16 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 522/22462/17
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Загороднюк В.І.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Одесі Добровольського Олега Степановича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №3 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м.Одесі Добровольського Олега Степановича, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про визнання дій незаконними та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БР № 492409 від 21 листопада 2017 року.
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
15 травня 2018 року до Одеського апеляційного адміністративного суду позивачем було подано клопотання (від 15 травня 2018 року вх.№9114) про перенесення справи, в обґрунтування якого зазначалось про розгляд іншої справи в апеляційному суді Одеської області, яка безпосередньо пов'язана з даною адміністративною справою.
Колегія суддів вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки в обґрунтування власних посилань позивачем не було зазначено, яка саме справа розглядається в апеляційному суді Одеської області та жодним чином не було пояснено зв'язок справи, яка знаходиться у вказаному суді та даної адміністративної справи № 522/22462/17, що унеможливлює її розгляд 16 травня 2018 року. Також, апелянтом не було надано жодних доказів та матеріалів на підтвердження свого клопотання від 15 травня 2018 року вх.№9114.
Тому, з урахуванням наведеного та в зв'язку з неявкою сторін, судом було ухвалено розглянути дану справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.2.1 та 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, серед яких вказано і поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.37 Закону України «Про дорожній рух» забороняється експлуатація транспортних засобів, зокрема у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 21 листопада 2017 року складено спірну постанову, відповідно до якої позивач на вимогу інспектора поліції не надав (в зв'язку з відсутністю) поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є порушенням Правил дорожнього руху.
Позивач під час подання позову фактично погодився з фактом керування транспортним засобом без полісу страхування та не зазначав про відсутність факту вчинення самого правопорушення, а фактично лише наголошував на порушення його процесуальних прав під час винесення спірної постанови, як то не врахування його особистості та його матеріального стану.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказані посилання є безпідставними та такими, що не свідчать про протиправність спірної постанови, оскільки, позивачем ні в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження не було зазначено, яким саме чином майновий стан та особистісна характеристика позивача можуть вплинути на (не) притягнення до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення та жодним чином не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення.
Також, відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає правильними висновки відповідача щодо допущення позивачем правопорушення та кваліфікації його протиправних дій.
Посилання позивача на наявність у нього полісу страхування колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наданий ним та наявний в матеріалах справи поліс був придбаний 22 листопада 2017 року та почав діяти з 23 листопада 2017 року, тобто, після винесення спірної постанови відповідачем та притягнення позивача до відповідальності .
Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування спірної постанови посадового особи Управління патрульної поліції - відсутні, вказана постанова винесена у відповідності до норм діючого законодавства та в межах повноважень, а відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.
Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянта на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.
За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 316, 321,322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 березня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А. Г.
Судді Зуєва Л.Є. ОСОБА_1