Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 477/717/17
провадження № 61-14692св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В. Гулька Б. І., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго»,
представник позивача - Стороженко Євгенія Олександрівна,
відповідач - ОСОБА_2,
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» на постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В.,
У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Миколаївобленерго» (далі - ПАТ «Миколаївобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих порушенням Правил користування електроенергією.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2, яка проживає по АДРЕСА_1, є споживачем електричної енергії, яку постачає ПАТ «Миколаївобленерго». За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1.
30 січня 2017 року контролерами товариства при контрольному огляді електроустановки побутового споживача на дотримання вимог діючих Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі - ПКЕЕН), було встановлено порушення, а саме: «Самовільне підключення електроустановок струмоприймачів, електропроводки до електричної мереж енергопостачальника відкритою електропроводкою без приладу обліку, що можливо виявити під час проведення контрольного огляду приладу обліку, порушення пункту 42 ПКЕЕН».
За вказаним порушенням було складено акт від 30 січня 2017 року № S 6649, з яким споживач була ознайомлена та запрошена до установи енергопостачальника на комісію з розгляду складеного акту. 20 лютого 2017 року сказаний акт був розглянутий комісією без участі споживача та прийнято рішення, що у результаті порушення відповідачем ПКЕЕН відбулося необліковане користування електричною енергією на загальну суму 23 161,39 грн., що є реально спожитою, але неврахованою приладом обліку споживача та несплаченою електроенергією. Примірник протоколу засідання комісії та рахунок на оплату по акту порушення ПКЕЕН було направлено споживачу, але сума боргу нею несплачена.
На підставі викладеного ПАТ «Миколаївобленерго» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь борг у сумі 23 161,39 грн., а також судові витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року у складі судді Козаченка Р. В. позов ПАТ «Миколаївобленерго» задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ПАТ «Миколаївобленерго» завдані збитки у сумі 23 161,39 грн. та судові витрати у сумі 1 600 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, маючи зобов'язання за договором, як споживач електроенергії, не звернулася до постачальника послуг із заявою про тимчасове припинення енергопостачання до будинку або ж із заявою про переоформлення особового рахунку. Самостійно і добровільно допустила проживати у ньому інших осіб, не контролювала їх проживання та користування електроенергією, тобто не вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договірних зобов'язань, тому відповідно до частини другої статті 614 ЦК України є винуватою у заподіянні позивачу збитків внаслідок самовільного підключення до мереж енергопостачальника. Відсутність її вини у цьому, як складової правопорушення, доведено не було, тому вона не звільняється від відповідальності за збитки, заподіяні іншою особою внаслідок безоблікового використання електроенергії.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ «Миколаївобленерго».
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що акт про порушення від 30 січня 2017 року № S6649 не підписаний споживачем ОСОБА_2, а тому, щоб вважати його дійсним згідно пункту 53 ПКЕЕН, його повинні були підписати три представника енергопостачальника. Оскільки акт підписали тільки два представника постачальника послуг з електроенергії, то він не може бути підставою для нарахування збитків на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН та підставою для задоволення позову ПАТ «Миколаївобленерго».
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ «Миколаївобленерго», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно було скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд не врахував, що акт про порушення ПКЕЕН від 30 січня 2017 року був підписаний особою, яка назвалася власником особового рахунку - ОСОБА_2, без жодних зауважень та заперечень. При цьому прізвище та ініціали споживача були записані з її слів, оскільки перевірка документів не передбачена ПКЕЕН. Таким чином, підстав для підписання вказаного акту трьома представниками енергопостачальника не було.
Вказує, що недоліки акту про порушення не спростовують факт порушення ПКЕЕН та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки такий акт не єдиний доказ та повинен розглядатися на рівні з іншими доказами та оцінюватися відповідно до вимог статті 212 ЦПК України 2004 року.
Зазначає, що висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_6 вселилася до будинку АДРЕСА_1, самовільно, а тому власник будинку - ОСОБА_2 не повинна відповідати за порушення ПКЕЕН, є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 зареєстрована у встановленому законом порядку в зазначеному будинку.
У відзиві, поданому в квітні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 вказує на те, що судове рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують. Апеляційний суд правильно послався на те, що нею не підписувався акт порушення ПКЕЕН, а також на те, що на неї не може бути покладено обов'язок відшкодування вартості електроенергії, оскільки нею фактично користувалася ОСОБА_6
Касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яка відповідає закону.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_1. На її ім'я у ПАТ «Миколаївобленерго» відкрито особовий рахунок. І хоча в особовому рахунку зазначено її прізвище - ОСОБА_2, однак суд вважав це технічною помилкою, оскільки це прізвище носив її співмешканець, з яким вона проживала до його смерті.
У 2005 році ОСОБА_2 дозволила проживати у будинку ОСОБА_6, а сама переїхала до квартири АДРЕСА_2, де й була зареєстрована.
У наслідок неодноразових порушень правил споживання електроенергії особами, яким ОСОБА_2 дозволила проживати у належному їй будинку, подача електроенергії була припинена з 02 квітня 2013 року.
30 січня 2017 року контролерами ПАТ «Миколаївобленерго» при здійсненні чергової технічної перевірки у будинку відповідача, було виявлено порушення пункту 42 ПКЕЕН, а саме: самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів до мереж, що не є власністю електропостачальника, відкритою електропроводкою без приладу обліку, що можливо виявити при контрольному огляді приладу обліку, про що було складено акт від 30 січня 2017 року № S6649. Також була складена схема порушення, яка є додатком до зазначеного акту перевірки. В акті про порушення зазначений переріз проводу, яким було здійснено самовільне підключення електропостачання до будинку відповідача.
Крім того, факт порушення відповідачем ПКЕЕН підтверджується поясненнями контролерів, які проводили перевірку, відеозаписом та фотознімками, зробленими на місці виявленого порушення.
Завдані ПАТ «Миколаївобленерго» збитки, внаслідок безоблікового споживання електричної енергії, відповідачем не сплачені.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (далі - Методика).
Частиною 4 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 27 Закону України «Про електроенергетику» правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.
У статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з пунктом 48 ПКЕЕН та пунктом 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2006 року № 122, розмір збитків, завданих енергопостачальнику, розраховується відповідно до оформленого акта про виявлене порушення та згідно з Методикою.
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Методики вона застосовується на підставі акту про порушення, складеного з урахуванням вимог ПКЕЕН, та в разі виявлення порушень ПКЕЕН, зокрема, самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі поза засобами обліку електричної енергії.
Згідно з протоколом комісії ПАТ «Миколаївобленерго» від 20 лютого 2017 року на підставі зазначеного акту про порушення правил відповідачу, відповідно до підпункту 5 пункту 3.1, пунктів 3.3, 2.7 Методики, нараховані збитки у розмірі 23 161,39 грн. за період з 30 січня 2016 року по 30 січня 2017 року, тобто за дванадцять місяців до дня виявленого порушення.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач довів факт самовільного підключення до мереж постачання електроенергії будинку, співвласником якого є відповідач, та використання необлікованої електроенергії, тому й доведено факт завдання йому заявлених збитків.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не проживає у будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 самовільно вселилася в зазначений будинок, а тому вона, як власник будинку, не повинна відповідати за порушення ПКЕЕН.
При цьому заперечень щодо розміру заявлених збитків, завданих порушенням Правил користування електроенергією, відповідач не висловлювала.
Суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач, маючи зобов'язання за договором, як споживач електроенергії, не звернулася до позивача із заявою про тимчасове припинення енергопостачання до будинку або ж із заявою про переоформлення особового рахунку після припинення проживання у будинку. Самостійно і добровільно допустила проживати у ньому інших осіб, не контролювала їх проживання та користування електроенергією, тобто не вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання договірних зобов'язань, тому відповідно до частини другої статті 614 ЦК України, згідно з якою відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, повинна відповідати у заподіянні позивачу збитків внаслідок самовільного підключення до мереж енергопостачальника. Відсутність своєї вини у вказаному ОСОБА_2 не довела, тому вона не звільняється від відповідальності за збитки, заподіяні особою, яка приживає в її будинку, внаслідок безоблікового використання електроенергії.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Оскільки судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_1, на її ім'я у ПАТ «Миколаївобленерго» відкрито особовий рахунок, вказаний будинок було самовільно підключено до мережі електропостачання та була використана електроенергія, яка не була облікована та відповідно не оплачена, то рішення суду про задоволення позову ПАТ «Миколаївобленерго» колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд послався на те, що акт порушення ПКЕЕН від 30 січня 2017 року № S6649 був підписаний тільки двома представниками постачальника послуг з електроенергії, у той час, як згідно з пунктом 53 ПКЕЕН, акт вважається дійсним, якщо його підписали три представника енергопостачальника, тому він не може бути підставою для нарахування збитків на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕН та підставою для задоволення позову ПАТ «Миколаївобленерго».
Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, щожодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з акту про порушення від 30 січня 2017 року № S6649 він був підписаний двома представниками ПАТ «Миколаївобленерго» та особою, яка назвалася власником особового рахунку - ОСОБА_2, без жодних зауважень та заперечень. При цьому прізвище та ініціали споживача були записані з її слів. Тобто, на час складання акту у енергопостачальника не було підстав для залучення третього представника.
При цьому, ні вказаний акт від 30 січня 2017 року, ні рішення комісії ПАТ «Миколаївобленерго» від 20 лютого 2017 року, відповідно до якого відповідачу були нараховані збитки у розмірі 23 161,39 грн. за період з 30 січня 2016 року по 30 січня 2017 року, останньою у встановленому законом порядку оскаржено не було.
Крім того, сам факт наявності самовільного підключення електроустановок, струмоприймачів до мереж, що не є власністю електропостачальника, відкритою електропроводкою без приладу обліку в будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_2 не заперечувала, а тому даний факт відповідно до частини першої статті 61 ЦПК України 2004 року (частини першої статті 82 чинного ЦПК України) доказуванню не підлягає.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 212 - 214 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у зв'язку із його обґрунтованістю та доведеністю, а суд апеляційної інстанції помилково скасував судове рішення,яке відповідає закону.
Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївобленерго» задовольнити.
Постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 24 січня 2018 року скасувати.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
С.Ф. Хопта
Ю. В.Черняк