Святошинський районний суд м. Києва
пр. № 1-в/759/190/18
ун. № 759/13674/17
22 травня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання засудженого вироком Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року за пп. «а» та «з» ст. 93 (в редакції 1996 року), ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1992 року), ч. 1 ст. 263 (в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 357 КК України (в редакції 2001 року) ОСОБА_6 про відновлення строку на касаційне оскарження вказаного вироку,
Вироком Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року засуджено ОСОБА_6 за пп. «а» та «з» ст. 93 (в редакції 1996 року), ч. 3 ст. 142 КК України (в редакції 1992 року), ч. 1 ст. 263 (в редакції 2001 року), ч. 2 ст. 357 КК України (в редакції 2001 року), з урахуванням ст. 70 КК України (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.
Ухвалою колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 24 квітня 2003 року відмовлено у задоволенні касаційних скарг захисників засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року.
Засуджений ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням про відновлення строку на касаційне оскарження вказаного вироку Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року.
Обґрунтовуючи своє клопотання ОСОБА_6 посилається на те, що вказаний вирок суду під розписку він отримав лише 19 січня 2003 року, а 17 лютого 2003 року вже подав касаційну скаргу на нього, копію якої долучив до матеріалів. Крім того, як вбачається з тексту ухвали колегії суддів Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 24 квітня 2003 року, вона ухвалена за результатами розгляду касаційних скарг лише захисників засудженого, а скарга ОСОБА_6 предметом судового розгляду з невідомих причин не була, хоча, на відміну від скарг захисників, містила посилання на порушення процесуального закону на стадії досудового розслідування.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 серпня 2017 року розгляд вказаного клопотання засудженого ОСОБА_6 за підсудністю визначено Святошинському районному суду міста Києва.
У судовому засіданні засуджений та його захисник наполягали на задоволенні вказаного клопотання.
Заслухавши пояснення засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , який його підтримав, та прокурора ОСОБА_5 , який вважав, що підстави для відновлення строку на касаційне оскарження відсутні, колегія суддів приходить на наступного висновку.
Відповідно до правил ст. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, касаційні скарги у кримінальних справах, які були розглянуті до набрання чинності цим Кодексом, подаються та розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до правил ч. 1 та 4 ст. 386 КПК України (1961 року), касаційні скарги на вирок апеляційного суду, постановлений ним як судом першої інстанції, можуть бути подані протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. У разі подачі скарги з пропуском встановленого строку цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 КПК України (1961 року).
У той же час, подані до суду матеріали не містять касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 , яка мала б ним подаватися з пропуском строку на касаційне оскарження разом з клопотанням про відновлення такого строку, хоча процедура відновлення строку за клопотанням засудженого ОСОБА_6 можлива лише в разі подання ним самої скарги, строк на подачу якої він вважає пропущеним.
До того ж, що стосується доданої до матеріалів клопотання копії документу, який має назву касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 , датованої 17 лютого 2003 року, то вона не може вважатися такою, що подана з пропуском строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року, копія якого була вручена засудженому ОСОБА_6 19 січня 2003 року, який перебував під вартою. Перегляд судового рішення в касаційному порядку відбувся, в тому числі і за касаційними скаргами сторони захисту, які погоджували свою позицію із засудженим, відтак, вказану копію скарги суд оцінює як підтвердження наміру засудженого самостійно оскаржити вирок суду, який з огляду на викладені ним обставини залишився не реалізованим, проте, повторно така скарга, нехай і з пропуском строку на оскарження, ним не подавалася. Інших даних судом не встановлено. Якщо навіть і вважати, що засуджений вперше дізнався про своє порушене право на касаційне оскарження (касаційна скарга була втрачена) після ознайомлення з ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24 квітня 2003 року, в якій дійсно вказано, що касаційна скарга засудженим не подавалася, то в такому випадку суду не надані будь-які відомості, щоб вважати строк на касаційне оскарження судового рішення засудженим ОСОБА_6 пропущеним за тривалістю період часу (більше десяти років) з поважних причин, тим більше за відсутності самої касаційної скарги і на даний час.
Досліджуючи матеріали справи встановлено, що засуджений ОСОБА_6 був ознайомлений із всіма судовими рішеннями, які в той чи інший спосіб намагався переглянути у 2006 році (постанова Єнакіївського міського суду Донецької області від 08 серпня 2006 року), у 2007 році (постанови судді Верховного Суду України від 31 січня 2007 року, постанова Єнакіївського міського суду Донецької області від 05 листопада 2007 року) і на далі. Проте, весь цей час касаційна скарга ним не подавалася, підстав для перегляду вироку Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року судами знайдено не було.
Крім того, твердження засудженого ОСОБА_6 про те, що йому не було відомо порядок касаційного оскарження вироку суду є надуманими, оскільки таке роз'яснення містить сам вирок у резолютивній частині.
У п. 42 свого рішення у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04) ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий розгляд судом повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує Верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав, одним із основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, який вимагає того, щоб, коли суди остаточно вирішили правове питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів у подальшому. Повага до принципу Верховенства права та поняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосування зворотної сили аналізувалися з особливою пильністю (див. рішення у справах «Brumarescu v. Romania», «Zielinski and Pradal & Gonzalez and Others v. France» тощо).
Колегія суддів приходить до висновку, що процедура перегляду судових рішень повинна відповідати положенням ст. 6 Конвенції та має бути збалансована з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіший аспект принципу Верховенства права.
Таким чином, колегія суддів дослідивши доводи клопотання засудженого та проаналізувавши додані до нього додатки, вважає, що відсутні правові підстави для відновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року, відтак, клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, ст. ст. 90, 273, 353, 386 КПК України (1960 року), суд, -
Клопотання засудженого ОСОБА_6 про відновлення строку на касаційне оскарження вироку Апеляційного суду м. Севастополя АР Крим від 25 жовтня 2002 року - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3