджений зазначає, щодосудове розслідування проводилося неналежними особами, з постановами про призначення слідчих його не ознайомлювали, чим порушили вимоги ст. 42 КПК України; його винуватість у вчиненні інкримінованого протиправного діяння не доведена; висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, зокрема, протоколі пред'явлення свідку ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками; за наявності підстав для закриття провадження, апеляційний суд цього не зробив; ухвала апеляційного суду є необґрунтованою.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу прокурор зазначає, що вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 17 лютого 2017 року та ухвала Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року є законними та обґрунтованими, зібрані у справі докази є належними та допустимими, вимоги кримінального процесуального закону під час досудового слідства не були порушені , тому просить залишити судові рішення без зміни.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, ґрунтуються на ретельно перевірених та оцінених відповідно до ст. 94 КПК України доказах. Зокрема, місцевий суд у вироку обґрунтовано послався на показання потерпілого ОСОБА_7 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень, дані протоколу проведення слідчого експерименту з потерпілим; показання свідка ОСОБА_9 щодо особи водія автомобіля таксі, який підвозив потерпілого; показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ; дані протоколу огляду місця події від 18 листопада 2015 року, де зазначено місце зупинки автомобіля; висновок судово-медичної експертизи від 12 листопада 2015 року № 264 щодо ступеня тяжкості отриманих ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, інформаційну довідкуФЛП ОСОБА_12 , яка підтверджує факт виходу на роботу ОСОБА_6 04 листопада 2014 року та отримання ним замовлення на перевезення з території автостанції в напрямку шахти «12-БІС» о 14:03 год., список замовлень та переміщення автомобіля під керуванням засудженого.
Місцевий суд критично оцінив показання свідка ОСОБА_13 , який стверджував, що саме він у момент вчинення злочину користувався послугами таксі під керуванням обвинуваченого, пославшись на давнє знайомство його із обвинуваченим та намагання посприяти останньому уникнути покарання, а також на те, що свідок плутався у показаннях, посилався на обставини, які неможливо перевірити, а тому, оцінивши даний доказ у сукупності з іншими доказами по справі, місцевий суд обґрунтовано визнав його таким, що суперечить іншим належним та допустимим доказам.
Посилання у касаційній скарзі на те, що слідчі дії проведені не уповноваженими особами є безпідставними. Матеріали кримінального провадження містять доручення начальника СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області на проведення досудового розслідування конкретними слідчими, які були видані до початку проведення цими слідчими процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні у порядку ст. 39 КПК України. Отже, колегією суддів не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до 412 цього Кодексу були би підставами для скасування судових рішень.
Твердження засудженого про те, що протокол пред'явлення свідку ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками є недопустимим доказом, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Як убачається з протоколу зазначеної слідчої дії від 18 листопада 2015 року, свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6 за формою обличчя, неслов'янською зовнішністю та розрізом очей, як у азіатської національності, про що було зазначено в протоколі. Жодних порушень вимог ст. 228 КПК України при проведенні цієї слідчої діїне встановлено. Посилання засудженого на те, що цей свідок за кілька днів до зазначеної слідчої дії разом із батьком потерпілого підходив до його машини та дізнався, що він є її водієм, нічим крім слів ОСОБА_6 не підтверджуються.
Місцевий суд оцінив усі докази відповідно до вимог ст. 94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення винного і попередження вчинення нових злочинів.
Суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу обвинуваченого, доводи якої є аналогічними доводам, наведеним у його касаційній скарзі, та дійшов висновку про їх безпідставність і навів в ухвалі відповідно до ст. 419 КПК України докладні мотиви свого рішення, з якими у свою чергу погоджується суд касаційної інстанції.
Урахувавши наведене, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого немає.У зв'язку із цим та керуючисьстаттями 434, 436 КПК України,п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), колегія суддів вважає за необхідне залишити судові рішення без зміни.
З цих підстав суд ухвалив:
Вирок Дзержинського міського суду Донецької області від 17 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 червня 2017 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_14