Справа № 344/15504/17
Провадження № 2/344/1747/18
18 травня 2018 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Островського Л.Є.
секретаря Гули Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,-
Позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей, мотивуючи тим, що 24 травня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, зареєструвала шлюб з відповідачем, про що зроблено відповідний актовий запис за № 39. В шлюбі народилось дві дитини, дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що подружнє життя не склалось, через різні погляди на сімейне життя та втрату взаєморозуміння між ними. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе. За наведених обставин просить шлюб розірвати. Неповнолітніх дітей залишити на проживанні з нею. Крім цього, позивачка просила стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частин від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення ними повноліття.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, суду подала заяву, за змістом якої просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про одруження серії 1-НМ № 017745 виданого від 24 травня 2006 року (а.с.4) сторони зареєстрували шлюб 24 травня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 39.
Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії 1-НМ № 050034 виданого від 10 жовтня 2006 року (а.с. 6) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-НМ № 231022 виданого від 27 червня 2013 року (а.с. 5).
02.02.2018 року ухвалою суду надано сторонам строк для примирення 3 місяці.
18.05.2018 року відновлено провадження по справі.
Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.18, ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Так, відповідно до ст.21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Статтею 24 СК України визначено основний принцип перебування чоловіка і жінки у шлюбі - добровільність. Частиною 1 статті встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Передбачена даним Кодексом умова існування шлюбу відповідає вимогам ч. 1 ст. 51 Конституції України.
Крім того, приймаючи до уваги, що шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки, а сторони зберегти сім'ю не бажають, Суд, з урахуванням того, що розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті й майнові права, враховуючи відсутність обставин, що перешкоджають розірванню шлюбу, передбачених ч.2 ст.110 СК України, вважає за необхідне позов про розірвання шлюбу задовольнити.
При цьому суд звертає увагу на те, що сторонам надано було термін на примирення, однак примиритися не вдалося.
За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За приписами ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя».
В судовому засіданні встановлено, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім'ї, сторони миритись не бажають, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, неповнолітніх дітей залишити на проживанні з матір'ю.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки “Фрезюк” не змінювати на дошлюбне.
Що стосується вимоги позивачки про стягнення аліментів, то суд виходить з наступного.
Положеннями ст. 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
В силу дії ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За приписами ч. 2 ст. 182 цього кодексу розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України і розяснень, викладених в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ відносно батьківства, материнства і стягнення аліментів", якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
За правилами ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних доказів, які давали б підставу вважати його таким, що не може надавати матеріальну допомогу.
Суд звертає увагу на те, що на момент розгляду справи в суді, відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум дитини, дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня 2018 року - 1860 гривень, з 1 липня - 1944 гривні, з 1 грудня - 2027 гривень.
Відповідно до вимог ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, стягувати з відповідача аліменти в користь позивача на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення ними повноліття.
Оскільки позивач подала позов 21.11.2017 року, про що свідчить відмітка суду, суд прийшов до висновку, що аліменти підлягають стягненню з 21.11.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовна вимога про розірвання шлюбу підлягає до задоволення, то з відповідача слід стягнути на користь позивачки 640,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Згідно із ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частинивимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
А тому з відповідача слід стягнути в дохід держави 640,00 гривень судового збору.
На підставі наведеного, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 3, ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), ст. ст. 104, 110, 112, 180,181, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 141, 247 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задоволити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 24 травня 2006 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Снятинського районного управління юстиції Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис за № 39.
Після розірвання шлюбу прізвище позивачки “Фрезюк” не змінювати на дошлюбне.
Неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_1.
Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, аліменти в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку щомісячно до досягнення ними повноліття.
Стягнення аліментів розпочати з 21.11.2017 року.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1 - 640,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 - на користь стягувача Державної судової адміністрації України, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795, з зарахуванням на рахунок 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача ГУДКС України в м.Києві, код банку отримувача 820019, код класифікації доходів бюджету 22030106 - 640 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Островський Л.Є.