Справа № 214/272/18 22-ц/774/1044/К/18
16 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 214/272/18
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Гладиш К.І.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
розглянув у відкритому судовому засіданні, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги ОСОБА_2, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1, та Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 лютого 2018 року, яке постановлено суддею Ткаченком А.В. у місті ОСОБА_3, -
В січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «ПівдГЗК» про стягнення моральної шкоди, спричиненої нещасним випадком, в обґрунтування якого вказано, що 17.12.2015 року виконуючи свою роботу відповідно до наряду, виданого майстром ОСОБА_4, йому та слюсарю ОСОБА_5 було доручено провести обслуговування дробарки. Під час ремонту якої, він, ОСОБА_5 та майстер ОСОБА_4 почали робити обтягування кріплення траверзи дробарки. Від навантажувального троса кронштейнер зірвало та трос різко перемістився в положення по прямій лінії від чаші дробарки до лебідки і вдарив позивача по ногам в результаті чого він був травмований.
Від нещасного випадку та його наслідків позивач переносить моральні страждання та переживання, які полягають в наступному: в момент нещасного випадку він переніс великий страх, біль та шок, що спричинило моральні страждання та переживання і за стан свого здоров'я та за своє майбутнє. Після нещасного випадку він був госпіталізований до КЗ «Криворізької міської лікарні №2» де проходив лікування з 17.12.2015р. по 01.03.2016р. Первинний діагноз був встановлений - відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої малої кісті без зміщення, загальний стан його здоров'я був визначений лікарями як середній.
Після проходження тривалого курсу лікування та проведення операції рішенням МСЕК йому первинно 05.04.2016 року було встановлено 65% втрати професійної працездатності і визнано інвалідом 2 групи, з наступним переоглядом 10 квітня 2017 року. В подальшому, при повторному огляді від 04.04.2017р. було встановлено також 65% втрати професійної працездатності та встановлено інвалідність 2 групи до 01.05.2018р. В зв'язку із нещасним випадком та наслідками, викликаними нещасним випадком, він був звільнений за станом здоров'я.
Вказав, що через втрату здоров'я в результаті нещасного випадку позивач переносить моральні страждання, оскільки після неодноразового лікування і по теперішній час переносить фізичні страждання. За висновком лікарів в нього наявний та виражений стійкий больовий синдром, порушення статичної функції та акту ходьби, тривалонезаживаючі рани нижньої правої гомілки, після травматичний деформуючий артроз, вегето дистонічний синдром правого стегна та правої гомілки, виражена кульгавість більш на праву ногу.
Суму спричиненої йому моральної шкоди позивач визначив в розмірі 160000 гривень, яку просив стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 35 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК»на користь держави судові витрати у розмірі 704,80 грн.
В апеляційній скарзі представник позивача ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та збільшення розміру морального відшкодування до визначеної позивачем суми з тих підстав, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, оскільки не взято до уваги, що відповідач по справі не забезпечив позивачу безпечних умов праці. Судом також не враховано, що внаслідок нещасного випадку позивач став інвалідом, змушений був тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, було порушено його нормальні життєві зв'язки, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі із пересуванням, оскільки він змушений використовувати допоміжні засоби, або допомогу інших людей.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ПівдГЗК»просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Так, обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи, а матеріалами справи не підтверджено винних дій відповідача. В даному випадку винні дії підприємства відповідача відсутні, оскільки встановлена вина самого позивача у нещаному випадку, що з ним стався. Також, зазначає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, визначений без урахування всіх обставин справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ «ПівдГЗК» просить апеляційну скаргу представника позивача залишити без задоволення, як необґрунтовану, на його думку.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який підтримав доводи його апеляційної скарги, яка подана від імені та в інтересах позивача, та просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача, представника відповідача ПАТ «ПівдГЗК» - ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги ПАТ «ПівдГЗК» та заперечувала проти доводів апеляційної скарги представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу ПАТ «ПівдГЗК», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «ПівдГЗК» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 17 грудня 2015 року при виконанні трудових обов'язків дробильника дробильно-транспортного комплексу ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав виробничу травму відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої малої бердової кості без зміщення, про що було складено акт №5 від 17 грудня 2015 року про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (а.с.10-15) і висновком МСЕК від 05 квітня 2016 року йому первинно було встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 65% та визнано інвалідом другої групи, починаючи з 05 квітня 2016 року з датою переогляду 10.04.2017 року.
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманою ним травмою внаслідок нещасного випадку, яка потягла за собою втрату професійної працездатності та встановлення інвалідності встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Разом з тим, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд в достатній мірі не обґрунтував розмір моральної шкоди в сумі 35 000 гривень.
Виходячи з положень ст. 23 ЦК України, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку чи професійного захворювання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість тілесних ушкоджень, характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь вини позивача у настанні нещасного випадку, ступінь втрати професійної працездатності, встановлення другої групи інвалідності і наслідки, що наступили, вважає необхідним змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 35 000 гривень до 60 000 гривень., у зв'язку з чим доводи апеляційної скариг представника позивача заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції зміні на підстав ст. 376 ЦПК України.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1, задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 лютого 2018 рокузмінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, збільшивши його з 35000 грн. до 60000 (шістдесят тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: