Постанова
Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
справа № 265/8049/15-к
провадження № 51-2070км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050000000491, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , раніше не судимого ,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 лютого 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих повноважень на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком на 2 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
За цим же вироком ОСОБА_7 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано за цією статтею.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.
Так, ОСОБА_7 11червня 2015 року, обіймаючи посаду головного спеціаліста відділу технічного нагляду охорони праці та пожежної безпеки Управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Донецькій області, яку згідно із Законом України за №3724-Х11 «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, віднесено до шостої категорії посад державних службовців, використовуючи своє службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів усупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди біля кінотеатру «Союз» на просп. Перемоги у м. Маріуполі, під час зустрічі з ОСОБА_8 повідомив останньому про можливість видачі посвідчення тракториста - машиніста без складання будь - яких іспитів у короткі терміни за умови передачі особисто ОСОБА_7 неправомірної вигоди у вигляді 4000 грн.
Будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_7 названої суми унеможливлювала отримання вищезазначеного посвідчення, ОСОБА_8 вимушено погодився на передачу вищезазначеної неправомірної вигоди. Однак у подальшому ОСОБА_8 , усвідомлюючи незаконність вимог ОСОБА_7 , звернувся до правоохоронного органу з заявою про вимагання у нього неправомірної вигоди, виявивши бажання взяти участь у заходах із викриття злочинної діяльності ОСОБА_7
14 червня 2015 року приблизно о 13:40 ОСОБА_8 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів на перехресті просп. Перемоги та вул. Воїнів- Визволителів у м. Маріуполі в особистому автомобілі ОСОБА_7 «ДЕО Нубіра» (державний номер НОМЕР_1 ) передав останньому частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн.
30 червня 2015 року приблизно о 12:30 ОСОБА_7 , знаходячись біля кафе «Крейзі Мама» на вул. Панфілова, 64 в м. Маріуполі, в обмін на одержану від ОСОБА_8 другу частину раніше обумовленої неправомірної вигоди у розмірі 2000 грн, передав йому посвідчення тракториста-машиніста (серія НОМЕР_2 від 29 червня 2015 року ) на ім'я ОСОБА_8 .
Цього ж дня одержані гроші було виявлено та вилучено працівниками правоохоронного органу в особистому автомобілі ОСОБА_7 .
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України. Стверджує, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки в основу обвинувального вироку покладено докази, які є недопустимими через отримання їх у результаті провокації на вчинення злочину з боку правоохоронних органів. На зазначені порушення захисник указував і в апеляційній скарзі, проте апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не надав оцінки всім його доводам.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
В судовому засіданні прокурор заперечував проти її задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Доводи касаційної скарги захисника про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України є слушними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та визнав невинуватим і виправдав у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Не погоджуючись із указаним вироком, захисник засудженого подав апеляційну скаргу, в якій порушив питання про скасування вироку місцевого суду та закриття кримінального провадження у зв'язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_7 . Обґрунтовуючи свої вимоги, крім іншого, захисник посилався на те, що вирок суду ґрунтується на недостовірних, неналежних та недопустимих доказах.
Переглядаючи кримінальне провадження за вказаною апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення вироку місцевого суду без зміни.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, зміст ухвали апеляційного суду має відповідати вимогам ст. 419 КПК.
З положень ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Разом із тим, вищезгаданих вимог закону при розгляді цього кримінального провадження апеляційний суд не виконав.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги захисника в ухвалі не навів суті всіх зазначених доводів, ретельно не перевірив їх, не дав відповідей на усі доводи, викладені в апеляційній скарзі і належним чином не мотивував свого рішення про залишення скарги без задоволення.
Апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України, залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, не дав вичерпної відповіді, на яких підставах, передбачених процесуальним чи матеріальним законами, він визнав наведені в апеляції захисника доводи неспроможними.
Суд апеляційної інстанції фактично не проаналізував доводів у скарзі щодо незаконності оскаржуваного вироку і не дав оцінки стосовно їх обґрунтованості чи відсутності такої, а фактично просто навів перелік доказів, на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
Крім того, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в редакції Закону № 1261-VII від 13 травня 2014 року. Водночас, на час винесення вироку була чинною редакція цієї норми від 10 грудня 2015 року, до якої було внесено зміни, а саме до п. 2 примітки вказаної статті, де дано визначення поняття службових осіб, які займають відповідальне становище.
Таким чином, суд першої інстанції не навів мотивів застосування зазначеної редакції норми закону про кримінальну відповідальність, а апеляційний суд у с свою чергу не перевірив виконання судом першої інстанції вимог ч. 1 ст. 5 КК України.
Допущені апеляційним судом, порушення є істотними порушеннями кримінального процесуального закону, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції необхідно ретельно перевірити всі доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, і, дотримуючись вимог кримінального та кримінального процесуального закону, постановити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3