Справа № 755/7226/18
1-кп/755/1016/18
про призначення судового розгляду
17 травня 2018 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100040002974 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прип'ять, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, без постійного місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 07 лютого 2018 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з випробовуванням строком на 1 рік,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
З Київської місцевої прокуратури № 4 до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов для розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100040002974 відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор доповів про можливість призначення обвинувального акту відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до судового розгляду, оскільки дотримано норм кримінально-процесуального законодавства.
Зокрема, прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про те, що до ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки він, будучи обізнаним з покаранням за вчинений ним злочин може переховуватись від органів досудового розслідування, а на даній стадії від суду, може незаконно впливати на потерпілого, свідків, перебуваючи на свободі, може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не має стабільного джерела прибутку та свої матеріальні потреби намагається задовольнити злочинним шляхом, що й стало причиною вчинення ним вказаного злочину, що свідчить про те, що ОСОБА_5 на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняту й не погашену у встановленому законом порядку судимість, продовжив злочинну діяльність, зокрема повторно, умисно, вчинив новий злочин. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів, тобто не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_5 не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Зокрема, захисник ОСОБА_4 заперечував щодо застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прохав обрати йому домашній арешт, зазначив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києві від 27 березня 2018 року при обранні запобіжного заходу його підзахисному, було зобов'язано начальника Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України забезпечити проведення повноцінного медичного обстеження ОСОБА_5 , оскільки він має ряд хронічних захворювань, однак, цього в подальшому вчинено не було. Зокрема, зазначив, що вони не погоджуються з кваліфікацією кримінального правопорушення, вважають, що можливо є склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 185 КК України, тому вважає за можливе обрати його підзахисному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.
Заслухавши думки учасників судового провадження, оглянувши клопотання, вивчивши обвинувальний акт стосовно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, суд вважає, що є достатні підстави для призначення його до судового розгляду, оскільки, згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим, відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для його повернення прокурору не встановлено.
Судовий розгляд необхідно здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України наявні, з огляду на специфіку кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним у вчиненому кримінальному правопорушенні, а також на конкретні обставини кримінального провадження, його особу та схильність до скоєння нових кримінальних правопорушень.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, раніше судимий за корисливий злочин та перебував на іспитовому строку, ніде не працює, немає постійного місця реєстрації, що може свідчити про те, що він схильний до скоєння нового кримінального правопорушення, може ухилятися від органу слідства та суду.
Враховуючи наведене, суд на даному етапі розгляду обвинувального акту, приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки не зникли ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 194, 314-316 КПК України, суд -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018100040002974 відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду на 23 травня 2018 року на 12 годину 45 хвилин у приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5.
Судовий розгляд проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Судове засідання проводити за участю прокурора, захисника, обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілого, свідків.
Клопотання прокурора про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Прип'ять, українцю, громадянину України, не працюючому, не одруженому, без постійного місця реєстрації, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14 липня 2018 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 35 240 грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № 37318005112089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов'язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) не відлучатись з місця проживання без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця проживання.
Визначити двомісячний термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.
Роз'яснити обвинуваченому, що в разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київського слідчого ізолятора» Міністерства юстиції України негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 та суддю Дніпровського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинуваченого ОСОБА_5 , він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя