Постанова
21 травня2018 року
м. Київ
Справа № 0427/7960/2012
Провадження № 51 - 556 км 18
Суддя Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2017 року,
встановив:
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Постановою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 жовтня 2017 року відмовлено засудженому у витребуванні кримінальної справи для перевірки в касаційному порядку та надано місячний строк для усунення недоліків. В постановібуло вказано на невідповідність касаційної скарги вимогам статей 350, 398, ч. 1 ст. 387 КПК України 1960 року.
Постанова ВССУ від 04 жовтня 2017 року була надіслана 11 жовтня 2017 року засудженому ОСОБА_2 на адресу, зазначену в касаційній скарзі, проте не отримана ним у зв?язку із закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції. На запит засудженого вказана постанова була повторно направлена 05 березня 2018 року та, згідно з довідки Інформаційного сервісу Укрпошти про відстеження отримання поштового відправлення, отримана ним 13 березня 2018 року.
Як убачається з відомостей на конверті, повторна касаційна скарга була направлена засудженим на адресу Верховного Суду 04 квітня 2018 року, тобто в межах наданого на усунення недоліків строку.
Однак, перевіривши доводи касаційної скарги, вважаю, що підстав для витребування кримінальної справи немає, виходячи з наступного.
Скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 4 ст. 350 КПК України 1960 року.
Так, відповідно до вказаної норми закону, в касаційній скарзі зазначається вказівка на те, в чому саме полягає незаконність судового рішення та доводи на її обґрунтування.
Відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є лише істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України 1960 року), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 КПК України 1960 року).
Зазначених вимог засуджений не дотримався та в касаційній скарзі не зазначив, які саме норми кримінального чи кримінально-процесуального закону були порушені судами, що може потягнути за собою безумовну зміну або скасування судових рішень.
Обґрунтовуючи незаконність судових рішень, засуджений викладає свої міркування щодо фактичних обставин справи, вказує на неповноту та однобічність судового розгляду, по-суті оскаржуючи фактичні обставини справи, при цьому конкретні порушення закону, допущені судами, які відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року, є підставами для зміни або скасування вказаних судових рішень, не наводить.
Як убачається із касаційної скарги засудженого, він просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, тобто скасувати судові рішення через невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи.
Проте, посилаючись у скарзі на неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, засудженим не враховано, що вказані обставини відповідно до вимог статей 367-369 КПК України 1960 року, є предметом перевірки виключно суду апеляційної інстанції. Можливість скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи нормами КПК України 1960 року не передбачена.
Таким чином, касаційна скарга засудженого не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, п. 4 § 3 Перехідних положень Закону № 2147-VIII від 03.10.2017
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребуванні кримінальної справи для перевірки у касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1