17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5356/17
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Тацій Л.В.
суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2017р., суддя Рубан В.В., м. Харків, повний текст складено 03.01.18 року по справі № 820/5356/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 15.05.2017 № 60865-00, № 60864-00, № 60863-00, № 60859-00, № 60857-00, № 60858-00, № 60860-00, та повідомлення-рішення № 6938-00 від 12.06.2017 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2018р. по справі № 820/5356/17 позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.
Позивач у доводах апеляційної скарги вказує на те, що нерухоме майно, на яке нараховано податок, не є об'єктом оподаткування в розумінні ст. 266 ПК України, а також на те, що нарахований податок на нерухоме майно є місцевим податком, у рішенні сільської ради, яким визначено ставку податку, допущено описку, яка виправлена, а отже застосована відповідачем ставка податку 3% замість 0,3% є наслідком такої помилки органу місцевого самоврядування, за яку не може нести відповідальність позивач.
Відповідач надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує в повному обсязі.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених у скарзі, просили її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача змісту судового рішення, що оскаржується, апеляційної скарги, пояснення учасників справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 як за власником рахуються нежитлові будівлі за адресами:
- АДРЕСА_1, загальною площею 259,3 кв.м;
- АДРЕСА_2, загальною площею 888,7 кв.м;
- АДРЕСА_3 загальною площею 817,2 кв.м;
- АДРЕСА_4, загальною площею 566,8 кв.м
- АДРЕСА_5, загальною площею 290,1 кв.м;
- АДРЕСА_6, загальною площею 16,3 кв.м;
- АДРЕСА_7, загальною площею 312,1 кв.м;
- АДРЕСА_8, загальною площею 1022,6 кв.м.
Відповідно до Рішення Високопільської сільської ради від 29.01.2016 № 06/IV-VII ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для інших будівель становить 3% від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня (звітного) податкового року.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області, з урахуванням ставок податку за інші будівлі 3%, встановленого рішенням Високопільської сільської ради від 29.01.2016 року № 06/IV-VII, з урахуванням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у ОСОБА_1 нерухомого майна, здійснено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Таке нарахування здійснено на підставі податкових повідомлень-рішень на загальну суму - 166 064,84 грн.: від 15.05.2017 року № 60865-00 на суму 42 274,28 грн., від 15.05.2017 № 60864-00 на суму 36 738,86 грн., від 15.05.2017 № 60863-00 на суму 10 719,46 грн. , від 15.05.2017 № 60859-00 на суму 33783,05 , від 15.05.2017 № 60857-00 на суму 23 431,51 грн., від 15.05.2017 № 608-58-00 на суму 673,84 грн., від 12.06.2017 № 6938-00 на суму 6 451,11 грн., від 15.05.2017 № 60860-00 на суму 11992,73 грн. за 2016 рік згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України.
Позивач, не погодившись із рішеннями, оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач є власником нерухомого майна, яке є об'єктом оподаткування, а врахована ставка за рішенням сільської ради в розмірі 3% є правомірною, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішення, до рішення сільської ради зміни не вносились та воно в цій частині не скасовувалось.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач є власником нежитлових будівель, зареєстрованих за адресами: АДРЕСА_5, загальною площею 290,1 кв.м., зокрема: нежитлова будівля млин- олійниця літ. «А-1»; АДРЕСА_2, загальною площею 888,7 кв.м., нежитлова будівля зерносховище літ. «А-1», АДРЕСА_7, загальною площею 312,1 кв.м.; нежитлова будівля механізована майстерня літ. «А-1», АДРЕСА_6, загальною площею 16,3 кв.м., нежитлова будівля літ. «А-1», АДРЕСА_1, загальною площею 259,3 кв.м.; нежитлова будівля кафе-їдальня літ. «А-1», АДРЕСА_4, загальною площею 566,8 кв.м.; нежитлова будівля телятник літ. «А-1», АДРЕСА_9, загальною площею 9,2 кв.м.; нежитлова будівля вагова «А-1», АДРЕСА_8, загальною площею 1022,6 кв.м.; нежитлова будівля критий тік літ. «А-1»; АДРЕСА_10, загальною площею 755,5 кв.м.; нежитлова будівля автомобільний гараж (кімнати 23, 24, 25, 27, 28, 29, 30) літ. «А-1», АДРЕСА_11, загальною площею 817,2 кв.м.; нежитлова будівля телятник 4-х рядний літ. «А-1», АДРЕСА_12, загальною площею 229,4 кв.м., контора літ. «А-1», АДРЕСА_13, загальною площею 135,3 кв.м., нежитлова будівля ЗАВ-20 літ. «А-1», АДРЕСА_14, загальною площею 2544,5 кв.м., нежитлова будівля механізований тік літ. «А-1».
Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.
Відповідно до пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.
З матеріалів справи судом встановлено, що, позивач є власником нежитлових будівель, які за вимогами ДК 018-2000 належить до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади», а факт відповідності належного позивачу нерухомого майна до вказаної групи підтверджується свідоцтвами про право власності.
Вказані будівлі використовуються у промисловій діяльності, тобто в процесі виробництва продукції (товарів і послуг), що підтверджується довідкою № 371 від 02.05.2018 року Високопільської сільської ради.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в силу приписів п.п. «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єкти нерухомості, по яким позивачу нараховано податок, не є об'єктом оподаткування податком на нерухомість відмінну від земельної ділянки, у зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.
Вказаний висновок відповідає позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року у справі № 822/2624/16.
Доводи відповідача по те, що ним при нарахуванні податку використовувались дані Єдиного державного реєстру нерухомості, з яких неможливо встановити до якої групи належать будівлі, а позивач, отримавши податкові повідомлення - рішення мав обов'язок провести звірку, надавши відповідні документи, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 266.7.3. п. 266. 7 ст. 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином, нормами ПК України передбачено право, а не обов'язок платника податку щодо звернення до податкового органу із заявою про проведення звірки.
Водночас, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частинами 1 та 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Таким чином, позивач правомірно скористався своїм правом, оскарживши податкові повідомлення - рішення безпосередньо до суду, не звертаючись до податкового органу попередньо із заявою про проведення звірки.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що положеннями п. 10.3 ст. 10 ПК України передбачено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Рішенням Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області IV сесії VII скликання від 29 січня 2016 року № 06/IV-VII "Про внесення змін до рішення № 04-XLL VIII-VI від 23 січня 2015 року "Про справляння податків та зборів на території Високопільської сільської ради" затверджено Положення «Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне ід земельної ділянки, по Високопільській сільській раді», пунктом 2.5.1, якого встановлено ставку податку для категорії «інші будівлі» в розмірі 3 % від розміру мінімальної заробітної плати.
Проте, рішенням XVII сесії VII скликання Високопільської сільської ради від 07.07.2017 року № 08/ XVII - VII, у зв'язку з тим, що було допущено технічну помилку у Положенні «Про порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне ід земельної ділянки, по Високопільській сільській раді», в пункт 2.5.1 внесені зміни, а саме викладено пункт в наступній редакції «інші будівлі - 0,3 % від розміру мінімальної заробітної плати».
Таким чином, у даному випадку сільською радою, не вносились зміни до регуляторного акту, а виправлено помилку, допущену у рішенні, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що рішенян Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області IV сесії VII скликання від 29 січня 2016 року із внесеними до нього 07.07.2017 року змінами, можливо лише з початку нового бюджетного періоду, а саме з 01.01.2018 року, є помилковим.
Дана обставина, - допущення помилки, що визнано та виправлено самостійно селищною радою, тобто суб'єктом, який встановлює ставку податку, є самостійною підставою для перерахунку податку, обрахованого попередньо за ставкою, що визнана помилковою.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки нарахований контролюючим органом за звітний 2016 рік неправомірно, оскільки нарахований на нерухоме майно, що не є об'єктом оподаткування даним податком, а також із застосуванням помилкової ставки податку.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для задоволення позову.
У відповідності до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення з вищенаведених підстав підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 317, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2017р. по справі № 820/5356/17- скасувати.
Прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Харківській області від 15.травня 2017 року: № 60865-00, № 60864-00, № 60863-00, № 60859-00, № 60857-00, № 60858-00, № 60860-00, та повідомлення-рішення № 6938-00 від 12 червня 2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 4151 (чотири тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 22.05.2018.