пр. № 4-с/759/69/18
ун. № 759/5821/13-ц
15 березня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря Чернишук К.О.,
за участю: представника скаржника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Наталії Василівни про визнання незаконною та скасування постанови опису і арешту майна від 03.10.2018,
У січні 2018 р. заявник звернувся до суду зі скаргою, за якою просив визнати незаконними виконавчі дії старшого державного виконавця Святошинського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Галіч Н.В. по опису та арешту майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 по виконавчому провадженню № 51119704 за виконавчим листом від 16.02.2015 та просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа від 16.02.2015 №2/759/3459 виданого Святошинським районним судом м. Києва, посилаючись на ті підстави, що вказана постанова за змістом не містить даних щодо проведення конкретних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, однак державний виконавець за виконавчим листом №2/759/3459 провів конкретні виконавчі дії по опису та арешту майна вказаною квартири та виніс з цього приводу незаконну постанову опису та арешту від 03.01.2018.
Представник заявника у судовому засіданні скаргу підтримав, зазначивши, що державним виконавцем порушено порядок проведення виконавчих дій, оскільки нею було вчинено конкретні дії щодо опису та арешту майна, незважаючи на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2016 якою заборонено проведення конкретних виконавчих дій заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, а також на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 26.09.2017 про визнання дії державного виконавця по опису та арешту спірного майна протиправними за виконавчим листом №2/759/3459.
Заінтересована особа Державний виконавець Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві у судове засідання не з'явилася, про слухання справи повідомлялася належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с. 98) на вимогу суду копію виконавчої справи та заперечень із поясненнями не надіслано.
З'ясувавши фактичні обставини даної справи, зазначену скаргу, дослідивши письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.05.2014 постановлено: звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2008-458 від 28.02.2008 у розмірі 1001373 грн 80 коп., шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні не нижчому від вартості майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
З огляду на рішення забезпечувальний кредит видавався в іноземній валюті (а.с. 87-89).
На виконання вказаного рішення, стягувачу ПАТ «Універсал Банк» Святошинським районним судом м. Києва 16.02.2015 видано виконавчий лист №2/759/3459/13 (а.с. 199).
Старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ в м. Києві Гопкало О.Г., за вказаним виконавчим листом, відкрив виконавче провадження ВП №51119704 про зверненя стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/2008-458 від 28.02.2008 у розмірі 1001373 грн 80 коп., про що 18.05.2016 виніс відповідну постанову (а.с. 206).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.12.2016 було вімовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №51119704 за виконавчим листом від 16.02.2015 №2/759/3459 (а.с. 206, 207).
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Права і обов'язки державного виконавця визначені у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.
Підставою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження є, зокрема, заява стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 19 цього Закону).
Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що в разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Таким чином, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Вказаним Законом не забороняється проведення виконавчих дій, за виконавчими документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа Юрій Миколайович Іванов проти України). Орган виконавчої служби зобов'язаний вжити усіх заходів до виконання виконавчих документів, оскільки протилежний підхід взагалі знівелював би суть виконавчих документів, так як достатньо було б не виконати протягом шести місяців виконавчий документ і стягувач за таким виконавчим документом був би звільнений від майнових зобов'язань. Такий підхід взагалі унеможливив би стягувачу за виконавчим документом стягнути кошти, які боржник по виконавчим документам зобов'язаний сплатити, що є неприпустим у правовій державі.
Отже, враховуючи те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дію решти нормативно-правових актів та не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, то дії державного виконавця при винесенні постанов про відкриття виконавчого є правомірними, оскільки такі дії не спрямовані на примусове стягнення майна, вчинення конкретних виконавчих дій, заходів, спрямованих на відчуження квартири, без згоди власника (проведення торгів, тощо), а лише забезпечують виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та спрямовані забезпечення повного виконання виконавчого документу і схоронність іпотечного майна.
Але, державним виконавцем не надіслано пояснень щодо примусового проникнення до житла боржника, а тому суд вимушений розглядати скаргу за наданими документами які містяться у матеріалах цивільної справи.
Заінтересованою особою не спростовано, що у строки передбачені постановою державного виконавця боржник самостійно рішення суду не виконав, жодної оплати зі сторони боржника не було. При вчиненні виконавчих дій 03.01.2018, а саме опису та арешту майна, було здійснено опис та арешт на майна боржника за адресою: АДРЕСА_3.
Тобто, не доведено що боржник своїми діями свідомо чинить перешкоду у здійсненні виконання рішення суду.
Також, не доведено що державний виконавець звертався до суду із поданням про надати доступ до квартири боржника для опису та арешту майна.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 439 ЦПК України, суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Таким чином, жодним з вищевказаних прав для виконання рішення, державний виконавець не скористався, що свідчить про його бездіяльність при виконанні своїх службових обов'язків. На спростування своєї бездіяльності державним виконавцем на запити суду не надіслано копії матеріалів виконавчої справи або письмових пояснень, а тому суд розглядає зазначену скаргу при наявності тії документів які є в матеріалах цивільної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Святошнського РУЮ у м. Києві діяла з порушенням вимог ст.ст. 17, 18, 19, 25, 30, 31, 75, 77, 89 Закону України «Про виконавче провадження», а тому зазначена скарга підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 10, 12, 76, 81, 82, 95, 265, 268, 353, 439, 447-453 ЦПК України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 17, 18, 19, 25, 30, 31, 33, 75, 77, 89 Закону України «Про виконавче провадження»,-
Скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Галіч Наталії Василівни про визнання незаконною та скасування постанови опису і арешту майна від 03.10.2018 задовольнити.
Визнати дії старшого державного виконавця Святошинського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Галіч Н.В. по опису та арешту майна - квартири АДРЕСА_1 по виконавчому провадженню № 51119704 за виконавчим листом від 16.02.2015 протиправними.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2/759/3459 від 16.02.2015 виданого Святошинським районним судом м. Києва.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 15.03.2018.