Іменем України
10 травня 2018 року
м. Київ
справа № 361/337/15-а
провадження № К/9901/8055/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 361/337/15-а
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діовс», ОСОБА_4, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про визнання протиправними і скасування рішень,
за позовом ОСОБА_4 до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним і скасування рішення;
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діовс» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України (у складі колегії суддів: Цуркана М. І., Єрьоміна А. В., Кравцова О. В.,) від 02 червня 2016 року, встановив:
І. ПРОЦЕДУРА
1. У січні 2015 року Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СВК) ім. Щорса звернувся до суду з адміністративним позовом до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області (далі - Княжицька сільрада), треті особи: ОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа (далі - СПД) ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Клен», ТОВ «Діовс», ОСОБА_4, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «Княжицьке», в якому просив визнати протиправними і скасувати 4 рішення Княжицької сільради від 09 червня 2006 року № 87, 88, 89 і 90 про передачу в довгострокову оренду на 49 років третім особам земельних ділянок у с. Княжичі Броварського району Київської області, а саме:
- ТОВ «Діовс» - земельної ділянки господарського двору молочно-товарної ферми, загальною площею 46 га, (рішення № 87 (З-V));
- ТОВ «Клен» - земельної ділянки господарського двору гуртожитку по вул. Слави, 33, загальною площею 40 га, (рішення № 88 (З-V));
- ОСОБА_2 - земельної ділянки господарського двору картоплесортувального пункту по АДРЕСА_1, загальною площею 1,51 га, (рішення № 89 (З-V));
- СПД ОСОБА_3 - земельної ділянки господарського двору будівельної дільниці по АДРЕСА_2, загальною площею 0,96 га, (рішення № 90 (З-V)).
2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що СВК ім. Щорса, створений шляхом реорганізації КСП ім. Щорса, є правонаступником прав та обов'язків останнього в частині переданого йому майна і земель.
Після розпаювання земель колективної власності КСП ім. Щорса, СВК ім. Щорса утримує та розпоряджається землями ВАТ «Княжицьке», реформованого 15 грудня 1999 року в КСП ім. Щорса, які не підпадали під розпаювання, зокрема землі під будівлями та господарськими дворами.
Позивач вказує, що спірні земельні ділянки до земель запасу Княжицької сільради не передавались, тому повноважень щодо розпорядження цими земельними ділянками у Княжицької сільради не було.
На думку позивача, розпорядившись землями, які не є ані землями запасу, ані землями комунальної власності громади с. Княжичі, відповідач перевищив повноваження визначені Законом України «Про місцеве самоврядування» та порушив права власника земельних ділянок.
3. У квітні 2015 року третя особа ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Княжицької сільради, третя особа - ОСОБА_2, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення Княжицької сільради від 09 червня 2006 року № 89 (З-V) про передачу ОСОБА_2 в довгострокову оренду на 49 років земельної ділянки господарського двору картоплесортувального пункту по АДРЕСА_1, у с. Княжичі Броварського району Київської області, загальною площею 1,51 га.
4. В обґрунтування вказаних вимог ОСОБА_4 зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 квітня 2009 року вона придбала у СТОВ «Княжицьке» у приватну власність картоплесортувальний пункт по АДРЕСА_1, загальною площею 1,51 га.
На думку ОСОБА_4, рішення Княжицької сільради від 09 червня 2006 року № 89 (З-V) прийнято поза межами компетенції органу місцевого самоврядування, повноважень щодо розпорядження цією земельною ділянкою у відповідача не було.
5. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області вказані позовні заяви СВК ім. Щорса та ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.
6. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, адміністративні позови СВК ім. Щорса та ОСОБА_4 задоволено повністю.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ТОВ «Діовс» залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - без змін.
8. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 02 вересня 2016 року ТОВ «Діовс» звернулося до Верховного Суду України із заявою про її перегляд.
9. Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року відкрито провадження за вказаною заявою з підстав, передбачених п. 2, 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року): - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
10. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року), 24 січня 2018 року матеріали вказаної заяви передано на розгляд до Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
12. Станом на 10 травня 2018 року заперечень на заяву про перегляд судового рішення до суду не надходило.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 та державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданих ВАТ «Княжицьке» 04 липня 1997 року на підставі рішень Княжицької сільради від 18 березня 1997 року, ВАТ «Княжицьке» на території Княжицької сільради передано у постійне користування земельну ділянку площею 232 га та у колективну власність земельну ділянку площею 1932,8 га, для сільськогосподарського виробництва.
14. Згідно із рішенням загальних зборів від 17 листопада 1999 року (протокол № 2) ВАТ «Княжицьке» перереєстровано у КСП ім. Щорса, правонаступником прав та обов'язків останнього у зв'язку з ліквідацією відповідно до рішення загальних зборів від 01 лютого 2000 року (протокол № 1) у частині переданого майна є СВК ім. Щорса.
15. 15 червня 2000 року КСП ім. Щорса передало, а СВК ім. Щорса прийняв нерухоме та рухоме майно, яке станом на 14 червня 2000 року перебувало на балансі та у власності КСП ім. Щорса (об'єкти нерухомості, сільськогосподарську техніку, землі під будівлями, господарськими дворами, садом, лісосмугами, шляхами), що підтверджується актом прийому-передачі.
16. 3 січня 2002 року загальними зборами засновників СВК ім. Щорса прийнято рішення про ліквідацію з 04 січня 2002 року СВК ім. Щорса та обрано ліквідаційну комісію.
17. 09 липня 2002 року між власниками майнових паїв, отриманих в результаті паювання майна КСП ім. Щорса у зв'язку з його ліквідацією укладено договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, яким співвласники делегували ОСОБА_5 повноваження представляти їх інтереси при отриманні майна від КСП ім. Щорса, укладанні договорів про передачу майна і від їх імені підписати ці договори.
18. 30 січня 2003 року створено СТОВ «Княжицьке» та обрано на посаду директора товариства ОСОБА_5
19. 09 червня 2006 року Княжицькою сільрадою було прийнято 4 рішення № 87, 88, 89 і 90 (З-V) про передачу в довгострокову оренду на 49 років третім особам: ТОВ «Діовс», ТОВ «Клен», ОСОБА_2 та СПД ОСОБА_3 земельних ділянок у с. Княжичі Броварського району Київської області, а саме:
- ТОВ «Діовс» - земельної ділянки господарського двору молочнотоварної ферми, загальною площею 46 га, (рішення № 87 (З-V));
- ТОВ «Клен» - земельної ділянки господарського двору гуртожитку по вул. Слави, 33, загальною площею 40 га, (рішення № 88 (З-V));
- ОСОБА_2 - земельної ділянки господарського двору картоплесортувального пункту по АДРЕСА_1, загальною площею 1,51 га, (рішення № 89 (З-V));
- СПД ОСОБА_3 - земельної ділянки господарського двору будівельної дільниці по АДРЕСА_2, загальною площею 0,96 га, (рішення № 90 (З-V)).
Також цими рішеннями третім особам надано дозвіл на розробку технічної документації щодо її відведення.
20. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що на момент прийняття оскаржуваних рішень, землі, що були передані Княжицькою сільрадою в довгострокову оренду ТОВ «Діовс», ТОВ «Клен», ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 не були землями державної чи комунальної власності, натомість, згідно державних актів входили до складу земель, переданих у постійне користування та колективну власність ВАТ «Княжицьке», правонаступником якого є позивач. При цьому, відповідач позови визнав.
22. Водночас Вищий адміністративний суд України залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій виходив з того, що оскільки оскаржувані рішення Княжицької сільради реалізовані не були, договори оренди на їх підставі не укладені, ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На підтвердження зазначеного, суд касаційної інстанції вказав, що інше застосування законодавства лише ускладнить остаточне розв'язання правового конфлікту.
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ
23. У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року ТОВ «Діовс», посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а також невідповідність рішення суду викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах ст. 2, 3, 17 КАС України. Заявник просить скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 листопада 2015 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року і закрити провадження у справі.
24. На обґрунтування заяви надано копії ухвал Вищого адміністративного суду України: від 16 липня 2015 року (К/800/29286/14), від 23 грудня 2015 року (К/800/43596/14), від 13 січня 2016 року (К/800/50012/15), від 13 квітня 2016 року (К/800/18131/15) та постанов Верховного Суду України: від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), 24 лютого 2015 року (справа № 21-34а15), від 29 вересня 2015 року (справа № 826/10205/14), від 06 жовтня 2015 року (справа № 21-1306а15), у яких суди по-іншому і, на переконання заявника, правильно застосували одні й ті самі норми процесуального права у подібних правовідносинах, а саме ст. 2, 3, 17, 244-2 КАС України (у редакції чинній на час звернення з касаційною скаргою).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Перевіривши наведені у заяві доводи, Суд дійшов висновку що заява Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2017 року задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
26. Відповідно до п. 2, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
27. В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року (К/800/29286/14), від 13 квітня 2016 року (К/800/18131/15), наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновків, що з огляду на те, що на підставі оскаржуваних розпоряджень та рішень органів місцевого самоврядування були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками та видано свідоцтво про право власності на нерухомі об'єкти, такі справи не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
28. До таких висновків у вказаних рішеннях суд дійшов посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14), від 09 грудня 2014 року (справа № 21-308а14), 24 лютого 2015 року (справа № 21-34а15), від 06 жовтня 2015 року (справа № 21-1306а15), згідно якої у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. На ці ж рішення Верховного Суду України посилається у заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року і заявник. Зокрема, заявник вказує на невідповідність висновку суду касаційної інстанції у цій справі вищевказаним висновкам Верховного Суду України.
29. В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23 грудня 2015 року (К/800/43596/14), від 13 січня 2016 року (К/800/50012/15), наданих як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм процесуального права у подібних правовідносинах, суд дійшов висновків, що оскаржувані у цих справах рішення органів місцевого самоврядування про відмову в поновленні права користування земельною ділянкою та надання у постійне користування земельної ділянки, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
30. До таких висновків у вказаних рішеннях суд дійшов посилаючись на правову позицію, викладену, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа № 826/10205/14), згідно якої відповідач (Міськрада) як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права власності на земельну ділянку в порядку, встановленому законом, він не здійснює владних управлінських функцій. Позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС України.
31. У рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виходив з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
32. Такий висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на тому, що згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 07 жовтня 2015 року № 02-2-09/2581 будь-яка інформація щодо укладання або реєстрації договорів оренди земельних ділянок вказаних у оскаржуваних рішеннях відповідача між Княжицькою сільрадою та ТОВ «Діовс», ТОВ «Клен», ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3 відсутня.
33. Між тим, земельні ділянки, які оскаржуваними рішеннями Княжицької сільради від 09 червня 2006 року були передані в оренду ТОВ «Діовс», ТОВ «Клен», ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3, останніми фактично не використовуються.
34. Як свідчить зміст ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року про перегляд якої подано заяву та доданих до заяви рішень цього ж суду від 16 липня 2015 року (К/800/29286/14), від 23 грудня 2015 року (К/800/43596/14), від 13 січня 2016 року (К/800/50012/15), від 13 квітня 2016 року (К/800/18131/15), обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.
35. У рішенні, про перегляд якого подано заяву, Вищий адміністративний суд України вказав, що ця справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що оскаржувані рішення Княжицької сільради реалізовані не були, договори оренди на їх підставі не укладені. Водночас, у доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України цей суд зробив висновок що рішення органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність чи оренду особам не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки були реалізовані останніми (на їх підставі були видані державні акти на право постійного користування земельними ділянками та видано свідоцтво про право власності на нерухомі об'єкти).
36. Рішення, про перегляд якого подано заяву, не суперечить також викладеному у зазначених вище постановах Верховного Суду України висновку, з огляду на наступне.
37. Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій).
38. Відповідно до ч. 2 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
39. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
40. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
41. Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
42. Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
43. Тобто в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельних ділянок у власність чи користування, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
44. Відтак, якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
45. У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу, порушеного, на його думку, Княжицькою сільрадою шляхом прийняття рішень щодо передачі в довгострокову оренду третім особам земельних ділянок.
46. Як було установлено судами попередніх інстанцій, треті особи у справі (ТОВ «Діовс», ТОВ «Клен», ОСОБА_2, СПД ОСОБА_3) договорів оренди земельних ділянок, наданих їм оскаржуваними рішеннями Княжицької сільради у довгострокову оренду не укладали та земельні ділянки ними фактично не використовуються. Тобто оскаржувані рішення Княжицької сільради від 09 червня 2006 року № 87 (З-V), 88 (З-V), 89 (З-V) і 90 (З-V) третіми особами реалізовані не були та у них не виникло речових прав на земельні ділянки, рішення щодо яких прийняла Княжицька сільрада.
47. Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 241, 242, 244 КАС України, пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діовс» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року у справі № 361/337/15-а за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Щорса до Княжицької сільської ради Броварського району Київської області, треті особи: ОСОБА_2, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю «Клен», Товариство з обмеженою відповідальністю «Діовс», ОСОБА_4, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Княжицьке» про визнання протиправними і скасування рішень - відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Судді В. М. Кравчук
О. П. Стародуб