16 травня 2018 р. Справа № 816/25/18
Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Абраамян Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 (суддя Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 09.02.18) по справі № 816/25/18
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративим позовом до Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - Кременчуцький ОУПФУ Полтавської області, відповідач), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №650 від 08.12.2017 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1; зобов'язати відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017 з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги із посиланням на висновки семантико-текстуальної експертизи від 26.12.2017 №101/17 заявник вказав, що суд першої інстанції неправомірно обмежив його у праві на перерахунок пенсії як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до пункту 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки за змістом даної норми він має право на новий перерахунок пенсії безвідносно до обставин непроходження дійсної строкової служби.
Скориставшись правом відзиву на апеляційну скаргу, відповідач вказав, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального права та доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують.
Представник відповідача Шелих В.І. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні скарги.
Позивач та його представник у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, учасниками справи не оспорюється та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Кременчуцькому ОУПФУ Полтавської області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі - Порядок №1210), пенсія ОСОБА_1 була перерахована в порядку та у розмірі, визначеному вказаною постановою з 01.01.2012.
У зв'язку з внесенням постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 № 851 змін до Порядку № 1210, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.10.2017 на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року (а.с. 10-11).
Рішенням від 08.12.2017 № 650 Кременчуцький ОУПФУ Полтавської області (Крюківський район) відмовив позивачу в перерахунку пенсії з тієї підстави, що заявник приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби (а.с. 12).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон № 796-ХІІ).
Стаття 59 Закону № 796-ХІІ стосується виключно військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Визначені у цій статті умови та підстави призначення пенсії по інвалідності відповідній категорії осіб у Законі № 796-ХІІ у редакціях: законів України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V (діяла до 01 жовтня 2017 року) та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII (діє з 01 жовтня 2017 року) не змінювалися.
Частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 05 жовтня 2006 року № 231-V було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01 жовтня 2017 року, було визначено одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01 жовтня 2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Таким чином, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Враховуючи вищезазначене, частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або
2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або
3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ не допускається):
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 25.07.1986 по 25.08.1986, тоді як відповідно до записів військового квитка НОМЕР_1 строкову військову службу він проходив з 06.05.1978 по 18.04.1980 (а.с. 36, 40).
Тобто, на момент участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, останній дійсну строкову службу не проходив.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження ним дійсної строкової служби, та Кременчуцький ОУПФУ Полтавської області правомірно відмовив позивачу в перерахунку пенсії з вказаних вище підстав.
Враховуючи вищевикладене та нормативно-правове обгрунтування спірних правовідносин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів позивача щодо наявності у нього права, гарантованого вищевказаною нормою Закону.
Посилання заявника апеляційної скарги на висновок семантико-текстуальної експертизи від 26.12.2017 №101/17 відносно тлумачення пункту 9-1 Порядку № 1210 як доказ у справі, колегія суддів відхиляє з огляду на положення ч.2 ст. 101 КАС України, відповідно до якої предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Як вбачається з матеріалів справи на вирішення семантико-текстуальної експертизи поставлено таке питання: "Чи вбачається з об'єктивного змісту тексту "9-1 За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, за формулою...", що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року, за формулою..., а не виключно за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю?".
Таким чином, перед експертом поставлено передусім питання правового характеру, що пов'язані з тлумаченням диспозиції норми 9-1 Порядку № 1210, та таке тлумачення здійснено без урахування інших норм права без з'ясування їх логічного змісту, а тому не враховується колегією суддів як достатній та належний доказ у справі.
Щодо посилання апелянта про наявність ознак дискримінації у пенсійному забезпеченні військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. А в ст.1 Протоколу №12 до цієї Конвенції передбачена загальна заборона дискримінації:
"1. Здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою, наприклад за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національної меншини, майнового стану, народження або за іншою ознакою.
2. Ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади за будь-якою ознакою, наприклад за тими, які зазначено в пункті 1".
Слід зазначити, що дискримінація може бути прямою (різне поводження до людей в однаковій ситуації) та непрямою (однакове поводження з людьми, незважаючи на те, що дехто з них знаходиться в певній особливій ситуації).
Так, у справі "Тлімменос проти Греції" (Thlimmenos v. Greece, рішення від 06.04.2000, заява № 34369/97) ЄСПЛ наголосив, що згідно зі статтею 14 Конвенції право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, порушується, коли Держави ставляться по-різному до осіб в аналогічних ситуаціях, не забезпечуючи при цьому обєктивного та розумного виправдання. Однак це не єдиний аспект заборони дискримінації у статті 14 Конвенції. Право не зазнавати дискримінації у користуванні правами, гарантованими Конвенцією, також може бути порушене, коли Держави, не маючи об'єктивних і розумних підстав, не застосовують різний підхід до осіб, які перебувають у ситуаціях, що істотно відрізняються.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено перелік категорій осіб, на яких норма ст. 59 Закону № 796-ХІІ розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби саме з підстав того, що військовослужбовці, які проходять дійсну строкову службу, отримували мінімальне грошове забезпечення, а тому потребують додаткового соціального захисту.
За таких обставин, особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб, що проходили дійсну строкову службу в період підвищеної небезпеки, пов'язаною з впливом радіаційного випромінювання, встановлені частиною 3 статті 59 Закону, не можуть вважатися дискримінацією, а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів вважає безпідставними.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи правильність висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необгрунтованості позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі № 816/25/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 21.05.18.