Справа № 802/1493/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
15 травня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Мельник-Томенко Ж. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (прийняту у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
Позивач 31.08.2017 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за №Г-10931/0-559/6-17 від 21.07.2017 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_2 від 06.06.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Дахталійської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області за межами населеного пункту.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2017 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано, те що формування проінвентаризованої земельної ділянки буде здійснюватись зі встановленням нового цільового призначення, а саме для ведення особистого селянського господарства, а тому в даному випадку відведення земельної ділянки громадянам України безоплатно у власність із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства повинно здійснюватись шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як це унормовано ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши про необхідність розроблення проекту відведення лише у разі зміни цільового призначення всього масиву, а не його частини, а в даному випадку позивач звертається за відведенням частини ділянки, а не всього масиву загальною площею 36,00 га, тому розроблення проекту землеустрою не є обов'язковим.
20.04.2018 на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 238 КАС України
Мотивуючи підстави закриття провадження у даній справі заявник зазначає, що між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було досягнуто примирення з предмету спору у зв'язку з чим просить закрити провадження.
Заперечень стосовно поданого апелянтом клопотання про закриття провадження у справі від відповідача не надійшло.
Перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про закриття провадження, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що останнє підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.
Відповідно до ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору була відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Дахталійської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області за межами населеного пункту та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо надання такого дозволу.
05.02.2018 та 06.02.2018 сторони подали клопотання про надання часу для врегулювання спору шляхом примирення сторін.
06.02.2018 ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду клопотання сторін задоволено та зупинено провадження у справі із наданням їм часу для примирення.
20.04.2018 до суду надійшло клопотання позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін. До вказаного клопотання додано копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06.04.2018 за №2-4781/19-18-СГ було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, факт примирення сторін та те, що обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, тобто досягнуто примирення сторін щодо предмету спору, мали місце після ухвалення постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 26.10.2017, колегія суддів, відповідно до положень ст. 319 КАС України, дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції від 26.10.2017 та закриття провадження у справі.
Також, апеляційний суд, приймаючи рішення про закриття провадження в справі, враховує відсутність підстав для відмови у затвердженні умов примирення передбачених ч. 6 ст. 190 КАС України, а саме те, що умови примирення не суперечать закону, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб або є невиконуваними.
Окрім того, у клопотанні про закриття провадження позивач просить вирішити питання щодо повернення йому п'ятдесяти відсотків ставки судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги. Вирішуючи дане клопотання апеляційний суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється Законом.
Згідно ч. 2 ст. 142 КАС України, у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сума сплаченого судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до частин 4 та 5 цієї ж статті у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно матеріалів справи, при зверненні до суду з апеляційною скаргою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1408 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 0.0.906051641.1 від 30.11.2017 і який, в розрізі наведених норм, підлягає поверненню апелянту з державного бюджету України.
Таким чином, з наведеного слідує, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за апеляційне оскарження постанови суду І інстанції в розмірі п'ятдесяти відсотків, а саме 704 грн. слід повернути останньому з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін задовольнити повністю.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Клопотання ОСОБА_2 про розподіл понесених судових витрат задовольнити.
Повернути ОСОБА_2 (ідент. №3235515351) з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні апеляційної скарги (відповідно до квитанції № 0.0.906051641.1 від 30.11.2017 на суму 1408 грн.) в розмірі 704 грн. (сімсот чотири грн.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4