Справа №:755/6236/18
Провадження №: 2/755/3622/18
"21" травня 2018 р.
м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ластовки Н.Д.,
за участю секретаря Юдицького К.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їх малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5000,00 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що від подружнього життя сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. На даний час позивач ніде не працює, оскільки перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Відповідач офіційно не працевлаштований, отримує неофіційний дохід від роботи таксистом, інших неповнолітніх дітей на утриманні не має, аліменти нікому не сплачує, батьки на його утриманні не перебувають, з нього не проводиться стягнень по виконавчим документам, однак при цьому він не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, чим ставить позивача та їх дочку в скрутне матеріальне становище.
21 травня 2018 року на адресу Дніпровського районного суду м. Києва відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив, в якому він вказав, що позивач періодично проживає то за місцем своєї реєстрації, то в квартирі АДРЕСА_1, де він сам фактично проживає. Матеріально він неспроможний сплачувати позивачу заявлену нею до стягнення суму аліментів, оскільки на даний час він ніде не працевлаштований, має боргові зобов'язання перед своєю матір'ю ОСОБА_4 та братом ОСОБА_5 у розмірі 6000 доларів США, які йому потрібно виконати до осені 2018 року, він самостійно оплачує комунальні платежі, що складають в середньому 3500,00 грн. Позивач не бажає з ним спілкуватись, у зв'язку з чим між ними виникла конфліктна ситуація. Крім того, він надав у позику брату позивача 1500 доларів США, і дану суму коштів, враховуючи дану ситуацію, ймовірно, брат повернув своїй сестрі, а не йому.
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення даного позову частково з наступних підстав.
Як встановлено судом, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 08.08.2014 р. (а.с. 22).
Від даного шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4, виданого Подільським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві 23.08.2016 р. (а.с.21).
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття; сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 9 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Змістом ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з вимогами ст. 181 СК, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, як це передбачено ст. 182 СК України.
Відповідно до ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2018 року - 1492 гривні, з 1 липня - 1559 гривень, з 1 грудня - 1626 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривень, з 1 грудня - 2027 гривень.
Нормами сімейного законодавства визначено, що діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків. Відповідач є особою працездатного віку і законодавчо на останнього покладено обов'язок забезпечення утримання та виховання власної дитини. Однак при визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору. При цьому заслуговують на увагу суду ті обставини, що відповідач на даний час не працевлаштований, має періодичний мінливий заробіток, і позивачем не надано суду доказів про розмір його щомісячного доходу.
Таким чином, враховуючи встановлений законодавцем прожитковий мінімум для дитини відповідного віку та беручи до уваги матеріальне становище відповідача, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на ім'я позивача аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 24 квітня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття, що буде відповідати принципам розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду зазделегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Пунктом 6 ст.141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до п.3 ч.5 Закону України «Про судовий збір», осіб, які понесли судові витрати по даній справі не встановлено, судом не вирішуються питання про судові витрати.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 7, 141, 150, 179-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 247, 265, 272, 274-279, 354, 430, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на утримання малолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 24 квітня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті позову - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п.15 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: