Справа № 510/2118/17
10.05.2018 р. Ренійський районний суд Одеської області
у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;
-за участю секретаря Міхайліченко В.О.,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Відповідач позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.
Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла 20.07.2015р.; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер 24.06.2017р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_6; копія свідоцтва про народження відповідача; копія свідоцтва про право власності на житло від 17.05.1999р. №84 - на квартиру АДРЕСА_1, оформленого на ім'я ОСОБА_4; копія технічного паспорту на квартиру; копія заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини; копія звіту про проведення незалежної оцінки вартості квартири від 20.07.2015р.; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.12.2017 р.
Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі спільно мешкала однією сім'єю із нині померлими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідач - є рідним братом ОСОБА_4 За життя ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 17.05.1999р. № 84 - належала квартира № АДРЕСА_2.
За життя ОСОБА_4 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, 20.07.2015р. померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно (на квартиру).
У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини син померлої - ОСОБА_5 звернувся (09.11.2015р.) до Ренійської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_4 Проте, після смерті матері він спадщину на себе не переоформив, 24.06.2017р. - помер.
За своє життя ОСОБА_5 належним йому майном не розпорядився, заповіту не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
У встановлений законодавством строк ніхто зі спадкоємців померлого, у т.ч. і рідний дядько - ОСОБА_2, за прийняттям спадщини не звертався. Позивачка, яка спільно мешкала однією сім'єю із нині померлими, не звернулася до нотаріальної контори із заявою про її прийняття за законом також. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв'язку із тим, що в неї були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів, крім того, син померлої - ОСОБА_5 свого часу не оформив належним чином спадщину після смерті своєї матері.
З 2009р. по день смерті ОСОБА_4, а потім і ОСОБА_5 позивачка мешкала разом із ними, доглядала за ними, допомагала по господарству. Відповідач цих обставин не оспорює, визнає їх, після смерті своєї сестри та племінника за прийняттям спадщини не звертався, на спадщину не претендує, не заперечує, щоб спадщину оформила позивачка.
При зверненні позивачки до нотаріальної контори для оформлення прийняття спадщини, в отриманні свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з причин відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на вищевказану квартиру, про що 08.12.2017р. нотаріусом було винесено відповідну постанову. Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв'язку із втратою їх спадкодавцем, а також у зв'язку із тим, що ОСОБА_5 за своє життя не встиг оформити певні правовстановлюючі документи на майно.
З вищенаведеного виходить, що після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішити питання про отримання оригіналу необхідного правовстановлюючого документу у позасудовому порядку неможливо, за визнанням права власності на квартиру, як на об'єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець в судовому порядку.
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємцем четвертої черги за законом (ст. 1264 ЦК України).
У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у неї були відсутні правовстановлюючі документи на спадкову квартиру. В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка також не має можливості.
Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання правовстановлюючих документів на квартиру, розпорядження щодо її цільового використовування тощо).
Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Як виходить з положень ст. 346 ЦК України однією із підстав припинення права власності є смерть власника.
Відповідно до ст. 25 ЦК України правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Отже, у випадку смерті власника нерухомого майна, первинну реєстрацію права власності на яке не було проведено та правовстановлюючий документ на яке відсутній, питання про перехід права власності на це нерухоме майно до спадкоємця повинно вирішуватися у судовому порядку.
Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб'єктом набуття права власності на квартиру з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.
З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.
Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 25, 328, 346, 392, 1216, 1217, 1218, 1264, 1268, 1270 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру № 68 по вул. Соборна (раніше - вул. Леніна), 76 в м. Рені Одеської області, загальною площею 31,00 кв.м., житловою площею 17,70 кв.м., підсобною площею 13,30 кв.м., що рахується оформленою за ОСОБА_4, померлою 20.07.2015 року.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Суддя В.І. Дудник