Провадження № 22-ц/774/2901/18 Справа № 202/6309/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.
Категорія 39
16 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2018 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права спадкування,
В жовтні 2016 року позивач звернулась з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 30.07.2016 року помер її батько, а відповідача - дід, ОСОБА_4. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1. У цьому ж місяці, до своєї смерті, ОСОБА_4 звернувся до неї і просив вирішити питання щодо спадкування належної йому частки квартири. ОСОБА_4 хотів заповісти 1/3 частину квартири відповідачеві і 2/3 частини - їй. У зв'язку з цим, вона сповістила відповідача, але ОСОБА_3 відповів, що він вже має заповіт і не дасть можливість його змінити. Відповідач відмовився надавати паспорт ОСОБА_5, який знаходився у нього, і відмовився запросити нотаріуса. В зв'язку з тим, що відповідач умисно перешкоджав ОСОБА_4 змінити заповіт, позивач просила суд усунути ОСОБА_6 від права на спадкування після смерті ОСОБА_4
Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт зазначає, що матеріали справи містять докази того, що відповідач утримував паспорт свого діда, чим перешкоджав укладенню заповіту, однак суд необґрунтовано не прийняв їх до уваги.
Відповідач ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що паспорт померлого постійно знаходився в його квартирі, ОСОБА_4 змінювати заповіт не збирався, однак позивач перевезла його перед смертю до себе з метою тиску та зміни заповіту.
Позивач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, про час розгляду справи повідомлена належним чином (а.с.141).
Вислухавши відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 30 липня 2016 року помер ОСОБА_4, батько позивача і дід відповідача ( а.с.4,6,7).
Згідно Свідоцтву про право власності на житло від 21.11.2001 року, виданому виконкомом міської Ради народних депутатів, ОСОБА_4 належала Ѕ частина квартири № АДРЕСА_1 (а.с.5).
З пояснень сторін судом першої інстанції встановлено, що за час свого життя ОСОБА_4 склав заповіт на ім'я ОСОБА_3, відповідача у справі.
З досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції доказів встановлено, що позивач сама пропонує ОСОБА_4 змінити раніше складений ним заповіт, указує як потрібно розподілити частки між нею та відповідачем у спадковій квартирі; наполягає на тому, щоб запросити нотаріуса для складання нового заповіту. При цьому сам ОСОБА_4 такого волевиявлення не висловлює, а лише погоджується на пропозицію позивача. Все це відбувається майже за тиждень до смерті ОСОБА_4, який, будучи в 85 річному віці, знаходився у дуже ховоробливому стані, про що свідчить те, що він не піднімається з ліжка і ледве, не одразу, відповідає на запитання.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.81 ЦПК України, ст.1224 ЦК України, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги позивача зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів, право на оцінку яких має лише суд, згідно ст.89 ЦПК України.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що відповідач заволодів паспортом померлого та з 2014 року утримував його у себе матеріалами справи не підтверджуються, сам ОСОБА_4, за життя, з 2014 року до відповідних органів щодо викрадення чи втрати паспорту не звертався.
Відповідно до частини другої статті 1224 ЦК України, не мають право на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 з користливих мотивів перешкоджав померлому висловити свою останню волю, тому положення ст.1224 ЦК України до відповідача застосовані бути не можуть.
Передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 січня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
ОСОБА_7