Іменем України
18 травня 2018 року
Київ
справа №808/317/16
адміністративне провадження №К/9901/27353/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2016 (головуючий суддя - Нестеренко Л.О.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (головуючий суддя - Щербак А.А., судді - Баранник Н.П., Дурасова Ю.В.)
у справі № 808/317/16
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу,
У січні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0003771702 та №0003801702;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0003291702 від 20.07.2015;
- зобов'язати Пологівську ОДПІ повернути позивачу помилково сплачену недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 23 124,49 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що Пологівська ОДПІ мала достатній та необхідний обсяг первинних документів, які підтверджують правомірність включення всіх вказаних позивачем витрат до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем. Як наслідок, відповідач не врахував витрати позивача на суму 75178,87 грн., чим штучно збільшив суму чистого оподаткованого доходу до 86883,17 грн. Жодна з указаних в акті перевірки фізичних осіб не перебувала в трудових відносинах з позивачем і отримані ними доходи від перевезення вантажів не підлягають остаточному оподаткуванню під час перерахування. З огляду на це, позивач не може вважатися податковим агентом щодо вказаних осіб і не зобов'язаний утримувати та сплачувати в бюджет жодних податків.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015 №0003771702 та №0003801702, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф0003291702 від 20.07.2015, прийняті Пологівською ОДПІ відносно ФОП ОСОБА_2 В іншій частині в задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що норми чинного Податкового кодексу України (далі - ПК України) не встановлюють обмежень щодо неможливості належним чином уповноваженої особи розраховуватись по господарським зобов'язанням свого довірителя, тому відповідач дійшов помилкового висновку про те, що всі вказані витрати позивача, здійснені ОСОБА_3, не можуть вважатися такими, які пов'язані з його господарською діяльністю. Крім того, позивач мав достатній та необхідний обсяг первинних документів, які підтверджують правомірність включення вказаних позивачем витрат до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем. З наданих сторонами документів вбачається, що жодна з вказаних в акті перевірки фізичних осіб не перебувала в трудових відносинах з позивачем і він не був їх податковим агентом.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Пологівська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове, яким відмовити ФОП ОСОБА_2 у частині задоволених позовних вимог.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу Пологівської ОДПІ, а судові рішення - без змін з огляду на законність та обґрунтованість судових рішень.
22.02.2018 справу в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (у редакції, що діє з 15.12.2017) передано до Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 07.07.2015 по 13.07.2015 посадовими особами Пологівської ОДПІ, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 20.07.2015 №525/08-15-17-02/НОМЕР_1.
У вказаному акті перевірки викладено висновок про порушення позивачем наступних норм законодавства: п. 138.2 ст. 138 розділу ІІІ , п.177.2 ст. 177, п. 177.10 ст. 177 ПК України, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пп.168.1.1, п.168.1.2 п.168.1 ст. 168, пп. «б» п 176.2 ст.176 ПК України та п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
На підставі висновків акта перевірки Пологівська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення від 07.08.2015: №0003801702, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами на підставі річного декларування, на суму: за основним платежем - 11 309,30 грн., за штрафними санкціями - 2 827,33 грн., та №0003771702, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, який сплачується податковими агентами з доходів платника податку, на суму: за основним платежем - 4 547,48 грн.; за штрафними санкціями - 1 464,87 грн.
Позивачу також була направлена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф0003291702 від 20.07.2015 на суму 23 124,49 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на підтвердження витрат, пов'язаних з господарською діяльністю, надав контролюючому органу чеки та виписки ПАТ КБ «ПриватБанк». Ряд платежів згідно з чеками були здійснені не позивачем особисто, а ОСОБА_3 на користь контрагентів позивача. До перевірки ФОП ОСОБА_2 додавав довіреність (копія долучена до матеріалів справи), якою він уповноважував ОСОБА_3 діяти від його імені та в його інтересах з питань ведення господарської діяльності позивача. Дана довіреність була видана на виконання договору доручення (копія долучена до справи), за яким позивач доручав ОСОБА_3 вести його справи з питань провадження діяльності як фізичної особи-підприємця та, зокрема, розраховуватися з контрагентами.
Відповідно до пунктів 177.2 та 177.4 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно було враховано наявність як платіжних документів, так і угод з постачальниками послуг, по яким позивачем було здійснено оплату. Щодо наявності довіреності, якою позивач уповноважував ОСОБА_3 діяти від його імені та в його інтересах з питань ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, яка була видана на виконання договору доручення, відповідно до якого позивач доручав ОСОБА_3 вести його справи з питань провадження діяльності як фізичної особи-підприємця та, зокрема, розраховуватися з контрагентами, то норми чинного ПК України дійсно не встановлюють обмежень щодо неможливості належним чином уповноваженої особи розраховуватись по господарським зобов'язанням свого довірителя.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять відомостей виплати позивачем відповідних сум у якості доходу в розумінні підпункту 14.1.54 пункту 14.1 ст. 14 ПК України. Натомість містять докази сплати ФОП ОСОБА_2 відповідних сум як погашення витрат при виконанні угод, але перевіркою не було встановлено, які суми сплачувались саме за виконання умов відповідних угод.
За таких обставин, на підставі матеріалів справи суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що позивач мав достатній та необхідний обсяг первинних документів, які підтверджують правомірність включення вказаних позивачем витрат до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємцем.
З огляду на викладене, у Пологівської ОДПІ були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 07.08.2015 №0003771702 та №0003801702, у зв'язку з чим останні є протиправними, як і прийнята на їх підставі вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф0003291702 від 20.07.2015, та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова