21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 537/797/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Бенедик А.П.
суддів: Донець Л.О. , Мельнікової Л.В.
за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука (головуючий-суддя І інстанції: Сьоря С.І.) від 13.04.2018р. (повний текст рішення складено 13.04.2018р.) по справі №537/797/18
за позовом ОСОБА_2
до поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП ОСОБА_1, третя особа Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду із адміністративним позовом до Поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Кременчуці ДПП ОСОБА_1, третя особа Управління патрульної поліції у м.Кременчуці ДПП, в якому просив скасувати постанову серії БР №894442 від 17.02.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. і закрити провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 17.02.2018 року інспектором винесено оскаржувану постанову, згідно із якою вказано, що позивач, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м.Кременчуці, по вул. А. Герасимовича, 174 порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 додатку 1 «Проїзд без зупинки заборонено» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), а саме здійснив проїзд без зупинки перед розміткою. Спірною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач не погоджується з даною постановою, вважає, що вона є незаконною та винесена з порушення вимог діючого законодавства. Зазначив, що рухаючись по вул. А.Герасимовича, 174 він дотримався вимог ПДР України та зупинився перед дорожнім знаком «Стоп», потім він повернув ліворуч. Після чого, він був зупинений працівниками патрульної поліції. Зазначає, що розташування працівників поліції під час вчинення ним так би мовити «правопорушення» не дозволяло останнім правильно оцінити всі обставини вказаної ситуації, так як вони знаходилися за металевим парканом, і вони не могли бачити точний рух його автомобіля. Також, працівниками поліції під час зупинки позивача не було дотримано вимоги пункту 8.9 ПДР України. Також приймаючи оскаржувану постанову, інспектор не вказав обставини, які він зобов'язаний з'ясувати при розгляді справи, відповідно до ст. 280 КУпАП, а саме: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду. Такі дії інспектора свідчать про його упереджене ставлення.
Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13.04.2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №894442 від 17.02.2018 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження у справі про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП закрито та оголошено усне зауваження.
Не погодившись із судовим рішенням, поліцейським роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 13.04.2018 року та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови інспектор керувався ПДР України та КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєно. До постанови додано відеозапис, який слугує беззаперечним підтвердженням вини позивача. Накладене інспектором стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. встановлене санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП, як фіксоване та безальтернативне, а тому є співмірним із допущеним позивачем порушенням.
Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 17.02.2018 року поліцейським роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП ОСОБА_1 винесено постанову серії БР №894442, якою до позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Як вбачається із зазначеної постанови, позивач 17.02.2018 року керуючи автомобілем НОМЕР_1, в м. Кременчуці, по вул. А. Герасимовича, 174 порушив вимогу дорожнього знаку 2.2 додатку 1 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР України, а саме здійснив проїзд без зупинки перед розміткою.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. Проте, позивач після порушення вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР України, проїхав незначну відстань, після чого останній зупинив автомобіль перед дорогою, яка перетинається, дав дорогу транспортним засобам, що рухалися дорогою, яка перетинається і лише потім здійснив маневр повороту ліворуч, не створивши при цьому жодних перешкод та небезпеки іншим учасникам дорожнього руху. Враховуючи вищевикладене, встановлені судом обставини вчинення правопорушення, а також те, що наслідки вчиненого позивачем правопорушення не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, виходячи із засад гуманності, суд дійшов висновку про малозначність допущеного позивачем правопорушення та досягнення виховних і превентивних цілей, у даному випадку, можливе без застосування адміністративного стягнення, а тому наявні підстави звільнити позивача від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП та обмежитися усним зауваженням.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015р. за № 1395 (далі - Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п.1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. і ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Надаючи оцінку оскарженій постанові у справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Згідно положень п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п. 8.1 ПДР України).
Відповідно до вимог дорожнього знаку 2.2 Розділу 33 ПДР України "Проїзд без зупинки заборонено", забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.
Розділом 34 ПДР України передбачено, що горизонтальна розмітка має таке значення: 1.12 (стоп-лінія) - позначає місце, де водій повинен зупинитися за наявності знаку 2.2 або при сигналі світлофора чи регулювальника, що забороняє рух.
Відповідно до наданого відповідачем під час розгляду справи відеозапису зробленого за допомогою технічного засобу, який встановлено у службовому автомобілі та за допомогою нагрудної камери вбачається, що біля будинку №174 по вул.А.Герасимовича в м.Кременчуці Полтавської області встановлено знак 2.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено» та на дорожнє покриття нанесена горизонтальна розмітка 1.12 (стоп - лінія), тобто водії транспортних засобів на даній ділянці проїзної частини, зобов'язані виконувати вимоги вказаного дорожнього знаку та зупиняти транспортні засоби перед розміткою 1.12. (стоп - лінія). В свою чергу, водій автомобіля НОМЕР_2 рухається по вул.А.Герасимовича в м.Кременчуці та при наявності дорожнього знаку 2.2 не зупиняється у місці, яке позначено горизонтальною розміткою 1.12 (стоп - лінія).
Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення водіями встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Враховуючи встановлення під час судового розгляду справи факту порушення позивачем вимог знаку 2.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено», колегія суддів дійшла висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та як наслідок, правомірності накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення та звільнення позивача від адміністративної відповідальності, оголошення йому усного зауваження та закриття провадження у справі за малозначністю, виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 14.07.2015 № 596-VII-I внесено зміни до ч.2 ст.33 КУпАП, а саме: при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Статтею 22 КУпАП встановлюється, що усне зауваження може бути зроблено лише за малозначне правопорушення. Законодавство не містить їх переліку або вказівок на ознаки, що дозволяють судити про малозначність провини. Стаття не передбачає обов'язковості звільнення від адміністративної відповідальності за всі малозначні правопорушення, а передбачає тільки право прийняти таке рішення. У зв'язку із цим посадова особа зобов'язана розглянути всі сторони адміністративного правопорушення, оцінити його наслідки, переконатися, що внаслідок його вчинення не завдана значна шкода окремим громадянам або суспільству, дослідити обстановку, в якій вчинене порушення, особистість порушника, обставини, що зм'якшують і обтяжують відповідальність тощо.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи вказані правові норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Відтак, закриваючи провадження у справі та оголошуючи позивачу усне зауваження, суд першої інстанції не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений розглядати справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП, оскільки в силу частини 1 статті 222 КУпАП розгляд такої справи віднесений цим Кодексом до відання органів Національної поліції та, відповідно, саме ці органи вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі статті 22 КУпАП.
Крім того, судом першої інстанції не обґрунтовано в чому полягає малозначність вчиненого правопорушення. Посилання суду на те, що наслідки вчиненого позивачем правопорушення не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб не береться до уваги судом апеляційної інстанції, так як відповідальність в даному випадку настає за порушення ПДР України, а не за спричинення шкоди. Спричинення такої шкоди підпадає під дію інших норм законодавства, а не ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження позивачем.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови.
Вимоги позивача про закриття провадження у справі також не можуть бути задоволені, оскільки вони є похідними від вимог про скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Кременчуці ДПП ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 13.04.2018р. по справі №537/797/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП ОСОБА_1, третя особа Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст постанови складено 21.05.2018 р.