Постанова
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
справа № 356/652/15-ц
провадження № 61-10267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
представник позивача - Сокуренко Євген Сергійович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»на постанову Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Березовенко Р. В., Лівінського С. В.,
У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 28 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 35 000 доларів США на термін до 28 березня 2027 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит у порядку, встановленому кредитним договором. ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 28 травня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 32 818,36 доларів США, яка складається з: 29 293,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 2 478,44 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 553,50 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 492,89 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Ураховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2007 року у розмірі 32 818,36 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 28 травня 2015 року складає 690 498,29 грн., а також судові витрати.
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору.
Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що 28 березня 2007 року між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір.
Згідно з умовами даного договору банк надав їй у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит, а вона прийняла його на наступних умовах: сума кредиту 35 000 доларів США; процента ставка - 10,08 % річних; сума щомісячного платежу 412,87 доларів США; цільове використання кредиту - оплата вартості квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Вказувала, що грошові кошти були нею отримані та спрямовані на сплату вартості вказаної квартири.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 28 березня 2007 року між нею та банком у той же день був укладений договір іпотеки, предметом якого є придбана нею квартира.
Просила суд визнати кредитний договір від 28 березня 2007 року недійсним, оскільки банк не надав повної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредитування перед укладенням договору, умисно приховав та невірно відобразив фактичні дані та відомості відносно реальної процентної ставки.
Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 26 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» та зустрічний позов ОСОБА_2 було об'єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 17 жовтня 2017 року у складі судді Лялика Р. М. позов публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 690 498,29 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 28 березня 2007 року, надавши ОСОБА_2 кредитні кошти, відповідно до умов договору, а остання не виконувала своїх зобов'язань належним чином, у зв'язку з чим утворилася заборгованість станом на 28 травня 2015 року у загальному розмірі 32 818,36 доларів США.
Суд вказав, що зустрічний позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки нею не надано доказів того, що діями банку порушено її права.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Березанського районного суду Київської області від 17 жовтня 2017 року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення заборгованості скасовано.
Відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк».
В іншій частині рішення залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від 12 квітня 2017 року, де було зазначено провідсутність відповідних доказів, а клопотання про призначення додаткової експертизи не заявлялося.
Щодо зустрічного позову, апеляційний суд вказав про правильність висновків місцевого суду про відмову у його задоволенні, так як ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
У лютому 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Оскільки у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не перевіряються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив повністю у задоволенні позову банку, пославшись на висновок експертного дослідження від 12 квітня 2017 року та незрозумілість наданого банком розрахунку, оскільки вказані судом обставини не спростовують наявність між сторонами кредитних правовідносин та суд у будь-якому разі мав би стягнути з відповідача ту суму заборгованості, яку вважав доведеною.
У березні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилався на те, що судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи позивача цих висновків не спростовують, оскільки з висновку експерта від 12 квітня 2017 року вбачається, що сума заявлених банком вимог є необґрунтованою.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судом установлено, що 28 березня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав останній кредит у розмірі 35 000 доларів США на термін до 28 березня 2027 року, а відповідач зобов'язалася повернути кредит у порядку, встановленому кредитним договором.
Банк стверджував, що відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору і у зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 28 травня 2015 року має заборгованість - 32 818, 36 доларів США.
Судовий експерт Віхляєв О. К. у висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи від 12 квітня 2017 року на виконання ухвали Березанського міського суду від 12 травня 2016 року, вказав, що:
- у розрахунку заборгованості за договором між сторонами відповідно до наданих матеріалів (виписок по рахунках) та умов договору встановлено суперечливі та неузгоджені дані щодо обліку заборгованості;
- у розрахунку виявлено документально необґрунтоване збільшення заборгованості за основним боргом (надання кредитних коштів) на загальну суму 1 199,09 доларів США;
- встановлено відсутність у розрахунку заборгованості деяких платежів (частин платежів на дату їх сплати);
- у розрахунку заборгованості відсутні операції від 15 квітня 2014 року на загальну суму 10 408,69 доларів США, зазначені у виписці по рахунку № НОМЕР_1: звернення надмірно нарахованих відсотків на суму 562,96 дол. США; повернення надмірно сплаченої пені на суму 3 628,42 доларів США; корегувальна проводка на суму 117,31 доларів США. У матеріалах справи відсутні документальні обґрунтування здійснених операцій Банку від 15 квітня 2014 року;
- розміри відображених платежів у розрахунку заборгованості відрізняються від даних, наведених у виписках по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2;
- розрахунок заборгованості не відображає всієї суми сплачених позичальником коштів (в тому числі відсутнє погашення основного боргу та пені).
Виходячи з такого експертного висновку, апеляційний суд вказав, що у матеріалах справи відсутні та ПАТ КБ «Приватбанк» не надало повний перелік документів, витребуваний в клопотанні експерта, у тому числі не надано документів бухгалтерського обліку за кредитним договором від 28 березня 2007 року (з відображенням операцій щодо обліку простроченої заборгованості за повним боргом; обліку процентних та комісійних доходів; обліку по пені), у тому числі відсутні:
- первинні документи бухгалтерського обліку ПАТ КБ «Приватбанк» оформлені, відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з організації касової роботи банків (у тому числі постанови Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 та постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року №566), стосовно документального підтвердження видачі кредитних коштів на суму 1 199,09 доларів США;
- рух коштів (виписки) по рахунках № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 та інших рахунках з відображенням обліку заборгованості за основним боргом (у тому числі обліку простроченої заборгованості);
- рух коштів (виписки) по рахунках № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, НОМЕР_9 та інших рахунках з відображенням обліку заборгованості за відсотками (в тому числі обліку заборгованості за простроченими відсотками);
- рух коштів (виписки) по рахунках № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12, № НОМЕР_13 та інших рахунках з відображенням обліку заборгованості за комісією (в тому числі обліку простроченої комісії);
- рух коштів (виписки) по картковому рахунку позичальника № НОМЕР_14 з відображенням погашення заборгованості за кредитним договором;
- платіжні документи Позичальника (квитанції), які відображають погашення заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2007 року.
Експерт зазначив, що враховуючи вищевикладене, у межах наявних матеріалів, у повній мірі неможливо дослідити, чи відповідає «Розрахунок заборгованості за договором від 28 березня 2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, станом на 28 травня 2015 року» (по сплаті процентів за кредит та погашення повної суми боргу) умовам кредитного договору та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим договором.
Експерт також вказав, що згідно з пунктом 7.1. кредитного договору від 28 березня 2007 року процентна ставка за користування кредитом становить 0,84% на місяць, відповідно 10,08% річних (0,84%х12 міс.). У межах наявних матеріалів сукупна вартість кредиту у процентному значенні (реальна процентна ставка) та у грошовому виразі (абсолютне значення подорожчання кредиту) за кредитним договором не визначені.
Крім того, за результатами експертизи у межах наявних матеріалів встановлено, що:
- сукупна вартість кредиту у процентному значенні на момент укладення кредитного договору від 28 березня 2007 року складає 13,92 % та є вищою від визначеної договором процентної ставки за користування;
- сукупна вартість кредиту у грошовому виразі на момент укладання кредитного договору від 28 березня 2007 року складає 64 315,81 доларів США.
Узявши до уваги вказаний висновок експертизи, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині вирішення позову банку у зв'язку з недоведеністю його вимог щодо розміру заборгованості по кредитному договору, зазначивши, що банк не просив про проведення додаткової чи повторної експертизи.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.
За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
За змістом частини другої статті 1050 ЦК України у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У частині другій статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Згідно з положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями частини п'ятої статті 12 ЦПК України на суд також покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Безспірно встановивши, що ПАТ КБ «ПриватБанк»надав ОСОБА_2кредит у розмірі 35 000 доларів США за умовами кредитного договору від 28 березня 2007 року, апеляційний суд у порушення статей 263-265, 367, 382 ЦПК України належним чином не встановив усі необхідні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не забезпечив повного та всебічного її розгляду, не надав належної оцінки поданим сторонами доказам, не сприяв сторонам здійсненню їх процесуальних прав, що призвело до передчасного висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
При цьому апеляційний суд не врахував, що факт отримання коштів ОСОБА_2 не оспорювався, договір нею частково виконувався (частина перша статті 82 ЦПК України), а згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Розрахунок заборгованості, наданий банком, апеляційним судом взагалі не досліджувався, зазначивши лише про його невідповідність умовам кредитного договору на підставі висновку експерта.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апеляційного суду, як на підставу для відмови у задоволенні позову банку, на висновок судово-економічної експертизи від 12 квітня 2017 року, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення (стаття 110 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
При цьому апеляційний суд не надав оцінки доводам банку про те, що вказаний висновок експерта не містить чіткої відповіді про невідповідність розрахунку заборгованості умовам кредитного договору від 28 березня 2007 року, а також, що твердження експерта про виявлені ним суперечності у розрахунку, які експерт не зміг пояснити, не можуть свідчити про невідповідність наданого банком розрахунку заборгованості умовам кредитного договору та не вказують на відсутність самої заборгованості взагалі.
Порушенням норм матеріального та процесуального права апеляційним судом є те, що, встановивши факт існування між сторонами не виконаних позичальником кредитних правовідносин, суд повністю відмовив у стягненні боргу через неправильний розрахунок заборгованості.
Суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, встановивши наявність між сторонами кредитних правовідносин, пославшись на недоведеність розміру кредитної заборгованості, формально відмовив у задоволенні позову банку, фактично самоусунувшись від розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, апеляційний суд не дослідив і не надав оцінку усім доводам позову ПАТ КБ «ПриватБанк», встановивши наявність між сторонами кредитних правовідносин, не встановив розмір дійсної заборгованості позичальника перед банком, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2017 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б.І. Гулько
Є. В.Синельников
Ю.В. Черняк