Справа № 182/7080/16-ц 22-ц/774/801/К/18
16 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 182/7080/16-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Гладиш К.І.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні, у м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Рибаковою В.В. у місті Нікополі Дніпропетровської області, -
В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення, в обгрунтування якого зазначила, що 02.07.2010 року за договором купівлі-продажу квартири вона придбала у ОСОБА_2 квартиру № АДРЕСА_1.
З часу укладення вказаного договору та по теперішній час вона не може повністю вступити у фактичне користування квартирою, так як відповідач залишилась зареєстрованою за вказаною адресою, фактично проживає у квартирі та з невідомих причин відмовляється залишати квартиру, забирати своє майно та інші матеріальні цінності. На її неодноразові вимоги щодо звільнення житлового приміщення, відповідач не реагує, пояснень не надає, погрожує тим, що сама нікуди з квартири не піде, відмовляється звільнити квартиру та передати квартиру у повне розпорядження позивача.
Вона мешкає у м. Києві, у неї склались обставини, за яких вона вимушена продати вказану квартиру, так як їй потрібні грошові кошти за місцем постійного перебування. Жоден з потенційних покупців не може хоча б оглянути квартиру. Крім того, ніхто не хоче купувати квартиру з зареєстрованими сторонніми особами.
На підставі наведеного позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні нею квартирою № 31 в будинку № 36 по вул. Шевченка в м. Нікополі Дніпропетровської області, позбавивши відповідача права користування вказаною квартирою та виселити з квартири № АДРЕСА_1.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 рокупозов ОСОБА_1 задоволено.
Усунуто перешкоди у здійсненні Махаєвою Оленою Олександрівною права користування квартирою № 31 в будинку № 36 по вул. Шевченка в м. Нікополі Дніпропетровської області, позбавивши Деря Людмилу Василівну права користування вказаною квартирою та виселивши Деря Людмилу Василівну з квартири № 31 в будинку № 36 по вул. Шевченка в м. Нікополі Дніпропетровської областібез надання іншого жилого приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що згідно, договору купівлі-продажу квартири вона продала ОСОБА_1 квартиру № АДРЕСА_1 однак за умови, що вона - ОСОБА_2 буде й далі проживати в цій квартирі разом з батьком позивача, а кошти позивач просила передати їй на розвиток бізнесу, що відповідачка й зробила. На теперішній час кошти відповідачу не повернуто, у зв'язку із чим вона звернулась до відділення поліції.
Судом першої інстанції при вирішенні спору допущено неповне з'ясування обставин справи, оскільки відповідач була відсутня в судовому засіданні та не могла надати пояснення та свої заперечення по суті спору, судом не досліджено обставини справи та не з'ясовано підстави того, чому відповідач не може виселитись із спірної квартири.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що квартира № АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 02.07.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 728 (а.с.9-11,16-22).
Право власності на вказаний об'єкт нерухомості зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 79297336 від 01.02.2017, номер запису про право власності: 16863297; дата, час державної реєстрації: 10.10.2016; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: р/н728, виданий 02.07.2010, видавник: Приватний нотаріус ОСОБА_5; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1 (а.с.11,16-22,24).
За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС України в Дніпропетровській області станом на 30.12.2016 року за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2 (а.с.14), яка була відчужувачем спірної квартири.
Домовленості між позивачем та відповідачем щодо користування квартирою не існувало.
З часу укладення договору купівлі-продажу від 02.07.2010 року квартири № АДРЕСА_2 відповідач залишається проживати у спірній квартирі, відмовляється її звільнити, забирати свої речі, передати квартиру у повне розпорядження позивачу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач перешкоджає позивачу, як власнику, вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою.
Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції стосовно того, що існують правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, проте не може погодитися з мотивами задоволення позову, з огляду на наступне.
У відповідності зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Згідно з ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 ЖК України. У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права володіння та користування своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом виселення особи, яка без достатніх підстав займає належну власнику квартиру чи домоволодіння.
Враховуючи, що на теперішній час квартира № АДРЕСА_2 належить позивачу ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_2 є колишнім власником вказаної квартири, та після укладення договору купівлі-продажу квартиру не звільнила, позивач, як власник спірної квартири, за захистом своїх прав звернулася до суду, відповідач без достатніх правових підстав до нині здійснює право користування та володіння квартирою, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення знайшли своє підтвердження, а тому можливо усунути для позивача перешкоди в користуванні квартирою № 31 в будинку № 36 по вул. Шевченко в м. Нікополі Дніпропетровської області шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та виселення на підставі ст.ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 386, ст. ст. 387, 391 ЦК України.
Висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі ч.3 ст. 116, ст. 150 ЖК України, колегія суддів вважає помилковими.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, щозгідно, договору купівлі-продажу квартири вона продала ОСОБА_1 квартиру № АДРЕСА_1 однак за умови, що вона - ОСОБА_2 буде й далі проживати в цій квартирі разом з батьком позивача, а кошти позивач просила передати їй на розвиток бізнесу, що відповідачка й зробила, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки договір купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 від 02.07.2010 року не містить зазначених відповідачем умов, питання щодо визнання вказаного договору недійсним відповідачем не ставилось.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що на теперішній час кошти відповідачу не повернуто, у зв'язку із чим вона звернулась до відділення поліції, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач передавала позивачу будь-які кошти, натомість, в п.2.1 договору купівлі-продажу квартири № АДРЕСА_1 від 02.07.2010 року зазначено, що за продану квартиру здійснено повний розрахунок.
Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що при вирішенні спору допущено неповне з'ясування обставин справи, оскільки відповідач була відсутня в судовому засіданні та не могла надати пояснення та свої заперечення по суті спору, судом не досліджено обставини справи та не з'ясовано підстави того, чому відповідач не може виселитись із спірної квартири, оскільки матеріали справи містять відомості про неодноразове належне повідомлення відповідача по справі про дату час та місце розгляду справи, судом належним чином досліджено матеріали справи і вірно встановлено, що відповідач по справі перешкоджає позивачу як власнику вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спірною квартирою.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, проте, рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 рокупідлягає змінити в частині мотивів задоволення позову, оскільки судом першої інстанції при вирішенні спору по суті невірно визначено норму матеріального.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 рокузмінити в частині мотивів задоволення позову.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: