Справа № 826/4775/18 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
21 травня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у судовому засіданні у місті Києві, у порядку ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року (повний текст виготовлено 26 березня 2018 року) у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправною та скасування вимоги,
У березні 2018 року позивач, Приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація», звернулись до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просили визнати протиправною та скасувати вимогу №0001813-18 від 07 березня 2018 року Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
У адміністративному позові позивачем викладено клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскаржуваної вимоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів адміністративного позову. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач вказує на те, що існує небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам до вирішення справи по суті.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що на підставі Акта обстеження від 05 березня 2018 року, Головним спеціалістом Скотською О.І. управління з питань реклами Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено вимогу №001813-18 від 07 березня 2018 року у якій зазначено, що Приватному акціонерному товариству «Українська автомобільна корпорація» необхідно здійснити демонтаж конструкції: «щит, що стоїть окремо (суцільний щит).
Необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову позивач обґрунтовує тим, що існує небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до вирішення справи по суті. Зокрема, позивач зазначає, що у разі демонтажу конструкції до постановлення рішення у справі, захист його прав стане неможливим.
Суд першої інстанції у задоволенні заяви про вжиття заходів адміністративного позову відмовив та зазначив, що позивачем не доведено наявність підстав для зупинення дії оскаржуваної вимоги.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено, крім іншого, щляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Колегія суддів звертає увагу, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, суд у кожному випадку повинен встановити, виходячи з конкретних доказів, чи є хоча б одна з зазначених обставин у наведеній нормі, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної вимоги, Приватному акціонерному товариству «Українська автомобільна корпорація» необхідно здійснити демонтаж конструкції: «щит, що стоїть окремо (суцільний щит), та вказано, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 7 (семи) днів, конструкція буде демонтована Комунальним підприємством «Київреклама».
Статтею 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.1.3 розділу 1 Порядку розміщення реклами №37/6253 КП «Київреклама» - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Департаменту містобудування та архітектури та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м.Києва (далі - комунальна власність територіальної громади міста Києва), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, забезпечувати виготовлення друкованої продукції, розміщення соціальної реклами та інформації соціального спрямування, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.
Так, згідно п.п. 2.1.2, 2.1.3, 3.1.2, п.п. 17.1 - 17.8 розділу 2 Порядку розміщення реклами №37/6253 дозвільний орган, зокрема: здійснює контроль за дотриманням вимог цього Порядку щодо розміщення зовнішньої реклами, вимагає усунення виявлених порушень; організовує інвентаризацію рекламних засобів (далі - РЗ) та приймає рішення щодо демонтажу самовільно встановлених РЗ.
КП «Київреклама» організовує або проводить власними силами демонтаж РЗ відповідно до цього Порядку.
Демонтаж у цьому Порядку означає комплекс заходів, які передбачають відокремлення РЗ разом з основою від місця їх розташування та транспортування на спеціально відведені території для подальшого зберігання. При цьому демонтаж та подальше зберігання РЗ не передбачає переходу права власності на них до територіальної громади міста Києва.
Демонтаж РЗ є засобом протидії порушенню прав територіальної громади міста Києва щодо надання у тимчасове користування місць (для розміщення РЗ) або усунення порушень договірних зобов'язань розповсюджувачами реклами за договорами про надання у тимчасове користування місць (власниками та/або законними користувачами РЗ), а також засобом усунення порушень в інших випадках.
Демонтаж РЗ здійснюється відповідно до цього Порядку у таких випадках: а) за відсутності маркування РЗ; б) у разі виявлення самовільно встановлених РЗ; в) якщо термін дії дозволу закінчився і не був продовжений або дозвіл було скасовано у встановленому порядку; г) якщо технічний стан РЗ створює загрозу життю або здоров'ю людей та/або заподіяння шкоди (майнової чи немайнової) третім особам; д) у разі невідповідності технічних характеристик РЗ та/або місця їх встановлення виданому дозволу на розміщення зовнішньої реклами; є) за наявності заборгованості розповсюджувача зовнішньої реклами по сплаті коштів за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), яке(-і) перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, більш ніж за 2 місяці; ж) у випадку зміни містобудівної ситуації за наявності відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та листа від замовника робіт з будівництва, реконструкції, ремонту тощо щодо необхідності демонтажу РЗ, що заважають проведенню відповідних робіт; з) в інших випадках, передбачених договором на право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва; и) користування місцем для розміщення РЗ, яке перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, за відсутності укладеного договору на право його тимчасового користування; і) недотримання розповсюджувачем зовнішньої реклами вимог Концепції розвитку зовнішньої реклами в місті Києві.
Демонтаж РЗ у випадках, встановлених пунктом 17.2 цього Порядку, здійснюється на підставі наказу дозвільного органу.
Вимога направляється у письмовій формі поштою з повідомленням про вручення або вручається представнику розповсюджувача реклами особисто під підпис. У випадках, передбачених підпунктами а), б), г), д), ж), з) пункту 17.2 цього Порядку до вимоги додається акт, в якому зафіксовані виявлені порушення, за підписом представників дозвільного органу та/або КП «Київреклама».
Розповсюджувач реклами зобов'язаний протягом трьох днів або в термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама», з моменту отримання вимоги усунути зазначені у вимозі порушення та повідомити в цей же строк дозвільний орган в письмовій формі.
Якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу чи КП «Київреклама», здійснюється демонтаж РЗ.
У разі необхідності демонтажу РЗ дозвільний орган складає перелік РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама» для забезпечення його виконання.
Організація демонтажу або самостійне проведення демонтажу здійснюється КП «Київреклама» на підставі наказу дозвільного органу на умовах, визначених цим Порядком.
Таким чином, якщо розповсюджувач реклами самостійно не усунув виявлені порушення у термін, вказаний у вимозі дозвільного органу, дозвільний орган складає перелік таких РЗ, що підлягають демонтажу, затверджує його наказом та направляє до КП «Київреклама», яке, в свою чергу, зобов'язане здійснити, на підставі такого наказу, організацію демонтажу або самостійне проведення демонтажу.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню щодо рішень, які на момент розгляду питання щодо забезпечення позову продовжують свою дію в часі, а відповідне зупинення дії такого рішення усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Натомість, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вимогу №0001813-18 винесено відповідачем 07 березня 2018 року, строк усунення порушень вказано - 7 днів. Тобто, станом на дату подання та розгляду апеляційної скарги вказаний строку минув.
Проте, буквальний аналіз положень ст.. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про те, що суд не наділений повноваженнями виходити за межі доводів заяви про забезпечення адміністративного позову. Тобто, суд може вживати ті заходи забезпечення адміністративного позову про які просить заявник.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений позивачем та підтриманий судом першої інстанції, спосіб забезпечення адміністративного позову не є ефективним з урахуванням того, що строк виконання оскаржуваної вимоги сплинув.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії вимоги №0001813-18 від 07 березня 2018 року.
Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст виготовлено 21.05.2018
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю. Кучма