Іменем України
18 травня 2018 року
Київ
справа №816/1194/17
адміністративне провадження №К/9901/28570/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області
на постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 (суддя Бойко С.С.)
та Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 (судді Сіренко О.І., Спаскін О.А. , Любчич Л.В.)
у справі №816/1194/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна»
до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області, Управління Державної казначейської служби України у Зіньківському районі Полтавської області
про зобов'язання вчинити дії та стягнення пені, -
У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Астроінвест-Україна» (далі- Товариство) звернулось до суду з позовом (з урахуванням зав про зміну предмету позову) про зобов'язання Гадяцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - ДПІ) внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 необхідні дані для відшкодування Товариству податку на додану вартість та стягнення з Державного бюджету України пені за прострочення бюджетного відшкодування ПДВ.
Свої вимоги Товариство обґрунтувало тим, що ДПІ ухилялась від виконання покладеного на неї Податковим Кодексом України обов'язку надати Головному управлінню Державної казначейської служби у Зіньківському районі Полтавської області (далі - Казначейство) висновок щодо бюджетного відшкодування заборгованості. Внаслідок змін податкового законодавства на час розгляду справи в суді бюджетне відшкодування можливо лише після внесення податковим органом зави платника податку до Тимчасового реєстру заяв.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов задоволено частково:
зобов'язано ДПІ внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгоджену суму податку на додану вартість за квітень 2007 року в розмірі 246 577, 00 грн., яка підлягає відшкодуванню Товариству;
стягнуто з Державного бюджету України в особі Казначейства Товариства пеню в розмірі 69 036,16 грн.;
стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 2 400 грн.
Не погодившись з судовими рішеннями ДПІ звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову неправильно оцінивши залічені до справи докази.
Крім того, від ДПІ надійшло клопотання про залишення позову без розгляду мотивоване тим, що адміністративний позов подано поза межами встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку на звернення до суду.
Товариство та Казначейство відзивів на касаційну скаргу не надали, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що Товариство згідно з умовами Договору № 10-04 від 18 квітня 2001 року про спільну виробничо-господарську діяльність укладеного між позивачем та ТОВ "Астрогаз" є особою, уповноваженою на утримання та внесення податків до бюджету за наслідками господарської діяльності на виконання умов договору.
21 травня 2007 року Товариством подано ДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року разом із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 246 577 грн.
Відповідачем проведено перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по Договору № 10-04 за квітень 2007 року, за наслідками якої ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість від 08 серпня 2007 року № 0000142301/0, від 08 жовтня 2007 року № 0000142301/1 та від 19 грудня 2007 року № 0000142301/2.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі №2а-1670/2440/11 вказані повідомлення-рішення скасовано, відтак сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 246 577 грн. за квітень 2007 року є узгодженою з 09 грудня 2015 року.
Не зважаючи на це відповідач, у строк, передбачений Податковим кодексом України, заходів щодо відшкодування позивачу узгодженої суми бюджетного відшкодування не вчинив та не надав Казначейству висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету не подав, що унеможливило отримання Товариством вказаної суми.
Внаслідок змін податкового законодавства змінено механізм та порядок здійснення бюджетного відшкодування, зокрема статтею 200 Податкового Кодексу України передбачено формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
При цьому, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження, а повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.
Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року №26.
Крім того, відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Оскільки наявність та розмір бюджетної заборгованості не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи, а в наслідок бездіяльності ДПІ щодо вчинення передбачених Податковим Кодексом України дій для забезпечення отримання Товариством суми бюджетної позивач, починаючи з грудня 2015 року позбавлений можливості отримати належну йому суму, судами попередніх інстанцій обґрунтовано заявлено адміністративний позов як в часині зобов'язання ДПІ вчинити дії щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгоджену суму податку на додану вартість так і про стягнення пені.
Доводи касаційної скарги ДПІ не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Щодо клопотання ДПІ про залишення адміністративного позову без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку на звернення до адміністративного суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що воно не підлягає задоволенню.
Так, системний аналіз положень статті 43 разом та пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, призводить до висновку про те, що пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку. Умови, порядок та строки відшкодування пені також встановлені Законом, зокрема повернення коштів шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку встановлене пунктом 43.4 статті 43 цього Кодексу.
Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №812/457/16 (№К/9901/4066/17).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для залишення позову без розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
І.Я. Олендер