21 травня 2018 року
м. Київ
справа № 569/16058/16-ц
провадження № 61-25992ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» ( далі - ПАТ КБ «Приватбанк» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24 411,40 грн заборгованості за кредитним договором від 03 серпня 2006 року.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року у позові відмовлено.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
05 квітня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено що з 1 січня 2016 році прожитковиймінімум на одну працездатну особу становить 1378,00 грн.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України, суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 24 411,70 грн заборгованості за кредитним договором, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Верховним Судом також ураховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
Підстав, за яких судові рішення, постановлені у зазначеній справі можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлено і на такі не посилається заявник.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями Європейського суду з прав людини, висловленими у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року та постанова Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 28 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник