Справа №:755/7477/18
"18" травня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Арапіна Н.Є., розглянувши матеріали адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України, -
18 травня 2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання позивачем адміністративного законодавства під час звернення з даним позовом до суду, суддя приходить наступного.
Пунктом 7 ч.1 ст.1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 вказаного Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
В силу вимог ч. 1 ст. 26 наведеного Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).
Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
З аналізу наведених норм убачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у Постанові від 07.02.2018 року (Справа № 743/432/16-а)
Тобто, обов'язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.
Адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.
Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Враховуючи вищенаведені норми діючого законодавства, ураховуючи відсутність в матеріалах позовної заяви доказів на підтвердження прийняття у досудовому порядку рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення відповідача за межі України, а також за відсутності в матеріалах заяви доказів ухилення громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 від виїзду після прийняття рішення про повернення або доказів наявності обґрунтованих підстав вважати, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання такого рішення, звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, оскільки суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 169, 241-243, 248, 289, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі України - повернути позивачу.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (зважаючи на п. 15.5 перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).
Суддя Н.Є.Арапіна