Справа №:755/6762/18
Провадження №: 2-а/755/251/18
"17" травня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ластовки Н.Д.
за участю секретаря Юдицького К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта Новікова Віталія Леонідовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 955173, винесену 19 квітня 2018 року інспектором 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом Новіковим В.Л. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП, та закрити справу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 квітня 2018 року інспектором 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом Новіковим В.Л. було винесено постанову серії НК № 955173 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень. За змістом винесеної постанови 19.04.2018 р. о 23 год. 00 хв. по а/д М06 44 км Київ-Чоп ОСОБА_1, керував транспортним засобом MAN 26440, номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом GOLDHOFER, номерний знак НОМЕР_2, на якому з лівого боку на передній осі був відсутній передбачений конструкцією грязезахисний фартух, чим порушив пункт п. 31.4.7.є Правил дорожнього руху України. Позивач вважає винесену постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки позивач був зупинений інспектором 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом Новіковим В.Л., якому позивач передав всі свої документи для перевірки, з якими він відлучився, а після повернення вручив ОСОБА_1 спірну постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штраф у розмірі 340,00 грн. у зв'язку з відсутністю з лівого боку на передній осі напівпричепа передбаченого конструкцією грязезахисного фартуха. На пропозицію ОСОБА_1 здійснити фото- чи відеофіксацію виявленого працівником поліції порушення із залученням свідків та захисника останній відмовився від такого, посилаючись на темну пору доби та зухвало зазначив, що сума штрафу є незначною, а залучати захисника немає потреби, оскільки протокол вже був складений. Крім того, відповідачем не зазначено будь-яких доказів, що вказували б на вчинення ним спірного правопорушення, обставини справи ним не з'ясовувались, складений відповідачем протокол не міг розглядатись на місці вчинення правопорушення, оскільки перелік таких справ є вичерпним.
В судове засідання позивач та відповідач не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, складена відповідачем не в автоматичному режимі.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, передбачена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
Так, п. 4 Розділу І вказаної Інструкції встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Відповідно п.п. 1, 2, 5 Розділу IV вказаної Інструкції передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
За вимог п. 2 Розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту постанови серії НК № 955173 від 19 квітня 2018 року вбачається, що 19.04.2018 р. о 23 год. 00 хв. по а/д М06 44 км Київ-Чоп ОСОБА_1, керував транспортним засобом MAN 26440, номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом GOLDHOFER, номерний знак НОМЕР_2, на якому з лівого боку на передній осі був відсутній передбачений конструкцією грязезахисний фартух, чим порушив пункт п. 31.4.7.є Правил дорожнього руху України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП, у зв'язку з чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 5).
За вимогами п.п. 31.4.7.є п. 31.4 Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: інші елементи конструкції: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартух і бризковики.
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що відповідачем була винесена спірна постанова після перевірки його документів та без його участі, однак позивачем не спростовано той факт, що його транспортний засіб дійсно експлуатувався з технічними несправностями і невідповідностями, та не надано суду доказів наявності на лівому боці на передній осі його напівпричепа передбаченого конструкцією грязезахисного фартуху, що свідчить про той факт, що ним дійсно експлуатувався транспортний засіб з технічними невідповідностями вимогам - з відсутнім грязезахисним фартухом, наявність якого передбачена конструкцією транспортного засобу .
Наявний в матеріалах справи протокол перевірки технічного стану транспортного засобу серії АК № 448305 (а.с.7) не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, оскільки такий протокол був складений 23.02.2018 р., а постанова про адміністративне правопорушення була винесена 19.04.2018 р., тобто майже через два місяці після протоколу перевірки, і за період від дати складання протоколу перевірки до винесення постанови на експлуатованому позивачем напівпричепі грязезахисний фартух міг стати відсутнім.
У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Конституційного Суду України по справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративній правопорушення від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015 визначено, що перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.
Частинами 1,2 ст.276 КУпАП передбачено, що справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення; справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст. 121 КУпАП, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
Відповідно до рішення Конституційного суду України № 25-рп/2015 від 26.05.2017 року щодо роз'яснення положень ст. 276 КУпАП, зокрема поняття «за місцем його вчинення», дане поняття визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.06.2015 року, до ст. 222 КУпАП було внесено зміни, в частині того, що уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв, і дані положення Закону на момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення не були визнані неконституційними.
Крім того, п. 1 Розділу ІІІ Інструкції визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Інструкції встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121,статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
А тому твердження позивача щодо неможливості розгляду що справа про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є необґрунтованим, і відповідач правомірно виніс оскаржувану постанову на місці вчинення правопорушення.
Зміст п.2.2 рішення Конституційного Суду України по справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративній правопорушення від 26.05.2015 р. № 5-рп/2015, на який позивається позивач, не може бути застосований при розгляді даної справи, оскільки в п.2.2 цього рішення розмежовуються стадія складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадія розгляду відповідної справи по суті, між якими повинен існувати часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності, оскільки п. 4 Розділу І вказаної Інструкції визначено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Крім того, тотожні положення викладені в ч.2 ст. 258 КУпАП, відповідно до змісту яких протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Не можуть бути прийняті до уваги твердження позивача щодо невідповідності винесеної постанови вимогам ст. 283 КУпАП через відсутність у ній відомостей про технічні засоби, якими здійснено фото- або відеозапис з наступних підстав.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі»,затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено його право на захист, а також не надано для ознайомлення матеріалів справи та підготовки до дачі пояснень не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, як вбачається з вищенаведеної норми, її вимоги не поширюються на випадки накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, до яких, зокрема, і відносяться правопорушень, передбачених ст. 121 КУпАП.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст. 121 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно досліджені всі обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи, тому стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановленому законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами адміністративного впливу проводяться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону.
А відтак, твердження позивача, викладені в позовній заяві, як підстави для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 955173 від 19 квітня 2018 року, щодо незаконного притягнення його відповідачем до адміністративної відповідальності є необґрунтованими та не заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно із ч. 1 статті 7 цього закону визначено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Частиною 1 статті 23 цього закону визначені основні повноваження поліції. Поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частинами 1, 2, 3 статті 122 КУпАП розглядають органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримані вимоги ст.ст. 251, 258, 276, 280, 283 КУпАП та правильно застосовано до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 121КУпАП, тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а підстави для задоволення позовних вимог - відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5,7, 8, 9, 10, 11, 19, 20, 77, 78, 94, 211, 217, 229, 241, 242, 245, 246, 286, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень КАС України, -
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 955173, винесену 19 квітня 2018 року інспектором 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшим лейтенантом Новіковим Віталієм Леонідовичем про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, - залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ДПП старшого лейтенанта Новікова Віталія Леонідовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня проголошення.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: