21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/1604/18
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
з участю секретаря судових засідань Сідельник Г.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови,
суддя(і) у І інстанції Іванчулинець Д.В.,
час ухвалення рішення 14 год. 49 хв.,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
23 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 7 листопада 2017 року, винесену заступником начальника відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Ярошем Сергієм Івановичем, при примусовому виконанні виконавчого листа за № 807/2212/13-а виданого 21 вересня 2015 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 807/1485/17 позов задоволено.
У апеляційній скарзі відповідач відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області (далі - ВПВР) просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він не є відповідним органом державної виконавчої служби в розумінні статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а тому у даній справі ВПВР не є належним відповідачем.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 та частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження були передчасними, оскільки той не переконався у тому, чи ліквідація боржника допускала правонаступництва виконання його обов'язків, як це вимагає пункт 3 частина 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та чи не порушено принципу безперервності виконання функцій держави. Тому суд дійшов висновку, що дії державного виконавця по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до позовної заяви ОСОБА_2, він звернувся до суду з адміністративним позовом до ВПВР, у якому просив скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР про закінчення виконавчого провадження.
Разом із тим, приписами частини 3 статті 181 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Така ж норма встановлена і частиною 3 статті 287 КАС України, чинною на час вирішення спору судом першої інстанції.
Згідно із пунктом 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, органами державної виконавчої служби є:
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;
управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;
районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).
Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не є самостійними органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.
При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі було встановлено приписами статті 52 КАС України, у редакції на час звернення до суду.
За правилами частини 1 статті 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.
Окрім того, приписами частини 1 статті 48 КАС України на час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції також передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги, допустити заміну первинного позивача належним позивачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції (частина 7 статті 48 КАС України).
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду позов ОСОБА_2 до ВПВР, який є неналежним відповідачем у даному спорі, задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись статтями 229, 243, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області задовольнити.
Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у справі № 807/1485/17 та прийняти нову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді Р.В.Кухтей
С.П.Нос
Постанова у повному обсязі складена 21 травня 2018 року.