Головуючий І інстанції : Клочко К.І.
17 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/312/18
Харківський апеляційний адміністративний суд
у складі колегії:
головуючого судді: Перцової Т.С.
суддів: Гуцала М.І. , Жигилія С.П.
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (м. Полтава) від 05.03.2018 р. по справі № 816/312/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України треті особи ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протоколу засідання комісії протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії,
01 лютого 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - Міноборони, відповідач), за участю третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив суд :
- визнати протиправним та недійсним протокол №36 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року в частині відмови в розгляді документів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та повернення їх на доопрацювання;
- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як інваліду з 17.11.2015 р., інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, з врахуванням того, що відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 р. по справі № 816/312/18, прийнятим в порядку спрощеного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протоколу засідання комісії протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом від 20 травня 2016 року №36 в частині повернення на доопрацювання документів відносно ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата звільнення 04 травня 1989 року, дата встановлення інвалідності - 17 листопада 2015 року), номер у списку 425.
Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як інваліду ІІ групи з 17 листопада 2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту б) частини 1 статті 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 року по справі № 816/312/18 скасувати, позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду; у разі, якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для залишення позовної заяви без розгляду - ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, встановленого ч.2 ст.122 КАС України. Так, на думку відповідача, про повернення документів щодо призначення одноразової грошової допомоги на доопрацювання та про причини повернення документів ОСОБА_1 було письмово повідомлено і стало відомо ще у 2016 році з отриманого ним листа Полтавського ОВК № 10/378/425 від 31.05.2016 року. До суду позивач звернувся лише 01.02.2018 р., тобто, після спливу більш ніж річного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. При цьому, позивач не скористався наданим йому правом звернутися із запитом стосовно результатів розгляду Міністерством оборони України його документів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність у позивача процесуальної заінтересованості у результатах розгляду його документів відповідачем та пропущення строку звернення до суду без поважних причин. Вказав, що позивачем із заявою про виплату допомоги не було надано документу, що свідчить про обставини та причини поранення, зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. У документах позивача відсутні будь-які докази його госпіталізації та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми. Витяг з протоколу ЦВЛК та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, на думку відповідача, не є належним документом про обставини та причини поранення у розумінні п.11 Порядку № 975.
Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Вказав, що жодного повідомлення з Полтавського ОВК про результати розгляду поданих документів до грудня 2017 року позивач не отримував,
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи неприбуття жодного з учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним повідомлені про дату, час і місце судового засідання, можливість вирішити справу на підставі наявних доказів, колегія суддів, керуючись пунктом 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період з листопада 1987 року до липень 1988 року, виконуючи інтернаціональний обов'язок в Демократичній Республіці Афганістан, де велись бойові дії, що підтверджується даними його військового квитка № НОМЕР_1 , копія якого долучена до матеріалів справи.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12.10.2015 №3748 щодо колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , поранення (контузія) та захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з наявною в матеріалах справи копією довідки Полтавської обласної МСЕК №2 серія АВ №0188113 від 01.12.2015 р. позивачу вперше встановлено ІІ групу інвалідності з 17.11.2015 у зв'язку з наявними пораненням (контузією) та захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Зазначене також підтверджується висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №1869/Ж від 02.10.2015, копія якого надана до матеріалів справи.
22.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Гадяцького РВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії витягу з протоколу від 20.05.2016 №36 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі по тексту - Комісія Міноборони) документи ОСОБА_1 , направлені до Міноборони Полтавським ОВК для вирішення питання щодо отримання останнім одноразової грошової допомоги, були повернуті на доопрацювання з посиланням на відсутність документів, які свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
31.05.2016 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_1 та військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 оформлено лист №10/378/425, у якому вказано, що відповідно до рішення Комісії Міноборони (протокол від 20.05.2016 р. №36) заява ОСОБА_1 та документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міноборони на доопрацювання. Повідомлено, що для повторного розгляду документів ОСОБА_1 та прийняття рішення необхідно додатково надати до Полтавського ОВК документ військової частини, що засвідчує факт отримання та причину і обставину його поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, доказів направлення та вручення позивачу вказаного листа матеріали справи не містять.
Як зазначено ОСОБА_1 у позовній заяві про існування протоколу від 20.05.2016 №36 йому стало відомо лише у грудні 2017 року в результаті отримання листа Полтавського ОВК від 22.12.2017 №10/2591. Вказаним листом його було проінформовано, що документи щодо виплати йому одноразової грошової допомоги повернуті Департаментом фінансів Міноборони на доопрацювання, питання щодо направлення документів до Департаменту для розгляду питання призначення і виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги буде розглянуто після надання останнім до Полтавського ОВК документів військової частини, що засвідчують факт отримання та причину і обставину його поранення (контузії, травми, каліцтва).
Позивач, не погодившись з рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України про повернення на доопрацювання документів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби, 01.02.2018 звернувся до суду за даним позовом про визнання протоколу засідання комісії протиправним та недійсним, зобов'язання вчинити певні дії.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за результатами розгляду висновку ІНФОРМАЦІЯ_5 та документів позивача. При цьому, з метою ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції, з вказівкою на ч.2 ст.9 КАС України, дійшов висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міноборони в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновкам суду першої інстанції, з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ).
Так, відповідно до статті 1 Закону №2011-ХІІ, соціальним захистом військовослужбовців є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Отже, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби.
Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа № 21-446а14 та від 21.04.2015 справа № 21-135а15.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, станом на час встановлення позивачеві інвалідності - 17.11.2015 року механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок № 975).
У відповідності до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
За приписами п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем встановлено два альтернативні варіанти рішень, які можуть прийматися розпорядником бюджетних коштів за результатами розгляду документів особи, яка претендує на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності - призначення допомоги або відмова у її призначенні. Цією нормою не надано Міноборони як розпоряднику бюджетних коштів приймати рішення про направлення документів на доопрацювання.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Міністерством оборони України не було прийнято рішення, передбаченого Порядком № 975 щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги позивачу або відмову у її призначенні, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку від 25.12.2013 р. № 975.
Як вбачається з матеріалів справи, подані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги повернуто Департаментом фінансів Міністерства оборони України на адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 на доопрацювання з посиланням на неподання ОСОБА_1 документу, що свідчить про причини і обставини поранення.
Колегія суддів зазначає, що повернення на доопрацювання документів, як вид рішення за наслідками розгляду вищевказаних документів, не передбачений законом, а тому слід дійти висновку, що відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом.
З приводу доводів першого відповідача про те, що позивачем не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи містить витяг з протоколу № 3748 від 12.10.2015 року Центральної військово- лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України, яким встановлено, що отримані позивачем множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох рук, правої ноги (контузія головного мозку - 1988 р.) сержанта у відставці ОСОБА_1 . ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.13).
Відповідно до п.21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі по тексту - Положення №402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року N 36 (0169-01), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року N 2 (0177-94), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за N 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення №402).
Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 3748 від 12.10.2015 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії).
Враховуючи вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що позивач подав належні документи, які зазначені в п.11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідачем Міністерством оборони України як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення, дій та бездіяльності у спірних відносинах, зокрема, дотримання встановленої Порядком № 975 процедури розгляду документів, поданих для призначення одноразової грошової допомоги по інвалідності, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міноборони, оформленого протоколом від 20 травня 2016 року №36 в частині повернення на доопрацювання документів відносно ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача розглянути питання про призначення позивачеві одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як інваліду ІІ групи з 17.11.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту б) частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
При цьому судовою колегією враховується, що Верховний Суд України у постановах від 18.03.2014 року у справі №21-11а14 та від 22.04.2014 року у справі №21-484а13 висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання.
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що копії рішення Комісії Міноборони про повернення документів на доопрацювання ОСОБА_1 не направлялось, а тому останній був позбавлений можливості оскаржити його у строк, встановлений ч.2 ст.122 КАС України.
При цьому, матеріали справи не містять доказів направлення та вручення позивачу листа Полтавського ОВК від 31.05.2016 № 10/378/425, на який посилається відповідач в обґрунтування доводів про пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
З метою з'ясування обставин, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, на підтвердження своїх доводів про пропущення ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, судом апеляційної інстанції призначено розгляд даної справи у відкрите судове засідання.
Між тим, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не прибули, доказів вручення позивачеві листа Полтавського ОВК від 31.05.2016 № 10/378/425 або копії оскаржуваного рішення (протоколу) Міноборони не надали.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ані відповідачем, ані Полтавським ОВК суду не надано жодних належних доказів, які б підтверджували факт своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про спірне рішення у 2016 році.
Докази того, що ОСОБА_1 дізнався про прийняте відповідачем рішення раніше, ніж зазначає позивач - у грудні 2017 року - в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, та про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2018 по справі № 816/312/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді М.І. Гуцал С.П. Жигилій
Повний текст постанови складений та підписаний 22.05.2018.