Головуючий І інстанції : О.В. Соп'яненко
15 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1967/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Перцової Т.С.
суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду (м.Суми) від 15.01.2018 р. (16:07 год., повний текст виготовлений 25.01.18 р.) по справі № 818/1967/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій К"
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій К" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Меркурій К") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Сумській області, відповідач), в якому просив суд : визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 р. №0001491502, яким ТОВ "Меркурій К" збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1077913,50 грн., в тому числі за основним платежем - 718609 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 359304,50 грн. з посиланням на його протиправність; зобов'язати Головне управління ДФС у Сумській області надати органу Казначейства висновок про повернення 1077913 грн. з державного бюджету на користь ТОВ "Меркурій К" (код ЄДРПОУ 38602272, ІПН 386022718195, № свідоцтва 200116996, р/р 26002109881 в філії Сумське ОУ АТ «Ощадбанк» м.Суми, МФО 337568); судові витрати стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 р. по справі № 818/1967/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій К" до Головне управління ДФС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 р. №0001491502, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 718609 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 359304,5 грн.
В частині вимог про зобов'язання надати органу Казначейства висновок про повернення 1077913 грн. з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій К" відмовлено в зв 'язку з необґрунтованістю.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (ідентифікаційний код 39456414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій К" (ідентифікаційний код 38602272) судовий збір в розмірі 16168,70 грн., сплачений при зверненні до суду.
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення пп.134.1.1 п.134. ст.134 Податкового кодексу України, просить суд апеляційної інстанції постанову рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 р. по справі № 818/1967/17 в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України встановлено внаслідок заниження позивачем податку на прибуток за 2016 рік у загальному розмірі 718609,00 грн. за рахунок заниження доходів по операції з надання приміщень у суборенду в сумі 672880 грн. Щодо донарахувань з податку на прибуток за рахунок невірного відображення позивачем в фінансовій звітності собівартості реалізованої продукції на загальну суму 2717333 грн. вказав, що останнє відбулося за рахунок невірного розрахунку середнього відсотку торговельної націнки.
Представник відповідача в судовому засідання вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.
Представник позивача в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Наполягає на суперечності, необґрунтованості та неправомірності висновків акту про заниження фінансового результату до оподаткування. Звертає увагу суду, що відповідач, зазначаючи про заниження доходу від усіх видів діяльності на 602061 грн. констатує, що таке заниження на вказану суму не призвело до збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток. Разом з тим, ця сума включена відповідачем до загальної суми, з якої проведено донарахування податку на прибуток. Також, на думку позивача, є невірними висновки відповідача про завищення позивачем собівартості реалізованої продукції за рахунок невірного розрахунку середнього відсотку торговельної націнки та, як наслідок, збільшення об'єкту оподаткування на 2717333 грн. Собівартість реалізованих товарів позивачем визначалася за “Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку” (за середнім відсотком торговельної націнки товарів). Визначена за таким методом торговельна націнка на реалізовані позивачем товари становила за 2016 рік 59132131,79 грн. Позивачем же в звіті про фінансові результати націнка визначена на рівні 56798000 грн., що на 2334131,79 грн. менша від розрахункової, тобто позивачем була занижена собівартість товарів, а не завищена, як вказав відповідач в акті.
Вважає неправильними обрахунки, здійснені відповідачем в акті перевірки, які були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.05.2017 р. на суму 1077913, 50 грн. (718609 грн. - податок на прибуток та 359304,50 грн. - штрафні санкції).
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями відповідача проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Меркурій К” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
За результатами проведення перевірки було складено акт №160/18-28/14-02/38602272/55 від 10.04.2017 року, яким,серед іншого,зафіксовано порушення пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 718609,00 грн. (т.1, а.с. 17-71).
На підставі вказаного висновку акту перевірки ГУ ДФС у Сумській області 13.05.2017 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0001491502, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 718609 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 359304,5 грн. (т.1, а.с. 245).
Позивач, не погодившись з отриманим податковим повідомлення-рішенням, звернувся до суду з даним позовом про його скасування, та про зобов'язання Головного управління ДФС у Сумській області надати органу Казначейства висновок про повернення 1077913 грн. з державного бюджету на користь ТОВ "Меркурій К".
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017 р. №0001491502, суд першої інстанції виходив з того, що порушення, які слугували підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Так, за висновком суду першої інстанції, відповідач, вказуючи на вчинення позивачем порушень наведених вище пунктів ПК України, не зазначив, в чому саме полягали встановлені під час перевірки порушення та якими доказами підтверджується їх вчинення, та не довів заниження позивачем в 2016 році доходів від передачі приміщень в суборенду за рахунок недоотримання коштів на відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позову, суд першої інстанції зазначив, що право вимагати повернення сплачених сум у ТОВ “Меркурій-К” виникне тільки після набрання законної сили судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення та тільки за умови подання ним відповідної заяви. В зв'язку з цим, суд дійшов висновку про те, що вимога про зобов'язання відповідача надати органу Казначейства висновок про повернення сплачених за повідомлення-рішенням коштів є передчасною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог до ГУ ДФС у Сумській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017 р. №0001491502.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення відповідача слугував висновок акту перевірки про порушення позивачем вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2016 рік в сумі 718609 грн., в тому числі за I кв. за 2016 рік в сумі 18221,40 грн., за II кв. за 2016 рік в сумі 23230,00 грн., за III кв. за 2016 рік в сумі 40022,1 грн., за IV кв. за 2016 рік в сумі 637136 грн.
Такого висновку відповідач дійшов внаслідок встановлення під час перевірки заниження фінансового результату до оподаткування на загальну суму 3992274 грн. (стор.17 акту, т.1, а.с.21).
Судом апеляційної інстанції встановлено та не оспорюється сторонами по справі, що вказана сума складається з трьох сум: 602061 грн., 672880 грн. та 2717333 грн.
Щодо висновку відповідача про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на суму 602061 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки (стор.4, 5 акту, т.1, а.с.21), підлягає до збільшення сума показника «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку в сумі 602061 грн. Разом з цим, зазначено, що «дане порушення податкового обліку не призвело до збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток, оскільки згідно з пп.134.1.1 п. 134.1, п. 134 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено, що «Об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визнання (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.».
Підсумовуючи, зроблено висновок про те, що «в ході перевірки встановлено, що при декларуванні об'єкту оподаткування платником об'єкт оподаткування, що задекларовано в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, відповідає об'єкту оподаткування, визначеному відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.».
Як відповідач в акті перевірки, так і в судовому засіданні представник відповідача не зазначили, в чому саме полягало порушення позивачем пп.134.1.1 п. 134.1, п. 134 ПК України на суму 602061 грн., щодо яких господарських операцій встановлено та якими доказами підтверджується його вчинення.
На запитання колегії суддів представник відповідача пояснив, що відомості з цього питання у нього відсутні.
При розгляді справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції будь-яке обґрунтування таких дій та доказів, які б підтверджували їх правомірність, відповідачем не надано.
Разом з тим, відповідач включає зазначену вище суму в 602061 грн. до загальної суми заниженого доходу, з якого визначає податкове зобов'язання та штрафну (фінансову) санкцію в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, що за вищенаведених обставин є неправомірним.
Щодо правомірності висновку відповідача про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на суму 672880 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Так, в ході перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження операційних доходів за 2016 рік на 672880 грн., оскільки витрати на електропостачання позивачу суборендарями не відшкодовувалися.
Таким чином, по операціям з надання в суборенду приміщень за рахунок недоотримання компенсації витрат на електропостачання та на утримання споруд, що передаються в суборенду, позивачем було занижено дохід від реалізації послуг, чим порушено п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України.
Положеннями п.44.1. ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (п.44.2 ст.44 ПК України).
Згідно п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності (п.1 Положень).
У відповідності до п.2 норми Положення (стандарту) 14 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Відповідно до п.17 Положення дохід від операційної оренди (крім доходу від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості) визнається іншим операційним доходом відповідного звітного періоду на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкта операційної оренди. На суму заохочення орендаря щодо продовження або укладення нової орендної угоди орендодавцем зменшуються протягом строку оренди доходи від орендної плати.
Слід зазначити, що за п. 2 Положення під орендою слід розуміти угоду, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку; суборендою ж є угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.
Таким чином, вказаним Положенням розмежовано оренду та суборенду.
Відповідач, стверджуючи про порушення позивачем вищенаведених норм права, якими врегульовано методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду, не вказує, в якій спосіб вказані положення повинні розповсюджуватися на суборенду.
Також, зазначаючи в акті перевірки Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», відповідач залишає поза увагою, що це Положення (стандарт) не поширюється на доходи, пов'язані з договорами оренди (п.3 Положення), про неправильне відображення яких зроблено висновок в акті перевірки.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в періоді, який перевірявся, позивач використовував на умовах оренди нежитлові приміщення для здійснення роздрібної торгівлі. Частину приміщень, що ним не використовувалась, передав в користування іншим суб'єктам на умовах суборенди (т.1, а.с. 154-175, 199-207, 215-225, т.2, а.с. 45-112).
Колегією суддів з'ясовано, що в приміщеннях, які були здані в суборенду та по яким відповідач зазначив про недоотримання компенсації витрат на електропостачання та на утримання споруд, особисто позивач не здійснював роздрібну торгівлю товарами за готівку.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що орендна плата стягувалась за приміщення, здані в суборенду, однак не включала відшкодування витрат на електроенергію. Відшкодування витрат за електроенергію виставлялось окремим рахунком.
Позивач за окремими договорами оплачував використану електроенергію, надані послуги з теплозабезпечення та з утримання прибудинкової території, що підтверджується наданими актами приймання виконаних робіт та платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 178-198, 208-214, 226-237, т. 2, а.с. 113-117).
Згідно наданих для перевірки документів встановлено, що витрати на утримання нежитлової споруди та витрати на електроенергію в повному обсязі було віднесено до складу витрат на збут (ст.6-13 акту, т.1, а.с.22-29). Відповідач вважає, що останні позивачем не можуть бути віднесені до складу витрат, в зв'язку з чим збільшує дохід за 2016 рік на 672880 грн.
Однак при цьому, на сторінці 16 акту перевірки в п.2, п.3 приходить до висновку, що проведеною перевіркою відображених показників у рядку 2130 Звіту «Адміністративні витрати» та у рядку 2150 Звіту «Витрати на збут» за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. відповідно у сумах 2119000 грн. та 4358000 грн. на підставі таких документів : договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, оборотно-сальдової відомості за 2016 рік по рахунках 311 «Рахунки в банках в національній валюті», 6851 «розрахунки з іншими кредиторами», 791 «Фінансовий результат» не встановлено завищення/заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 2130 Звіту «Адміністративні витрати» та у рядку 2150 Звіту «Витрати на збут».
З огляду на вищенаведене, колегія суддів зауважує, що висновки акту перевірки з цього приводу суперечливі та незрозумілі.
Ані в акті, ані в доповненнях до нього в частині висновку про недоотримання коштів на відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг немає вказівки на алгоритм та спосіб, в який здійснювалися розрахунки заниження доходів, не наведено, яким чином в ході перевірки було проведено розподіл витрат на утримання приміщень і територій, не зазначено, згідно яких пропорцій отримані саме такі суми відшкодування, які мали оплачуватися орендарями.
Разом з цим, за умовами п.4.1 договорів суборенди та додаткових угод до них (т.2, а.с. 45, 46, 50, 51, 54, 55, 58, 59, 62, 63, 67-71, 74, 75, 77, 78, 80-82, 85-88, 91-93, 100-104, 109-112) орендна плата складається з плати за користування площею об'єкту оренди та суми на відшкодування вартості комунальних послуг (електропостачання, теплопостачання, постачання води та відведення стоків, тощо). При цьому, умовами договору його сторонами не визначено окремо розмір плати за одиницю площі, а також порядок розрахунку та оплати суми компенсації комунальних послуг. Розмір плати визначено єдиною фіксованою сумою за весь об'єкт суборенди.
Виходячи з наведених умов договорів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що крім зазначеної в договорі суми, суборендатори не зобов'язані були додатково відшкодовувати позивачу частину понесених ним витрат на оплату комунальних послуг. Відповідачем не подано ніяких доказів отримання позивачем, або набуття ним права на отримання коштів в розмірі більшому, ніж передбачено умовами договорів.
За таких обставин, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено заниження позивачем в 2016 році доходів від передачі приміщень в суборенду за рахунок недоотримання коштів на відшкодування витрат по оплаті комунальних послуг на суму 672880 грн.
З приводу висновку акту перевірки про завищення собівартості реалізованої позивачем продукції за 2016 рік на 2717333 грн. за рахунок невірного визначення середньої торговельної націнки колегією суддів встановлено наступне.
У відповідності до пп.134.1.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно п.1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248, це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.
У відповідності до п.10 Положення 16 «Витрати» собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".
Виходячи зі змісту акту перевірки (ст.14) ТОВ «Меркурій К» при відпуску запасів у продаж згідно наказу про облікову політику підприємства та стандартів бухгалтерського обліку здійснює їх оцінку за методом «ціни продажу».
Приписами п.22 положення 9 «Запаси» передбачено, що оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.
Дослідивши акт перевірки (с.14, т.1, а.с.30), колегією суддів встановлено, що саме у відповідності до вимог п.22 Положення 9 «Запаси» позивачем була визначена собівартість товарів, сума торговельної націнки на реалізовані товари, середній відсоток торговельної націнки.
Разом з цим, відповідач зазначив, що позивачем невірно відображено вартість товарів, що надійшли від постачальників у роздрібну торгівлю (не відкориговані в розрахунку суми торгівельної націнки на реалізовані товари надходження товарів на вартість товарів, повернутих постачальникам, та надходження націнки на суму націнки на повернутий постачальникам товар).
За даними акту перевірки сума продажної (роздрібної) вартості товарів, отриманих у 2016 році, становить 99084084 грн., залишок торговельної націнки на початок звітного періоду становив 28869600 грн. Середній відсоток торговельної націнки за 2016 рік становить 29,17%. При розрахунку націнки позивачем враховувалась вартість товарів з урахуванням акцизного податку. За мінусом податку вартість реалізованих товарів становить 76363551 грн., а сума націнки 22282884 грн. При перевірці бухгалтерського обліку та програми 1С “Бухгалтерія” встановлено, що собівартість товарів підтверджується на 54080667 грн., а не на 57957120 грн., як відображено позивачем.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено у суді апеляційної інстанції та не оспорюється відповідачем по справі, що позивач здійснює торгівлю підакцизними товарами, операції відбуваються виключно з використанням реєстратора розрахункових операцій. Відомості про операції, зафіксовані реєстратором, мались і в розпорядженні відповідача. Функцією роздрібної торгівлі є реалізація товарів за готівку.
Відповідно до звітів реєстратора загальна сума доходу за 2016 рік становить 79423494 грн. Дохід без врахування непрямих податків становить 65912746 грн. (т.2, а.с. 11-21).
Доходом від продажу є сума грошових коштів, які надходять у каси підприємства. Сума доходу визначають на основі показників касових апаратів, які зареєстровані на підприємстві.
При цьому, на сторінці 39 акту перевірки відповідачем в п.3.5.2.1 зазначено, що перевіркою дотримання ТОВ «Меркурій К» вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» згідно наданих документів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. порушень не встановлено.
Таким чином, стверджуючи про завищення позивачем собівартості проданих товарів, які реалізуються за готівку через РРО, відповідач не вбачає порушень закону при застосуванні РРО ТОВ «Меркурій К».
Позивач наполягає, що при проведенні перевірки відповідачем невірно було визначено вартість реалізованих ТОВ «Меркурій К» товарів.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані серед іншого встановлюються такими засобами як висновками експертів (п.2 ч.2 ст.72 КАС України).
За приписами ч.1-3 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
На замовлення позивача судовим експертом ОСОБА_3 (свідоцтво МЮ України № 1588 від 28.09.2012 р.) виконано експертне економічне дослідження. На вирішення експерта поставлено питання : "чи підтверджуються документально висновки акту перевірки підприємства щодо завищення собівартості реалізованих за 2016 рік товарів на суму 2717333 грн. за рахунок невірного визначення середнього відсотку торговельної націнки та заниження у зв'язку з цим показника об'єкта оподаткування?". На підставі наданих на дослідження первинних документів та документів бухгалтерського обліку експертом зроблено висновок про заниження ТОВ “Меркурій-К” собівартості товарів, що призвело до завищення показника об'єкта оподаткування податком на прибуток. Відповідно, висновки акту перевірки про завищення собівартості реалізованих за 2016 рік товарів на 27171333 грн. та заниження у зв'язку з цим об'єкту оподаткування податком на прибуток, документально не підтверджуються (т.2, а.с. 26-44). Будь-якими дослідженими в судовому засіданні доказами як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій такі висновки експерта не спростовуються.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки в частині завищення ТОВ “Меркурій-К” собівартості реалізованих за 2016 рік товарів на 27171333 грн.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що висновки про порушення позивачем вимог пп.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем податку на прибуток за 2016 рік у загальному розмірі 718609, 00 грн. не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В порушення вказаної процесуальної норми права відповідач не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.05.2017 р. №0001491502, яким ТОВ "Меркурій К" збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1077913,50 грн., в тому числі за основним платежем - 718609 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 359304,50 грн., що є підставою для скасування даного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 по справі № 818/1967/17 в частині задоволення позову залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6
Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.