Справа № 171/1521/16-ц 22-ц/774/999/К/18
Іменем України
15 травня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 171/1521/16-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Кислиця І.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Виконавчий комітет Грушівської сільської ради, ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року, яке ухвалене суддею Чумак Т.А. у м. Апостолове Дніпропетровської області о 10 годині 52 хвилини (відомості щодо дати складання повного судового рішення матеріали справи не містять), -
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Грушівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності.
Позов мотивовано тим, що в березні 2006 року вона дізналася від мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про те, що в селі є будинок, розташований по вул. Зелена, № 50, власник якого - ОСОБА_4 помер у 2005 році, і в будинку ніхто не проживає. Вона хотіла мати для проживання власний будинок, тому разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 познайомилася з матір'ю померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6, з якою вони домовилися про купівлю вказаного будинку за 1000 грн. Також вони домовилися, що ОСОБА_6 віддасть їм документи на будинок після отримання грошей. З дозволу ОСОБА_6 вона заселилася у вказаний будинок та почала в ньому проживати, робити ремонт, тому вважає, що вона добросовісно заволоділа чужим майном. Навесні 2006 року вона поїхала на роботу в м. Дніпро . Її мати ОСОБА_5 передала кошти за будинок ОСОБА_6, але розписки не брала. В травні 2006 року вона повернулася додому і хотіла зареєструватися у спірному будинку, але їй відмовили у реєстрації в зв'язку з відсутністю свідоцтва про право власності на будинок. Вона звернулася до ОСОБА_6 за документами, але та їй повідомила, що документи втрачені. На вказаний будинок претендує ОСОБА_2, яка є рідною сестрою померлого ОСОБА_4, і яка повідомила, що документи знаходяться у неї і вона їх не віддасть. Після смерті ОСОБА_4Ф спадщину ніхто не оформляв. За час проживання у будинку, належному ОСОБА_4, вона в повному обсязі виконувала всі обов'язки власника будинку: будинок відремонтовано, сплачуються комунальні послуги та податки, що свідчить про те, що вона відкрито та безперервно володіє вказаним нерухомим майном.
Посилаючись на вище викладе, просила суд, на підставі ч.1 ст.344 ЦК України, визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване в с. Грушівка по вул. Зелена, № 50, Апостолівського району Дніпропетровської області.
Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та неврахування того, що вона на законних підставах вселилася до будинку та протягом тривалого часу відкрито ним володіє, здійснюючи необхідні ремонтні роботи та сплачуючи комунальні платежі. При цьому, зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вона була вселена до будинку за згодою його власника ОСОБА_7, адже остання ніколи не була власником цього будинку.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_8.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_8.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_9, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що власником будинку № 50 в селі Грушівка (Ленінське), вулиця Зелена (ОСОБА_10), Апостолівського району, є ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 13.09.1990 року, посвідченого секретарем виконкому Ленінської сільської ради за реєстровим №213.
ОСОБА_4 помер 11.09.2005 року.
З 2006 року у будинку № 50 по вулиці Зеленій в селі Грушівка (колишня назва - Ленінське) Апостолівського району Дніпропетровської області проживають ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_11
Позивач ОСОБА_1 з 14.11.2008 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
01.01.2010 року позивач ОСОБА_1 уклала договір з ПП «Будівник Кривбасу» щодо надання їй послуг за адресою: с. Ленінське, вул. К. Маркса, 50, з холодного водопостачання.
01.10.2013 року позивач ОСОБА_1 уклала договір з КП «Патріот» щодо надання їй послуг за адресою: с. Ленінське, вул. К. Маркса, 50, з холодного водопостачання та вивозу побутового сміття.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі і, надавши їм належну оцінку згідно зі статтями 12, 76-81, 89 ЦПК України, а також встановивши обставини справи, правильно виходив із недоведеності та необґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності підстав, установлених статтею 344 ЦК України, для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Так, згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника, При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.
Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Суд дав належну оцінку зазначеним обставинам та наданим позивачкою доказам і дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність її вимог.
Доводи ж позивача про те, що спірний будинок було нею придбано за договором купівлі-продажу у матері померлого ОСОБА_4 не заслуговують на увагу колегії суддів, адже, матеріали справи не містять доказів укладення такого договору. Крім того, договір купівлі-продажу нерухомого майна (в даному випадку - домоволодіння) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а, як зазначено позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві, такого договору вона не укладала.
Посилання на утримання ОСОБА_1 будинку №50 по вулиці Зеленій в селі Грушівка Апостолівського району Дніпропетровської області та сплату комунальних послуг не є підставою для застосування положення ст. 344 ЦК України.
Твердження позивача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що з 2006 року відбулось саме добросовісне заволодіння нею спірним домоволодінням, суперечить встановленим судом обставинам, за якими вселення останньої до будинку відбулося без відповідної правової підстави, а саме: за усної згоди матері померлого власника будинку - ОСОБА_6 та документи на цей будинок позивачу не передавалися, про що ОСОБА_1 зазначає у своїй позовній заяві та не заперечувала при розгляді справи.
За таких обставин, передбачених законом підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру за набувальною давністю немає.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2018 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: