14 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6335/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Калиновського В.А.
суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
представник відповідача ОСОБА_1
представник позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018, суддя Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 01.03.18 по справі № 820/6335/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім"
до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2017 року № НОМЕР_1, яким донараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та порушення вимог валютного законодавства в сумі 368227,62 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.03.2017 року № НОМЕР_2, яким за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.03.2017 року є незаконними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Ейвім" задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про порядок здіснення розрахунків в іноземній валюті", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю № 15-93 від 19.02.1993 р., ст. 242 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробниче об'єднання “ЕЙВІМ”, зареєстроване Департаментом реєстрації Харківської міської ради 25.06.2007р., номер запису 14 8010 2000 0036 550. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 35244910. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 4. Фактичне місцезнаходження: м. Харків, вул. Поздовжня, буд. 4.
27.06.2007 року позивача було взято на податковий облік за №5932, та на даний час він перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.
Фахівцями Київської ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлення від 30.12.2016 року № 707 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 27.01.2016р. № 1_2016 за період з 27.01.2016 по 30.12.2016, від 19.04.2016р. № 2_2016 за період з 19.04.2016 по 30.12.2016, від 10.06.2016 № 4_2016 за період з 10.06.2016р. по 30.12.2016, від 07.07.2016 № 5_2016 за період з 07.07.2016р. по 30.12.2016.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.01.2017р. № 148/20-31-14-01-07/35244910, згідно висновків якого встановлено порушення з боку ТОВ “ВО “ЕЙВІМ”, зокрема: ст. 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, по зовнішньоекономічним контрактам від 27.01.2016р. № 1_2016, від 19.04.2016р. №2_2016, від 10.06.2016 № 4 _2016, 07.07.2016 № 5 _2016; ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” із змінами та доповненнями, в частині порушення строків декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.10.2016 по контракту від 19.04.2016р., № 2_2016.
На підставі акту документальної позапланової перевірки від 16.01.2017р. № 148/20-31-14-01-07/35244910 Головним управлінням ДФС у Харківській області винесено та направлено на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 01.03.2017р. № НОМЕР_1, яким застосовано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 368 227,62 грн., та податкове повідомлення-рішення від 01.03.2017р. № НОМЕР_2, яким застосовано штрафні санкції за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та за невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства в сумі 170,0 грн.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки, викладені відповідачем в акті документальної позапланової перевірки від 16.01.2017р. № 148/20-31-14-01-07/35244910 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.03.2017 року підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем та підприємством - нерезидентом ООО “Компанія Ариан” (Росія) протягом перевіряємого періоду було укладено контракти, а саме: ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” - Продавець, в особі директора ОСОБА_3, та ООО “Компанія Ариан” (Росія) - Покупець в особі директора ОСОБА_4, укладено контракт від 27.01.2016р. № 1_2016 на поставку товарів, (поршень верхній, поршень нижній). Загальна сума Контракту становить 98 000,00 дол. США. Умови оплати визначені п. 5 зазначеного Контракту, а саме: п. 5.1.1 визначає: перший платіж в розмірі 25% від суми, що вказана в контракті, сплачується Покупцем протягом 3-х банківських днів, з моменту підписання Контракту. Другий платіж в розмірі 75 % від суми, що вказана в контракті, сплачується Покупцем протягом 3-х банківських днів, з моменту отримання письмового повідомлення Продавцем про готовність товару до відвантаження. Пунктом 9 контракту від 27.01.2016р. № 1_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
Нa виконання вимог Контракту від 27.01.2016р. № 1_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - поршень верхній згідно МД від 18.03.2016 № 807120000/2016/000497 на загальну суму 44100 дол. США або 1 177 468.90 грн., МД від 14.06.2016 № 807100000/2016/022155 на загальну суму 36652,0 дол. США або 915152,09 грн.
Пунктом 9 контракту від 27.09.2016р. № 6_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
Судом встановлено, що у зв'язку із тим, що сума боргу була невеликою (становить 264,0 дол. США) і неспівставною із витратами на юристів, судовий збір, поїздки до Росії, переклад документів, поштовими та іншими витратами, TOB “ВО “ЕЙВІМ” було прийнято рішення не звертатися до суду і продовжувати позасудову роботу, а саме: в зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО “Компанія Ариан” (Росія) умов контракту від 27.01.2016р. № 1_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пункту 9 укладеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення.
Таким чином суд зазначає, що наведені вище положення контрактів та обставини взаємовідносин позивача із своїми контрагентами, що викладені нижче, свідчать про те, що позивач мав підстави вважати звернення до суду неефективним способом стягнення боргу.
Також судом встановлено, що ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” - Продавець, в особі директора ОСОБА_3, та ООО “ЦЕНТУР” (Росія) - Покупець в особі директора ОСОБА_5, укладено контракт від 19.04.2016р. № 2_2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікацій). Загальна сума Контракту становить 2 304 900,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі, в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника.
На виконання вимог Контракту від 19.04.2016р. № 2_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - шестерня водяного насосу, помпа паливопрокачуюча, колесо робоче, вал повітродувки згідно МД від 20.04.2016 № 807120000/2016/000711 на загальну суму 2304900,0 руб. РФ або 893333,14 грн.
ООО “ЦЕНТУР” (Росія) перераховано грошові кошти позивачу за поставлену продукцію 02.09.2016р. в сумі 1 304 900,0 руб. РФ, 05.12.2016р. в сумі 1 000 000 руб. РФ. Всього перераховано грошових коштів підприємством-нерезидентом на розрахунковий рахунок позивача 2 304 900,0 руб. РФ. Станом на дату акту перевірки дебіторська або кредиторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту - відсутня. Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” за відвантажений товар згідно Контракту від 19.04.2016р. №2_2016- 19.07.2017р.
Суд зазначає, що пунктом 8 контракту від 19.04.2016р. №2_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО “ЦЕНТУР” (Росія) умов контракту від 19.04.2016р. № 2_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пункту 8 укладеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” на адресу ООО “ЦЕНТУР” (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 2007/1-2016 від 20.07.2016р., вих. № 0108/1-2016 від 01.08.2016р., вих. № 1608/1-2016 від 16.08.2016р., вих. № 0509/1- 2016 від 05.09.2016., вих. № 3009/1-2016 від 30.09.2016р., вих. № 1410/1-2016 від 14.10.2016р.. вих. № 0911/1-2016 від 09.11.2016р., вих. № 0912/1-2016 від 09.12.2016р.
Нерезидентом на виконання отриманих претензій була погашена заборгованість 02.09.2016 р, в сумі 1 304 900,0 руб. РФ, 05.12.2016р. в сумі 1 000 000 руб. РФ.
Також під час розгляду справи судом було встановлено, що TOB «ВО «ЕЙВІМ» - Продавець, в ocoбi директора ОСОБА_6, та ООО "ЦЕНТУР» (Росія) Покупець в особі директора ОСОБА_5, укладено контракт від 10.06.2016р. № 4_ 2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікації). Загальна сума Контракту становить 660 000,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника.
На виконання вимог Контракту від 10.06.2016р. № 4_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - насос маслопрокачуючий, шестерня згідно МД від 10.06.2016 № 807100000/2016/021660 на загальну суму 660 000,0 руб. РФ або 258 885 грн.
ООО «ЦЕНТУР» (Росія) перераховано грошові кошти позивачу за поставлену продукцію 06.12.2016р. в сумі 660 000,0 руб. РФ. Всього перераховано грошових коштів підприємством-нерезидентом на розрахунковий рахунок позивача 660 000,0 руб. РФ. Станом на дату акту перевірки та подання позову не обліковується дебіторська або кредиторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 10.06.2016р. № 4_2016. Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» за вивантажений товар згідно Контракту від 10.06.2016р. №4_2016- 08.10.2016р.
Пунктом 8 контракту від 10.06.2016р. № 4_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
Також під час розгляду справи встановлено, що у зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО «ЦЕНТУР» (Росія) умов контракту від 10.06.2016р. № 4_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пункту 8 укладеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 1410/1-2016 від 14.10.2016р., вих. №0911/1-2016 від 09.11.2016р., вих. № 0912/1-2016 від 09.12.2016р. Нерезидентові на виконання отриманих претензій була погашена заборгованість 06.1.2.2016р. в сумі 660 000.0 руб. РФ.
Судовим розглядом встановлено, що ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» - Продавець, в особі директора ОСОБА_3 Валерійрвича, та ООО "ЦЕНТУР» (Росія) - Покупець в особі директора ОСОБА_5, укладено контракт від 07.07.2016р. № 5_2016 на поставку товарів (вузлів та запасних частин до локомотивів згідно специфікацій). Загальна сума Контракту становить 1 569 500,0 руб. РФ. Умови оплати визначені п. 3 зазначеного Контракту, а саме: п. 3.2 визначає, що оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня поставки товарів в безготівковій формі, в рублях РФ на розрахунковий рахунок Постачальника.
На виконання вимог Контракту від 07.07.2016р. № 5_2016 на адресу нерезидента відвантажено товар - паливний насос, шестерня, частини теплообмінника. Кран індикаторний згідно МД від 08.07.2016 № 807100000/2016/025767 на загальну суму 1'569500,00 руб. РФ або 608071,39 грн.
Судом встановлено, що ООО «ЦЕНТУР» (Росія) перераховано грошові кошти позивачу за поставлену продукцію 06.12.2016р. в сумі 669 500,0 руб. РФ., 28.12.2016р. в сумі 200 000,0 руб. РФ, 25.01.2017р. в сумі 70000,0 руб. РФ, 13.02.2017р. в сумі 500 000 руб. РФ. та згідно платіжних доручень 90000,0 руб. РФ, 40000,0 руб. РФ. Всього перераховано грошових коштів підприємством-нерезидентом на розрахунковий рахунок позивача 1 569 500,0 руб. РФ. Станом на дату акту перевірки та подання позову не обліковується дебіторська або кредиторська заборгованість по зовнішньоекономічному контракту від 07.07.2016р. № 5_2016. Як зазначено в акті перевірки, граничний термін надходження валютної виручки на рахунок ТОВ «ВО «ЕЙВІМ» за відвантажений товар згідно Контракту від 07.07.2016р. №5_2016- 05.11.2016р.
Пунктом 8 контракту від 07.07.2016р. № 5_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
Отже, в зв'язку із несвоєчасним виконанням ООО «ЦЕНТУР» (Росія) умов, контракту від 07,07.2016р. № 5_2016 щодо своєчасності термінів оплати за поставлену продукцію, відповідно до пункту 8 укладеного Контракту та керуючись п.1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, директором ТОВ «ВО «ЕІЙВІМ» на адресу ООО «ЦЕНТУР» (Росія) щомісячно до нерезидента надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення, а саме: вих. № 0911/1-2016 від 09.11.2016р., вих. № 0912/1-2016 від 09.12.2016р., вих. № 2012/1-2016 від 20.12.2016р., вих. № 2916/1-2016 від 29.12.2016р., вих. № 0501/1-2017 від 05.01.2017р., вих. № 3001/1-2017 від 30.01.2017р., вих. № 0103/1-2017 від 01.03.2017р., вих. № 2403/1-2017 від 24.03.2017р., вих. № 1004/1-2017 від 10.04.2017р., вих. № 2804/1-2017 від 28.04.2017р., вих. № 1105/1- 2017 від 11.05.2017р., вих. № 0106/1-2017 від 01.06.2017р.. вих. № 1906/1-2017 від 19.06.2017р. Нерезидентом на виконання отриманих претензій була погашена заборгованість в сумі 130 000,0 руб. РФ.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 № 185/94-ВР, із змінами та доповненням, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0.3 відсотка суми і неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
Згідно ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зі змінами та доповненнями, встановлено, зокрема: виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, то експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
Національний банк України мас право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вище зазначеними положеннями чітко визначено, що перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
Згідно Постанови Національного банку України від 14.09.2016 № 386 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, встановлено: “п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.” Строк дії з 15.09.2016 -15.12.2016.
Згідно Постанови Національного банку України від 13.12.2016 № 410 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”, встановлено: “п.1: Установити, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", і здійснюються у строк, що не перевищує 120 календарних днів.” Строк дії з 16.12.2016 -15.06.2017.
Згідно Постанови Правління Національного банку України від 25,05.2017 №41 “Про внесення змін до деяких нормативно - правових актів Національного банку України” внесено зміни до Постанови Правління НЬУ від 13.12.2016 № 410 “Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України”: пункт 1 виключити.
Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її офіційного опублікування.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону, строки розрахунків можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2007 р. N 1409 “Про затвердження Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями”, до операцій, за якими може бути продовжено строк розрахунків, належать:
1) під час виконання договорів виробничої кооперації - операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектувальних та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, що технологічно взаємозв'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з виконання проектних, ремонтних робіт та технічного обслуговування, пов'язаних з виготовленням та реалізацією кінцевої продукції;
2) під час виконання договорів консигнації - операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (строку дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари, які належать консигнанту;
3) під час виконання договорів комплексного будівництва - операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі "ноу-хау" в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізацію проектів за схемою "будувати - експлуатувати - передавати" (Build-Operate-Transfer), здійснення шефмонтажу та авторського нагляду в будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (надання послуг), а також з поставки машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт (надання послуг);
4) під час виконання договорів тендерної поставки - операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
5) під час виконання договорів гарантійного обслуговування - експортні операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), умовами яких передбачено проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного приймання (випробовування, установки, монтажу, налагодження) товарів (робіт, послуг), а також проведення остаточних розрахунків після завершення відповідного гарантійного періоду;
6) під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устатковання частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;
7) під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України; операції з поставки природного газу за контрактами з постачальниками природного газу, які здійснює Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та з транспортування (транзиту) природного газу іноземного власника для його подачі у визначені договором місця (точки), умовами якого передбачається проведення остаточних розрахунків після підписання відповідних актів.
Враховуючи викладене, аналізуючи зміст контрактів колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та обгрунтовано дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач не мав правової можливості отримати висновок уповноваженого органу щодо продовження строків розрахунків за перерахованими вище контрактами на поставку.
Суд зазначає, що пунктом 9 контракту від 27.01.2016 року №1_2016, пунктами 8 від 19.04.2016 року №2_2016, від 10.06.2016 року № 4_2016, від 07.07.2016 року № 5_2016 визначений порядок врегулювання спорів, в якому зазначено, що всі спори, пов'язані з виконанням даного Контракту повинні бути врегульовані Покупцем та Постачальником шляхом переговорів.
Пунктом 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою, на виконання якого директором ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” на адресу ООО “ЦЕНТУР” (Росія) щомісячно надсилались претензії з проханням погасити заборгованість протягом 10 календарних днів з моменту отримання відповідного повідомлення.
Аналізуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про те, що в діях позивача, як учасника господарських відносин, не встановлено протиправної поведінки, збитків державі і вини в порушенні правил здійснення господарської діяльності оскільки останній вживав належні від нього заходи для повернення валютної виручки, вів претензійну роботу, внаслідок якої відбувалося поступове погашення боргів.
Також судом встановлено та дана обставина не заперечувалась сторонами по справі, що затримка в поверненні валютної виручки за вище зазначеними контрактами виникла не з вини позивача, а з вини контрагента позивача - нерезидента.
Таким чином в даному випадку враховуючи вимоги ст. 6 КАС України згідно якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини який в рішеннях у справах “Інтерсплав проти України”, “Бізнес Супорт Сентре проти Болгарії”, “Булвес АТ проти Болгарії”, які є джерелом права в Україні, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про неприпустимість залучення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії.
Крім цього суд зазначає, що ст. 1 Першого протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає право власності, в тому числі право власності позивача на зароблені ним гроші. Європейський суд з прав людини виходить з того (справа Спорронг і Лоннрот проти Швеції), що стаття 1 Протоколу № 1 включає в себе три норми. Перша, яка є загальною за своїм характером, стверджує принцип мирного володіння власністю; він виражений в першому реченні 1 абзацу. Друга норма стосується позбавлення майна і обумовлює це низкою умов; вона приведена у другому реченні того ж абзацу. Третя норма визнає, що держави-учасниці мають право контролювати використання власності відповідно до інтересів суспільства, вводячи такі закони, які вони вважають необхідними для цієї мети; вона міститься в 2 абзаці. Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що заходи забезпечення сплати податків чи інших внесків або штрафів в контексті абз. 2 ст. 1 Протоколу № 1 є втручанням у право власності і таке втручання слід розглядати відповідно до частини третьої нормою (справа ГазусДосьерундФордетекнікГмбХ проти Нідерландів). Для того щоб втручання в право власності було обґрунтованим, воно повинно переслідувати законну мету в інтересах суспільства (справа Джеймс проти Сполученого Королівства). Разом з тим, при такому втручанні в право власності необхідно визначити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав особистості (Спорронг і Лоннрот проти Швеції). Про необхідність дотримання балансу публічних і приватних інтересів при розгляді податкового спору суд також вказував у справі ГазусДосьерундФордетекнікГмбХ проти Нідерландів. У цій справі суд підкреслив, що держава має право користуватися “значною свободою (полем) розсуду”, поки вона “не позбавлена розумних підстав”.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що нарахування пені контролюючим органом за відсутності протиправної поведінки і вини платника у порушенні його контрагентами строків розрахунків в іноземній валюті та за даних обставин, коли платник вживав достатні і успішні заходи для стягнення заборгованості зі своїх боржників, позбавлене розумних підстав. У даному випадку не забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідними умовами захисту основних прав підприємства, оскільки в діях ТОВ “ВО “ЕЙВІМ” відсутні протиправна поведінка та вина.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 01.03.2017 року № НОМЕР_2, яким за порушення порядку та строків декларування валютних цінностей нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (в подальшому - Декрет), валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.
Пунктом 2 статті 16 цього Декрету встановлено, що мірою відповідальності (фінансовою санкцією) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету є штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Також цією нормою встановлено, що санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховний Суд України від 07.02.2012 р. по справі № 21-904а10, розглянувши питання неоднакового застосування судами касаційної інстанції п. 2 ст. 16 Декрету, зробив висновок, що положення Указу Президента України від 27 червня 1999 року N 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені пунктом 2 статті 16 Декрету, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18 листопада 1992 року N 2796-ХП "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що висновки, викладені відповідачем в акті документальної позапланової перевірки від 16.01.2017р. № 148/20-31-14-01-07/35244910 не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 01.03.2017 року підлягають скасуванню.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 року по справі 820/6335/17 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 по справі № 820/6335/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9
Повний текст постанови складено 21.05.2018.