16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5852/17
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року, ухвалену порядку письмового провадження, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, -
В листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000076/2 від 01.07.2017 року; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00783 від 01.07.2017 року.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 27.04.2017 року між TOB "Дунайська імпортна компанія" (Покупець за контрактом) та Фірмою "FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 336/17 про поставку товару в асортименті, у кількості й за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару (надалі за текстом - Контракт). Згідно п. 4.2 Контракту базисні умови поставки FCA-Скідра (склад постачальника) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 року. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010 pоку, які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. Надалі, згідно Контракту на умовах FCA-Скідра (склад постачальника) та інвойсу № 045 від 27.06.2017 року Фірма " FRUTOPOLIS S.A." поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" товар. З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між TOB "Дунайська імпортна компанія" та ТОВ "Брокерська Експедиційна компанія "Атаман-Груп" декларантом ОСОБА_1 до митного поста "Одеса-Порт" Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію № UA500060/2017/009998, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньо-економічного контракту № 336/17 від 27.04.2017 року. За результатами перевірки ЕМД № UA500060/2017/009998 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 500060/2017/00783 від 01.07.2017 року, а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів UA 500060/2017/000076/2, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом. Не погодившись з висновками відповідача про наявність розбіжностей в поданих позивачем для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягаючим скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Апелянт зазначає, що згідно з п. 3.1. Контракту на постачання товару оплата за товар може здійснюватися на умовах 100% передоплати, однак 09.06.2017р. між Постачальником товару та Позивачем була укладена додаткова угода № 1 яка є невід'ємною частиною Контракту та згідно з якою до п. 3.1. Контракту внесені зміни щодо умов оплати, а саме: оплата за товар здійснюється протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару. До митного оформлення декларантом було надано: Контракт на постачання товару, додаткова угода № 1 щодо сплати товару та інвойс № 045 від 27.06.2017р. де зазначено, що оплата товару здійснюється протягом 14 днів після постачання товару. Оплата за поставку товару за Інвойсом № 045 від 27.06.2017р була здійснена 25.07.17р. згідно платіжного доручення № 28. На підтвердження сплати за товар після його отримання до суду була надана довідка банку від 22.09.2017р. № 288/111, де зазначені усі декларації та платіжні доручення згідно з якими здійснювалась оплата товару за Контрактом про поставку товару. Стосовно адреси постачальника, яка зазначена у експортної декларації апелянтом зазначено, що у експортної декларації Постачальник зазначив виробничу адресу. На підтвердження цього, суду був наданий лист з перекладом на українську мову від компанії FRUTOPOLIS.S.А. (Греція) зі значенням адреси останньої, де Постачальник грецькою та англійською мовами вказав усі свої адреси: юридичну адресу (офіс Постачальника) та виробничу адресу - місце відгрузки товару. Стосовно використання відповідачем базі даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України (надалі - ЄФІС) для визначення митної вартості товару, апелянтом зазначено, що документи, подані декларантом для митного оформлення Товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про не правомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Згідно Рішення про коригування митної декларації № UA 500060/2017/000076/2 від 01.07.2017 року позивачем на підтвердження митної вартості товарів до митного органу надано зовнішньоекономічний контракт від 27.04.2017 року № 336/17, інвойс від 27.06.2017 року № 045 та інші документи (а.с. 11-13).
Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, відповідно наявних документів поставка товарів здійснюється на умовах FCA-Скінда (склад постачальника).
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності:
відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 чт. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не виключення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів;
у п. 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.04.2017 року № 336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, згідно поданого інвойсу від 27.06.2017 року № 045 вартість товарів становить 7792,2 ЕВРО, що не відповідає сумі попередньої оплаті 75000 ЕВРО вказаної в довідці банку № 170503IIB108449 від 03.05.2017 року. Таким чином, умови здійснення оплати за товар, наведені в інвойсі, не відповідають умовам здійснення оплати за товар;
адреса відправника FRUTOPOLIS S.A. вказана в митній декларації країни відправлення від 27.06.2017 року № 17GREX410100037458 відрізняється від адреси вказаної в МД UA500060/2017/009800 та сертифікати з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.06.2017 року № А702807 (а.с. 13).
Декларанату було запропоновано, відповідно до п. 3 ст. 53 МК України для підтвердженя заявленої митної вартості протягом 10 каледндарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтеської документації, висновки про якість та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вртсість товару або сировини.
Також у відповідності до ст. 254 МКУ, запропоновано надати переклад копії митної декларації країни відправлення на українську мову.
З метою забезпечення повноти оподаткування відповідачем було проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, що підтверджується митними деклараціями № UA125220/2017/705715 від 23.06.2017 року, № UA500060/2017/007096 від 31.05.2017 року (а.с. 191-195).
Разом з тим, як встановлено судом, декларант ТОВ "Дунайська імпортна компанія" не скористався своїм правом на подання додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а також на вимогу Одеської митниці належних необхідних документів не надав.
У зв'язку з вищевикладеним та у відповідності до ч.2 ст. 55 МК України Одеською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості від 01.07.2017 року № 500060/2017/000076/2.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано документі, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч. 1 ст.51 МК України - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Вимагаючи від декларанта відомості про розмір понесених витрат на пакування, митний орган вважав, що вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, мають бути включені до митної вартості товару.
Судова колегія погоджується з апелянтом, що за умовами поставки та змістом пред'явлених до декларування документів вартість пакування товару не є витратною.
Відповідно до розділу А.9 умов FСА Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Відповідно до п.7.1 контракту товар може постачатися покупцю, як у поворотній тарі, а саме у пластикових ящиках, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів, а також у тарі постачальника, що призначена для транспортування свіжих цитрусових, фруктів та овочів. У випадку поставки товару у тарі постачальника, остання включається у вартість товару та поверненню не підлягає.
Аналізуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що митним органом не враховані умови поставки товару, відповідно до яких пакування товару здійснюється за рахунок продавця, та надані до митного оформлення документи, з яких вбачається, що вартість упаковки входить до ціни товару.
Суд першої інстанції помилково погодився з митним органом, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, впливає на митну вартість товару, в зв'язку із чим зробив невірний висновок про те, що непідтвердження позивачем витрат на пакування може впливати на числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Фактично доводи митниці ґрунтуються лише на наявності у зовнішньоекономічному контракті від 27.04.2017 № 336/17 можливості поставки товару у зворотній тарі, без аналізу умов поставки та доданих до митного оформлення документів.
Судова колегія погоджується з доводами апелянта, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, затвердженого наказом Мінфіну України від 20.09.2012 № 1011, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі "37. Процедура" митної декларації має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації поданої позивачем зазначено "ZZ00", що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
Також необґрунтованими є доводи митниці про відсутність належних документів, що підтверджують транспортні витрати.
Дійсно, за умовами поставки FCA, витрати на перевезення здійснюються за рахунок покупця товару, в зв'язку із чим є складовою митної вартості товару.
На підтвердження понесених транспортних витрат позивачем до митного оформлення надано:
- контракт на перевезення № 339/17 від 26.06.2017, укладеного між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та компанією "BIANCOM" SRL (Молдова) (А.С. 43-52),
- договір-заявку № 1 від 27.06.2017 (А.С. 53),
- довідку про транспортні витрати б/н від 27.06.2017 (а.с. 55),
- рахунок-фактуру № 1 від 27.06.2017 для здійснення оплати транспортних послуг (а.с. 54).
Надані документи містять реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його вагу, маршрут та вартість перевезення, що спростовує доводи відповідача про відсутність відомостей про розмір транспортних витрат, понесених позивачем.
Судова колегія враховує, що оплата за перевезення товару здійснена позивачем відповідно до п.4.2 контракту на перевезення, а саме після отримання товару.
Відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 27.04.2017 року №336/17, судова колегія зазначає, що поза увагою відповідача залишились обставини надання ТОВ "Дунайська імпортна компанія" додаткової угоди № 1 від 09.06.2017 р. до контракту від 27.04.2017 року №336/17, відповідно до якої п.3.1 контракту викладений в новій редакції та передбачає як проведення 100% передплати зі сторони Покупця, так і оплати товару протягом 14 днів після митного очищення товару (а.с.25).
Позивач зазначає, що до митного оформлення ним було надано контракт на постачання товару, додаткову угоду №1, щодо сплати товару та інвойс №045 від 27.06.2017 р. (а.с. 31), в якому зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару.
В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що оплата за поставку товару за Інвойсом № 045 від 27.06.2017р була здійснена 25.07.17р. згідно платіжного доручення № 28. Тобто після постачання товару, що відповідає умовам Контракту, а саме його невід'ємної частини - Додаткової угоди № 1 від 09.06.2017р. Саме тому декларант не мав можливість надати підтвердження оплати за товар на час його розмитнення у зв'язку з її відсутністю.
На підтвердження сплати за товар після його отримання до суду була надана довідка банку від 22.09.2017р. № 288/111, де зазначені усі декларації та платіжні доручення згідно з якими здійснювалась оплата товару за Контрактом про поставку товару (т.1 а.с. 32-35).
До того ж судова колегія погоджується з доводами апелянта, що Митний кодекс не ставить в залежність право декларанта на розмитнення товару за ціною договору від наявності банківського документу, що підтверджує оплату товару.
Так, відповідно до ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товару, є платіжні або банківські документи лише в разі їх наявності.
Тому, відсутність документу про оплату товару при його розмитненні, не є підставою для висновку, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Щодо наявності розбіжностей в адресі відправника FRUTOPOLIS S.A., яка вказана в митної декларації країни відправлення від 27.06.2017 № 17GREX410100037458 відрізняється від адреси, вказаної в МД UA500060/2017/009800 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 27.06.2017 № А702807, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 5 Митного кодексу.
Крім того, судова колегія враховує, що таких розбіжностей у назві та адресі відправника не існувало, що підтверджується довідкою компанії FRUTOPOLIS S.A. від 23.11.2017, яка пояснює, що назва відправника, яка зазначена в експортній декларації, викладена грецькою, та у написанні відрізняється від назви та адреси цієї ж компанії англійською мовою (а.с.180).
Аналізуючи викладені обставини в сукупності, судова колегія вважає, що позивач надав усі передбачені Митним кодексом України документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Натомість всупереч ч.2 ст.71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), ч.2 ст.77 КАС України (в редакції після 15.12.2017) контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.
Враховуючи недоведеність обставин, за яких митний орган прийшов до висновку про наявність розбіжностей та відсутність усіх відомостей у документах, поданих для розмитнення товару, беручі до уваги подання декларантом повного пакету документів на підтвердження митної вартості за ціною договору, судова колегія приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для коригування митної вартості товару за другорядним методом.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст.57 МК України (Глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості, відповідач виходив з того, що подані декларантом документи мали розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ст.53 МК України вбачається, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-IV Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано: зовнішньоекономічний контракт, специфікація до Контракту про постачання товару, інвойс, прайс-листи, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).
Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.
В ході розгляду справи ДФС не було обґрунтовано підстав, за наявності яких поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.
Колегія суддів наголошує, що при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості ДФС було порушено порядок (механізм) застосування методу визначення митної вартості з огляду на таке.
Відповідно до ч.2, 3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо миша вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідачем було зазначено, що метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2) у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку. Метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3) - у даному випадку, не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно схожих складових компонентів товару. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (ст.60 МК України). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості (метод 4), не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних стосовно: 1) витрат на виплату комісійних, що були фактично сплачені або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду; 2) звичайних витрат , понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, та інших пов'язаних з такими операціями витрат). Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (метод 5) - не може бути використаний, у зв'язку з відсутністю даних що надаються виробником товарів, які оцінюються, або від його імені інформації про вартість, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів.
За результатом проведених консультації шляхом обміну електронними повідомленнями між органом доходів та зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості по товару №3,4 було обрано другорядний метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UА 500060/2017/000076/2 від 01 липня 2017 року.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ДФС, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару, посилалася, зокрема, на МД від 23 червня 2017 року UA125220/2017/705715, UA125220/2017/ї705715, в яких фактично зазначені подібні (аналогічні) товари тим, які імпортував позивач, що суперечить правовій позицій ДФС, зазначеній в спірному рішенні про коригування митної вартості (щодо неможливості застосування методу за ідентичними чи аналогічними товарами у зв'язку з відсутністю даних стосовно фізичних характеристик товару та якості та репутації на ринку) та свідчить про неправомірність застосування резервного методу митним органом.
Крім того, ДФС зазначалось про відсутність в експортній декларації позначення класу лише щодо нектарину, водночас в кінцевому рахунку митним органом було збільшено загальну митну вартість щодо всього переліку товару, в тому числі, і щодо персику, що є безпідставним та таким, що суперечить нормам діючого митного законодавства.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Дунайська імпортна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000076/2 від 01.07.2017 року; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00783 від 01.07.2017 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2018 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000076/2 від 01.07.2017 року; картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2017/00783 від 01.07.2017 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" судовий збір в розмірі 12967,97 гривень (дванадцять тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень дев'яносто сім копійок).
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 21.05.2018 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик