Провадження № 11-кп/774/698/18 Справа № 179/1818/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
17 травня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимого: 30.10.2017 року Магдалинівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 180 годин громадських робіт
визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040470000504, -
встановила:
Вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 29 вересня 2017 року близько 18 год., знаходячись біля буд. АДРЕСА_2 , наніс один удар невідомим предметом в голову ОСОБА_8 , чим спричинив йому тілесні ушкодження в результаті чого той впав та втратив свідомість. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_7 наніс ще тому невідомим предметом невстановлену кількість ударів в обличчя та грудну клітку потерпілого. Всі вищевказані тілесні ушкодження, відносяться в сукупності до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Крім того, в той же день, близько 18 год. ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_8 перебуває без свідомості, викрав належний потерпілому срібний ланцюг вартістю 267 грн. 81 коп., після чого з місця скоєння злочину зник.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 185 КК України та йому призначено покарання:
за ч. 1 ст. 122 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Згідно з ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 180 годин громадських робіт, призначеного вироком Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2017 року більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно, за сукупністю злочинів, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Під варту ОСОБА_7 ухвалено взяти з моменту набрання вироком законної сили.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту його фактичного затримання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати по проведенню експертного дослідження в розмірі 593 грн. 22 коп.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Прокурор не згоден з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить вирок скасувати у зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом було порушено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України та не було досліджено докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та інших обставин, які мали істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 вину у пред'явлено обвинуваченні визнав повністю, проте, нанесення удару невідомим предметом в голову потерпілого, а також нанесення ударів невідомим предметом в обличчя та грудної клітини потерпілого, заперечував. Однак суд першої інстанції, діючи на власний розсуд, дійшов висновку, що обвинувачений спричинив потерпілому тілесні ушкодження в ділянку голови та грудної клітини із застосуванням невстановленого предмету, не навівши у вироку належних і достатніх підстав і мотивів для прийняття такого рішення.
Обвинувачений та потерпілий в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. З урахуванням думки прокурора, колегія суддів вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за їх відсутності, відповідно до вимог ст. 405 КПК.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримала апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просила її задовольнити, вирок скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
В судових дебатах підтримала таку ж позицію.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників судового засідання, дослідивши та перевіривши надані матеріали, співставивши їх з доводами апеляції, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до вимог ч. 1 ст. 337 КПК, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Судом чітко дотримано ст. 17 ЗУ від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», де передбачено, що при розгляді справ суду застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Судом першої інстанції повністю враховано і п. 65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом».
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як вбачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.
Згідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів тих обставин, які ніким не оспорюються.
Обов'язковою умовою застосування такого порядку судового розгляду є повне визнання усіма учасниками судового провадження як події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчиненні кримінального правопорушення), винуватості обвинуваченого у його вчиненні за обставин, викладених в обвинувальному акті, що згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України входить до предмету доказування у кримінальному провадженні.
Суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно сторони розуміють зміст усіх зазначених обставин, переконатися, що визнання їх є добровільним, та роз'яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У разі, якщо будь-яка з наведених обставин заперечується учасниками судового провадження, докази мають досліджуватися судом у загальному порядку, а спрощена процедури, передбачена ч. 3 ст. 349 КПК України, застосована бути не може.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при формулюванні обвинувачення прийшов до суперечливих висновків щодо мотиву заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, пославшись на те, що обвинувачений спричинив їх на ґрунті неприязних відносин, і в той же час безпідставно, що характерно для злочинів проти громадського порядку та моральності.
Крім того, у вироку зазначено, що ОСОБА_7 спричинив потерпілому тілесні ушкодження в голову та грудну клітину із застосуванням невстановленого предмету.
Обвинувачений вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, однак факт нанесення удару невідомим предметом в голову потерпілого, а також в ділянку обличчя та грудної клітини потерпілого заперечував, зазначивши, що він один раз ударив потерпілого в обличчя, а коли той впав, ударив ще раз ногою в грудну клітину.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про можливість проведення судового засідання в скороченому порядку, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки обвинувачений, надаючи суду пояснення про обставини скоєння злочину, пов'язаного із застосуванням насильства, фактично не визнав своєї вини та надав протилежні покази щодо характеру, механізму, локалізації, інтенсивності застосування насильства до потерпілого.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а вироку безумовному скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
Крім того, суду необхідно звернути увагу на те, що винність особи, яка скоїла злочин, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КК України та постанови №2 Пленуму ВСУ від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», встановлює саме суд, а не орган досудового розслідування, експерт, фахівець, тощо. Тому посилання в мотивувальні частині вироку на те, що саме під час експертного дослідження встановлено ступінь тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, не узгоджується з вимогами вказаної норми процесуального закону і роз'яснень вказаної постанови ПВСУ.
Виходячи із забезпечення принципу верховенства права, законності та права обвинуваченого ОСОБА_7 на справедливий розгляд справи, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 та призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог процесуального закону слід детально перевірити усі докази по справі, які були надані учасниками судового процесу, доводи апеляційної скарги, співставити їх з наявними у кримінальному провадженні доказами, яким дати належну юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення.
Керуючись ст. ст. 407, 419 КПК України, п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області - задовольнити.
Вирок Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2018 року щодо ОСОБА_7 - скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4