Номер провадження: 22-ц/785/3148/18
Номер справи місцевого суду: 501/2925/16-ц
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Цюра Т. В.
08.05.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.,
За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2017 року про відмову у задоволенні подання головного державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,-
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2017 року у задоволенні подання головного державного виконавця Чорноморського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» подало до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2017 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що постановами державного виконавця відділу ДВС від 12.03.2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №501/227/2015-ц; №2/501/511/2015, виданого Іллічівським міським судом Одеської області 06.04.2015 р. про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором в розмірі 822966,68 гривень та судового збору в сумі 3654,00 гривень (а.с.7,8).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо громадянин ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
Отже Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язання, а за ухилення від їх виконання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16.12.1966 року кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї зі змінами, внесеними Протоколом № 11, яка у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод» від 04.11.1950 р. від 17.07.1997 р., є частиною національного законодавства України, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду , що державний виконавець у своєму поданні не довів, в чому полягає ухилення боржника від виконання зобов'язань по даному виконавчому провадженню та які заходи були вжиті ним для примусового виконання рішення.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 добре відомо про наявність боргу, не підтверджує факту надсилання державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення боржнику, як того вимагає законодавство.
А посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 систематично перетинає кордон з 2012 року, не свідчить про те, що у неї є намір переховуватися від виконання рішення суду за кордоном.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати ухвалу, яка оскаржується такою, що постановлена судом з порушенням норм Цивільно-процесуального Кодексу України.
Отже, підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»- залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 27 листопада 2017 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Н.А. Кононенко
ОСОБА_4
Повний текст судового рішення складено 18.05.2018 року